Ухвала суду № 75073154, 26.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

26.06.2018р. Справа №905/3237/16

за скаргою від 25.04.2018р. Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро

на бездіяльність ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпровської філії

Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської

міської ради, м.Маріуполь, Донецька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Державної казначейської служби у м.Маріуполі, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро заборгованість у розмірі 131750,72 грн., судовий збір у розмірі 1976,26 грн.

03.01.2017р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. по справі №905/3237/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017р. по справі №905/3237/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради задоволено частково: постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. скасовано, справу №905/3237/16 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

25.07.2017р. вищевказана справа надійшла до господарського суду Донецької області та передана для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №905/3237/16 передано на розгляд судді Левшиній Г.В.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі №905/3237/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», м.Дніпро до ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн. задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» заборгованість в сумі 131750 грн. 72 коп., судовий збір в сумі 1976,26 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2018р. по справі №905/3237/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 залишено без змін.

25.01.2018р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.

02.05.2018р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла скарга від 25.04.2018р. на бездіяльність ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16. Зокрема, скаржником заявлено про:

- визнання незаконними та протиправними дії ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області щодо повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області 09.10.2017р. у справі № 905/3237/17;

- зобов'язання ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області здійснити дії, передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, на виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.01.2018р. по справі №905/3237/16.

Ухвалою від 03.05.2018р. повідомлено сторони та третю особу про виклик в судове засідання на 17.05.2018р. о 12:10 год.

Ухвалою від 17.05.2018р. повідомлено сторони та третю особу про виклик в судове засідання на 07.06.2018р. об 11:00 год.

22.05.2018р. від третьої особи до канцелярії надійшли письмові пояснення на скаргу, в яких УДКСУ заперечило проти заявленої скарги, посилаючись на наявність правових підстав для повернення виконавчого документа, передбачених п.п.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845. Крім того, ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі в своїх поясненнях зазначило про порушення позивачем при звернення із вказаною скаргою до господарського суду правил предметної підсудності. Зокрема, за твердженням третьої особи, в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України мають право звертатися лише сторони виконавчого провадження з метою оскарження, виключно, дій Державної виконавчої служби або приватних виконавців. Згідно наданих пояснень, ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі є органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування та є суб'єктом владних повноважень, з огляду на що оскарження дій останніх унеможливлюється в порядку господарського судочинства. Одночасно третьою особою заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника.

29.05.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшло пояснення по скарзі на незаконну бездіяльність. Зокрема, позивач заперечив щодо посилання третьої особи на порушення позивачем при зверненні із вказаною скаргою до господарського суду правил предметної підсудності, оскільки УДКСУ при виконанні рішення у справі №905/3237/16 діє на підставі Закону України "Про виконавче провадження", тому при оскарженні дій останніх за аналогією закону підлягають застосованню положення статті 341 ГПК.

В судове засідання 07.06.2018р. з'явився представник позивача, заявив клопотання про витребування у третьої особі відомостей щодо стану рахунків відповідача, з яких було сплачено судовий збір за подання апеляційної, касаційної скарги по справі.

Ухвалою від 07.06.2018р. повідомлено сторони, третю особу та ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі про розгляд скарги від 25.04.2018р. Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в судовому засіданні, яке відбудеться на 26.06.2018 року о 10:45 год.

22.06.2018р. від третьої особи надішов лист №05-63/1097 від 20.06.2018р., в якому УДКСУ повідомило, що рахунки в ГУ ДКСУ у Донецькій області та ДКСУ м.Київ по ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради були закриті 30.01.2018р. Станом на 19.06.2018р. рахунки відкриті в ГУ ДКСУ у Донецькій області та ДКСУ м.Київ по ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради відсутні.

У судове засідання 26.06.2018р. з'явився представник позивача, підтримав заявлені у скарзі від 25.04.2018р. вимоги. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:

04.04.2018р. Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро звернулась до ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі із заявою №12С000-2050 про виконання наказу господарського суду Донецької області 25.01.2018р. у справі №905/3237/16 про стягнення з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради заборгованості в сумі 131750 грн. 72 коп., судового збору в сумі 1976,26 грн.

ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області листом від 12.04.2018р. за №04-25/685 на підставі п.п.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, повернуто Публічному акціонерному товариству «Укртелеком», м.Дніпро наказ господарського суду Донецької області від 25.01.2018р. у справі №905/3237/16 без виконання з посиланням на те, що ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради в управлінні не обслуговується та по цій установі відсутні відкриті рахунки.

Не погодившись з рішенням ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі, заступник керівника Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро звернувся до суду із вказаної скаргою. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправомірність повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, не містить відповідних правових підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст.19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

У п.18 рішення Європейського суду від 12.05.2011р. у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Згідно ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов’язковість судового рішення.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження», крім органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, а саме ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В силу норм ст.1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою №215 від 15.04.2015р. Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином, орган державної казначейської служби, виконуючи рішення господарського суду, діє в межах Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, які визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За приписами п.15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою №845 від 03.08.2011р. Кабінету Міністрів України, дії органів казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до казначейства або суду.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відтак, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства прямо Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

В той же час, норми Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження» пов'язують можливість виконання судового рішення не лише органом державної виконавчої служби, а й органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів боржника.

Таким чином, враховуючи, що наразі предметом оскарження є дії Державної казначейської служби саме під час виконання рішення господарсько суду, суд дійшов висновку про правомірність звернення позивача із вказаною скаргою до господарського суду, який розглядав справу та видавав виконавчий документ.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка була викладена у постанові від 24.09.2013р. по справі №32/37-10.

Дослідивши матеріали скарги та інші надані документи, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку про те, що скарга Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро підлягає залишенню без задоволення.

Так, згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845 (далі Порядок) визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, в тому числі, механізм здійснення безспірного списання коштів.

Пунктом 24 Порядку встановлено, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до п.24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія.

Пунктом 3 Порядку зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документі в до органів Казначейства у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Відповідно до п.28 Порядку орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Відтак, ОСОБА_1 державної Казначейської служби Донецької області встановлено, що рахунки в ГУ ДКСУ у Донецькій області та ДКСУ м.Київ по ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (25987680) були закриті 30.01.2018р. Станом на 19.06.2018р. рахунки відкриті в ГУ ДКСУ у Донецькій області та ДКСУ м.Київ по ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради відсутні.

Підпунктом 3 п.9 постанови визначено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства, або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржники за якими є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (бюджетна програма КПКВ 3504040 “Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою”).

Одночасно, за змістом пункту 2 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців боржник у справі №905/3237/16 ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради є органом місцевого самоврядування.

Таким чином, викладене спростовує посилання скаржника на статтю 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою передбачено порядок виконання рішення про стягнення з державного органу.

Крім того, суд приймає до уваги, що посилання скаржника на п.п.2 п.4, пп.5 п.Порядку, за якими органи казначайства мали право звертатися щодо роз'яснення рішень про стягнення коштів, є неправомірні, оскільки вказані положення втратили чинність та змінені згідно з Постановою КМ №154 від 14.02.2018р.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За таких обставин, виходячи з того, що органом Казначейства може бути проведено стягнення лише тих коштів, які обліковуються на рахунках, відкритих в органі Казначейства, та враховуючи відсутність відповідних відкритих рахунків на ім’я ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, суд дійшов висновку про правомірність дій ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області щодо повернення наказу господарського суду Донецької області 25.01.2018р. у справі №905/3237/16.

Враховуючи вищевикладене, скарга від 25.04.2018р. Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро на бездіяльність ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 234, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

У Х В А Л И В

Відмовити у задоволенні скарги від 25.04.2018р. Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро на бездіяльність ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16.

В судовому засіданні 26.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 04.07.2018р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина