Ухвала суду № 75073377, 02.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.07.2018

Справа № 910/16213/16

За заявою Державної служби статистики України

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду

міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16213/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецполіграфія»

до Державної служби статистики України

про стягнення 2 790 603, 59 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Без повідомлення учасників судового процесу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16213/16 позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Державної служби статистики України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецполіграфія» 2 078 346, 67 грн. інфляційних втрат, 653 351, 56 грн. 3% річних, а також 40 975, 47 грн. судового збору.

25.06.2018 року Державна служба статистики України (далі – заявник) звернулась до господарського суду міста Києва із заявою № 21-30/143-18 від 23.06.2018 про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16213/16 за нововиявленими обставинами.

Дослідивши подану заяву на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

В даному випадку, виходячи зі змісту поданої заяви нововиявленою обставиною, якою обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, зазначено те, що постановою Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/9927/13 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.11.2017, якою скаргу Дочірнього підприємства «КМ Техно» на дії Державної казначейської служби України задоволено частково, визнано неправомірними дії Державної казначейської служби України по віднесенню заборгованості Державної служби статистики України перед Дочірнім підприємством «КМ Техно» за наказом господарського суду міста Києва № 910/9927/13 від 25.09.2013 до третьої черги погашення за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Виходячи з мотивувальної частини вказаних судових рішень, заявник за аналогією вважає, що дії Держказначейства з віднесення заборгованості заявника за рішенням суду до третьої черги погашення за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» є неправомірними, призвели до затримки виплати позивачу боргу та невиконання заявником рішення суду у даній справі. Таким чином, у випадку вчинення Державною казначейською службою України правомірних дій та своєчасного списання заборгованості, у позивача були б відсутні підставі про стягнення нарахованих на таку суму боргу інфляційних втрат та 3% річних.

Датою встановлення вказаних нововиявлених обставин заявник вважає 15.03.2018 – день прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/9927/13.

При цьому, оскільки Верховний Суд розглядав вищевказану справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про існування постанови від 15.03.2018 заявник дізнався лише 26.03.2018 року, після отримання засобами поштового зв’язку копії даної постанови.

Частиною 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано, зокрема, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Проте, заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16213/16 за нововиявленими обставинами заявник подав лише 23.06.2018 року (див. штемпель на поштовому конверті, в якому на адресу суду надійшла дана заява), тобто з порушенням процесуального строку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у вищевказаній заяві заявником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання, мотивоване тим, що заявник не мав можливості сплатити судовий збір за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки у кошторисі Державної служби статистики України на 2018 рік не передбачено коштів на оплату судових зборів. У зв’язку з цим, заявник звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як головного розпорядника коштів з листами № 16-10/389-18 від 17.04.2018 та № 16-10/492-18 від 16.05.2018, в яких виклав пропозицію внести зміни до річного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2018 рік за бюджетною програмою 1207020 «Статистичні спостереження та переписи» в частині перерозподілу видатків у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального їх обсягу, передбачених на поточний рік. Після внесення змін до кошторису на 2018 рік, які взято на облік 08.06.20018, заявник отримав для сплати судового збору необхідні асигнування та сплатив судовий збір за подання даної заяви.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту положень процесуального закону, поважними можна вважати лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

При цьому, поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали заявнику реалізувати своє право на подання даної заяви протягом законодавчо встановленого строку.

У відповідності до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

За висновком суду, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на подання заяви.

Суд зазначає, що з пропозиціями змін до річного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету на 2018 рік (лист № 16-10/492-18 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) заявник звернувся лише 16.05.2018 року, тобто майже через два місяці з дня, коли йому стало відомо про існування нововиявлених обставин (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/9927/13).

При цьому, лист № 16-10/389-18 від 17.04.2018 стосується пропозицій змін до річного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету на 2018 рік, які пов’язані із необхідністю сплати судового збору з метою подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 910/21050/17 і не стосуються даної справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади та бюджетних установ, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для поновлення пропущеного строку за відсутності належних доказів, які в силу чинного процесуального законодавства, мають надаватись саме заявником, а суд має лише надавати оцінку таким доказам.

За таких обставин, клопотання Державної служби статистики України про відновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви є безпідставником, а відтак, правові підстави для поновлення пропущеного строку для подачі заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 910/12760/17 за нововиявленими обставинами відсутні.

Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» залишення заяви без розгляду є підставою для повернення судового збору. Проте, оскільки сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в даному випадку питання щодо повернення заявнику сплаченого судового збору буде вирішено у разі подання ним відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 118, 119, 234, 321 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у поновленні процесуального строку для подання Державною службою статистики України заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16213/16 за нововиявленими обставинами.

2. Заяву Державної служби статистики України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16213/16 за нововиявленими обставинами залишити без розгляду.

3. Згідно частиною 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після і може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.07.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова