Рішення № 75074218, 03.07.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 263/15775/17

Номер провадження № 2/220/260/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Чернякової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Маріупольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Маріуполь з позовною заявою про визнання недійсним шлюбу, укладеного між нею та відповідачем ОСОБА_2 та зареєстрованого 10.08.2016 р. Маріупольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 02.02.2015 р. вона, будучи адвокатом, уклала з матір’ю відповідача, ОСОБА_3, яка діяла в інтересах відповідача, а також в інтересах свого чоловіка і меншого сина, які на той час знаходились під вартою, Угоду про надання правової допомоги у кримінальній справі, Додаткову угоду від 19.12.2015 р. та Акт виконаних робіт від 18.12.2015 р., згідно яких сім’я відповідача зобов’язалась сплатити їй суму гонорару в розмірі 1170081,25 грн. З січня 2015 р. мати відповідача кожного разу заочно «одружувала» її та відповідача. До реєстрації шлюбу, за час їх знайомства, відповідач наполягав на необхідності реєстрації шлюбу. На цьому також наполягали його брат і батьки. Вважає, що, зловживаючи її довірою, батьки відповідача спланували фіктивно одружити їх, щоб, використовуючи її ім’я та соціальний статус, отримати бажану свободу, а після одруження - не сплачувати гонорар.

Після того, як 12.07.2016 р. Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області відповідачу, його батьку та меншому брату було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а у подальшому на арешт у нічній час (наразі застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання), відповідач та його сім’я продовжували наполягати на укладенні шлюбу між ними. Щоб впевнитись у тому, що відповідач не мав серйозних намірів створювати сім’ю, а хотів лише не повертати їй грошові кошти, вона прийняла пропозицію «одруження».

10.08.2016 р. у Маріупольському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вона та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, актовий запис № 483, у зв’язку з чим вона змінила своє дошлюбне прізвище «Мельник» на прізвище чоловіка «Харакоз».

Відразу після реєстрації шлюбу на неї почався шалений тиск як з боку відповідача, так і з боку його сім’ї. Вони почали наполягати на тому, щоб вона надавала їм кошти для підтримки їх бізнесу та їх приватного життя. Вимагали, щоб вона не стягувала суму боргу, оскільки вона з відповідачем вже одружились, а тому і боргу вони перед нею вже не мають. Вона з цим не погодилась, у зв’язку з чим відповідач розірвав зі нею будь-яке спілкування з кінця вересня 2016 р. Тоді їй стало зрозуміло, що відповідач як до дня реєстрації шлюбу, так і після його укладення, не мав серйозних намірів створювати сім’ю. З дня укладення шлюбу вона та відповідач постійно мешкають окремо, проживають у різних містах України, не ведуть спільного господарства та не мають сумісних прав або обов’язків як чоловік та дружина. Окрім того, відповідач зустрічається з іншою жінкою і має намір створити з нею сім’ю.

Оскільки грошові кошти сім’єю відповідача не повертаються, у жовтні 2017 р. вона звернулась із повідомленням про злочин за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, відносно шахрайських дій сім’ї відповідача, які не визнають суму боргу та усіляко ухиляються від його повернення. 13.10.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральною прокуратурою України внесені відомості за № 42017000000003281, в рамках якого розпочато досудове розслідування.

Вважає, що вищезазначені обставини підтверджують те, що укладення шлюбу між нею та відповідачем відбулось без наміру створити сім’ю та набути обов’язків подружжя, що є істотним порушенням її прав як людини та жінки.

Спору про спільне майно між ними немає. Від цього шлюбу дітей не мають.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполь від 24.01.2018 р. справа передана за підсудністю до Великоновосілківського районного суду Донецької області.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21.02.2018 р. відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 19.03.2018 р.

Ухвалою суду від 19.03.2018 р. підготовче судове засідання за клопотанням позивача відкладено на 04.04.2018 р.

Ухвалою суду від 04.04.2018 р. справа призначена до розгляду по суті на 15.05.2018 р. В задоволенні клопотання відповідача про передачу справи для розгляду до Центрального районного суду м. Маріуполь відмовлено.

Ухвалою суду від 11.04.2018 р. задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відео конференції з Жовтневим районним судом м. Маріуполь.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р. в зв’язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 12.06.2018 р.

Ухвалою суду від 12.06.2018 р. в зв’язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 03.07.2018 р.

В судове засідання 03.07.2018 р. сторони не з’явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи.

Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала.

Відповідач причини неявки суду не повідомив. У своїй заяві від 12.03.2018 р. позовні вимоги не визнав (а.с. 40). Судова повістка, направлена відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України на адресу місця його реєстрації, повернулась до суду з відміткою, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Судові повістки на 12.06.2018 р. та 03.07.2018 р., направлені за фактичним місцем проживання відповідача, повернуті за закінченням терміну зберігання. Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, призначеної на 19.03.2018 р., 04.04.2018 р., 15.05.2018 р., та про задоволення його клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ним судових повісток та ухвали від 11.04.2018 р., проте в судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, а вподальшому припинив отримувати судові повістки за місцем фактичного мешкання, за місцем реєстрації не проживає, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, а причини його неявки в судове засідання – неповажними.

Представник третьої особи - Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання також не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та третьої особи.

Дослідивши надані суду докази, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який зареєстрований Маріупольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Донецькій області, що підтверджується відповідним свідоцтвом Серії І-НО № 450708. Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище «Харакоз» (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (ч. 1). Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя (ч. 2). Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю (ч. 3).

Реєстрації шлюбу передує певний порядок. Відповідно до ч. 2 ст. 28 СК України, заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою особисто. Так само лише при особистій присутності чоловіка і жінки відбувається реєстрація шлюбу та видається свідоцтво про шлюб (ст. 34 СК України).

У п. 13. постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

Причому відсутність мети щодо створення сім'ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім'ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило, вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач укладав шлюб без наміру створити сім’ю та набути обов’язків подружжя, що є істотним порушенням її прав як людини та жінки, а тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом, з метою захисту своєї честі та гідності і ділової репутації. Виходячи із обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позивач уклала шлюб добровільно, маючи намір створити сім'ю, що також підтверджується тим фактом, що при укладенні шлюбу позивач взяла прізвище чоловіка – «Харакоз».

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Укладення фіктивного шлюбу завжди відбувається з певною метою і умисно.

Позивач, вимагаючи визнання шлюбу фіктивним, повинна довести відсутність у відповідача наміру створити сім'ю на момент укладення шлюбу, тобто, тягар доказування фіктивності шлюбу лежить на позивачеві.

Відповідач у своїй заяві до суду позовні вимоги не визнав (а.с. 40), а позивач, в свою чергу, на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довела факту відсутності у відповідача наміру на створення сім'ї.

При цьому суд виходить із того, що окреме проживання подружжя, а також наявність між ними будь-яких фінансових зобов'язань самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним).

Посилання позивача на наявність між нею та сім’єю відповідача конфлікту з приводу невиконання умов договору про надання правової допомоги є підставою для звернення до суду з позовом в зв’язку з порушенням договірних відносин, а не для визнання шлюбу недійсним.

Внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР щодо заволодіння грошовими коштами позивача також не свідчить про відсутність у відповідача наміру створити сім’ю.

Суд вважає, що позивач не подала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Маріупольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання шлюбу недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.07.2018 р.

Суддя О.М. Якішина