Рішення № 75074903, 14.06.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5373/17

Провадження № 2/161/130/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Царюк Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/5373/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД (далі ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД) до ОСОБА_2 про знесення добудови,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД звернулася до сду з позовом до ОСОБА_2 про знесення добудови. Просить суд зобов’язати ОСОБА_2 за власні кошти знести добудовану будівлю нотаріальної контори /Літер А-2, а-3/ по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку та стягнути судові витрати з підстав викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що ОСОБА_2 порушила права ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД, так як рішеннями судів визнано недійсне її свідоцтво про право власності. Також вказане приміщення перебуває в іпотеці і новим іпотекодержателем є підприємець ОСОБА_4 Просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлений позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_2 права позивача не порушувалися жодним чином, добудова була здійснена на підставі чинних дозвільних документів, які в подальшому були скасовані рішеннями судів. Також відповідач набув права власності на спірне приміщення, яке також було скасоване рішеннями судів. В подальшому підприємець ОСОБА_4, як новий іптекожержатель набув спочатку право на спірне майно на підставі правочину. В подальшому провів державну реєстрацію права власності на спірне майно і став власником предмета іпотеки. Однак в подальшому його право власності на спірне майно було скасоване рішеннями судів. На час звернення позивача до суду і на час розгляду справи в суді ОСОБА_2 немає ніякого відношення до цього майна оскільки не є власником майна і особою, яка має право на це майно, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Просили суд відмовити в задоволенні позову в повному об’ємі.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, які беруть участь у розгляді справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом при розгляді справи встановлено і цього не заперечувалося учасниками справи та їх представниками, що 18.06.2007 року ОСОБА_2 звернулася до начальника інспекції ДАБК м. Луцька із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції нотаріальної контори на вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку.

25.06.2007 року міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради було надано дозвіл на виконання будівельних робіт №192. Даний дозвіл видано ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт з реконструкції нотаріальної контори на вулиці Сенатора, 1/1, в м. Луцьку.

Після отримання вказаного дозволу ОСОБА_2 було проведено виконання будівельних робіт з реконструкції нотаріальної контори на вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку.

15.02.2010 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нотаріальну контору на вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку, площею 149 кв.м., яке набуто нею шляхом реконструкції із збільшенням загальної площі попереднього приміщення нотаріальної контори площею 24,8 кв.м.

Також судом встановлено і це визнається учасниками справи та їх представниками а також підтверджується рішеннями судів, що дозволи на виконання будівельних робіт, які було надано ОСОБА_2 та право власності, яке було зареєстроване за нею на нотаріальну контору по вулиці Сенатора, 1/1, в м. Луцьку скасовані.

Також судом встановлено і це підтверджується також стороною відповідача, що приміщення нотаріальної контори на вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку перебуває в іпотеці. Спочатку спірне майно перебувало в іпотеці в АКБ «Форум» на підставі іпотечного договору від 09.07.2008 року укладено між АКБ «Форум» та ОСОБА_2

Відповідно до умов іпотечного договору ОСОБА_2 передала в іпотеку нежиле приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області.

05.10.2016 року між АКБ «Форум» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» укладено договори про відступлення права вимоги № 241-Ф та про відступлення прав за іпотечним договором, за якими всі права первісного кредитора за кредитним договором та договором іпотеки перейшли до нового кредитора.

06.10.2016 року між ТзОВ «ФК «Єврокредит» (первісний іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем (далі ФОП) ОСОБА_5 (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до умов якого, у зв’язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №07-10/16 від 06.10.2016 року, ТзОВ «ФК «Єврокредит» відступає, а ФОП ОСОБА_5 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, який був укладений між банком та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 09.07.2008 року і зареєстрований в реєстрі за №1810. Вказаний договір про відступлення прав за іпотечним договором був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1507.

Таким чином 06.10.2016 року ФОП ОСОБА_5 став новим іпотекодержателем нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області.

Набувши за вказаними правочинами права нового кредитора та іпотекодержателя, 08.11.2016 року ОСОБА_5 направив відповідно ОСОБА_8 (боржнику) та ОСОБА_2 (іпотекодавцю) вимоги про сплату заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору №0523/08/22-CLNv від 09.07.2008 року. Вказані вимоги поштою повернулися не врученими із відмітками «за закінченням терміну зберігання». Аналогічна вимога була опублікована в друкованому засобі масової інформації 02.02.2017 року.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

22.02.2017 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора КП «ВОБТІ» ОСОБА_9 із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням боржником та іпотекодавцем протягом 30 днів вимоги про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому рішенням державного реєстратора КП «ВОБТІ» ОСОБА_9 від 28.02.2017 року № 34074309 вирішено провести державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сенатора, 1/1, м. Луцьк, Волинська область, за ФОП ОСОБА_5 Запис про реєстрацію права власності був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 19242975.

Судом достовірно встановлено і цього не заперечувалося сторонами, що право власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сенатора, 1/1, в м. Луцьк Волинської області за ФОП ОСОБА_5 було зареєстроване загальною площею не 24,8 кв.м. згідно договору іпотеки, а загальною площею 149 кв.м.

При цьому Іпотека є одним із різновидів застави і відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу навіть у випадку, якщо майнові права на предмет застави перейшли на відповідній правовій підставі до іншої особи.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином відповідно до договору про відступлення прав за іпотечним договором від 06.10.2016 року ФОП ОСОБА_5 набув право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сенатора, 1/1, м. Луцьк, Волинської області загальною площею 24,8 кв.м.

Також судом встановлено і цього не заперечувалося учасниками справи та їх представниками, що рішенням суду право власності ФОП ОСОБА_5 на нерухоме майно нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сенатора, 1/1, м. Луцьк, Волинської області загальною площею саме 149 кв.м., а не 24,8 кв.м – скасовано.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

При цьому судом не приймається до уваги твердження усіх без винятку учасників справи, що право власності ФОП ОСОБА_5 взагалі скасовано на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сенатора, 1/1, м. Луцьк, Волинської області. Так як ФОП ОСОБА_5 на законних підставах набув право власності на предмет іпотеки - нерухоме майно нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сенатора, 1/1, м. Луцьк, Волинської області. При цьому суд звертає увагу учасників справи, що за ФОП ОСОБА_5 є чинним право власності на вказане приміщення але загальною площею - 24,8 кв.м., а не 149 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Також суд звертає увагу, що суд достовірно установив при вирішенні даної справи на підставі доказів, які надано сторонами та надавши їх належну правову оцінку, той факт, що іпотека на спірне приміщення загальною площею 24,8 кв.м свою дію не припиняла. Зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, не виконано, а тому суд приходить до обгрунтованого висновку про збереження її чинності при переході права власності на предмет іпотеки до ФОП ОСОБА_5, а відповідно, звернення стягнення саме на предмет іпотеки загальною площею 24.8 кв.м. до нього з підстав передбачених як ст. 27 Закону України «Про заставу» так і ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом достовірно встановлено і це підтверджується письмовими матеріалами справи та визнається сторонами, що реконструкцію нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області ОСОБА_2 було проведено на підставі наданих дозволів. При цьому судом не приймаються до уваги твердження сторін, що реконструкція вказаного приміщення є самочинним будівництвом. Оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України на час чинності дозволів було проведено відповідні роботи. Таким чином реконструкція була проведена на підставі відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом при розгляді справи по суті стороною позивача на засадах змагальності сторін суду не доведено та не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 перешкоджає у здійсненні ТзОВ фірма «ВіВ» ЛТД права користування своїм майном.

Так як судом достовірно встановлено і цього не заперечувалося представником позивача, що власником предмета іпотеки - нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області на день звернення до суду і на час розгляду справи в суді є ФОП ОСОБА_5

Також судом достовірно встановлено і це також визнається представником позивача та підтверджується письмовими матеріалами справи, що ОСОБА_2 не є власником - нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області на день звернення до суду і на час розгляду справи в суді. Так як її право власності на вказане приміщення скасоване і вона не є власником взагалі, а тому немає правових підстав зобов’язати саме ОСОБА_2 за власні кошти знести добудовану будівлю нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_2 не власником нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області. Здійснена нею реконструкція вказаного приміщення здійснена на відповідній правовій підставі, яка в подальшому була скасована рішенням суду і її право власності на вказане приміщення також було скасоване рішенням суду. Оскільки право власності є непорушним і власником предмета іпотеки - нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області на день звернення до суду і на час розгляду справи в суді є ФОП ОСОБА_5 При цьому суд не вбачає правових підстав зобов’язати ОСОБА_2 за власні кошти знести добудовану будівлю нотаріальної контори /Літер А-2, а-3/ по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку, так як держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Зобов’язання судом ОСОБА_2 вчинення дій по знесенню добудови нотаріальної контори /Літер А-2, а-3/ по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку буде порушувати права і законні інтереси нового іпотекодержателя та власника предмета іпотеки - нежилого приміщення, нотаріальної контори /Літер А-2/, загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться по вулиці Сенатора, 1/1 в м. Луцьку Волинської області ФОП ОСОБА_5 А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному об’ємі.

Керуючись ст.ст. 16, 319, 321, 376, 391, 386 ЦК України, », ст.ст. 10, 12, 18, 76-81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «ВіВ» ЛТД у задоволенні позову до ОСОБА_2 про знесення добудови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному об’ємі

складено 02 липня 2018 року

Суддя: В.В. Ковтуненко