Рішення № 75072695, 04.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2259/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу та зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 09.09.2016 з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія таких додаткових виплат: грошової винагороди за участь в АТО в сумі 4659, 85 грн; матеріальної допомоги на оздоровлення в жовтні 2014 року в сумі 850 грн. та листопаді 2015 року в сумі 850 грн; доплат за роботу в нічний час за останні два роки перед звільненням: жовтень 2014 року – 17,87 грн; грудень 2014 року - 1,86 грн; січень 2015 року -79,17 грн; лютий 2015 року – 35,99 грн; березень 2015 року – 27,89 грн; квітень 2015 року – 52,78 грн; травень 2015 року – 35,99 грн; червень 2015 року – 35,99 грн; липень 2015 року – 37,18 грн; серпень 2015 року - 35,99 грн; вересень 2015 року - 39,59 грн; жовтень 2015 року – 35,99 грн; листопад 2015 року – 39,59 грн; грудень 2015 року – 86,07 грн; лютий 2016 року - 151,04 грн; березень 2016 року - 147,42 грн; травень 2016 року - 316,38 грн; червень 2016 року - 298,30 грн; липень 2016 року - 312,50 грн; серпень 2016 року - 294,84 грн; грошової винагороди в сумі 500 грн в листопаді 2014 року; компенсації за дні невикористаної відпустки за 2015 рік в сумі 4871,79 грн та за 2016 рік в сумі 6525,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 09.09.2015 є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про необхідність проведення перерахунку пенсійного забезпечення позивача починаючи з вересня 2016 року з урахуванням грошових виплат зазначених у довідках, виданих ГУНП в Чернігівській області та Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області, однак відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії. Вважає, що дії відповідача є протиправними і такими, що порушують його права, оскільки грошова винагорода за участь в проведенні антитерористичної операції, матеріальна допомога на оздоровлення, доплата за роботу в нічний час, компенсація за невикористану відпустку та інші види одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу МВС, поліції, тощо з розміру якого обчислюється пенсія.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У відповідності до ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті є позов та відзив.

Від ГУПФУ в Чернігівській області 21.06.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем не було порушено вимог чинного законодавства, оскільки не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії одноразової грошової винагороди, винагороди за участь в АТО, матеріальної допомоги на оздоровлення, доплати за роботу в нічний час та грошової компенсації за невикористану чергову відпустку. Вказані виплати не носять постійний (щомісячний) характер, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та відповідно до ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ) отримує пенсію за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з заявою до ГУПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії, однак листом від 24.04.2018 № 2674/03/Л-12 ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії з тих підстав, що вказані позивачем виплати не є складовою щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії (а.с.8-10).

Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії, однак листом від 18.05.2018 № 3025/03/Л-12 ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії з тих підстав, що вказані позивачем виплати не є складовою щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Пенсія позивачу виплачується згідно з чинним законодавством (а.с.11-13).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі – Постанова № 393) передбачено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Таким чином, вищезазначеними нормами законодавства не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії грошової винагорода за участь в проведенні антитерористичної операції, матеріальна допомога на оздоровлення, доплата за роботу в нічний час та компенсація за невикористану відпустку.

Тобто, суд приходить до висновку, що згідно ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ для визначення розміру пенсії окрім щомісячних премій та відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення враховуються лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення, а не щомісячні винагороди, а також допомоги, компенсації, індексації тощо – одноразові види грошового забезпечення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 286/2987/16-а.

Статтею 151-2 Конституції України передбачено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Так, в рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі № 1-9/2015 зазначено, що аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються, як при призначенні пенсій (стаття 43 Закону), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63 Закону). Граматичний аналіз положень першого речення частини третьої статті 63 Закону дає підстави стверджувати, що слова «надбавок, доплат, підвищень» є встановленою конструкцією словосполучення «нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення», яка вказує на те, що такими видами є лише надбавки, доплати, підвищення.

З аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям. При цьому до інших гарантій законом віднесено: продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, пільги та компенсації військовослужбовцям та членам їх сімей, одноразова грошова допомога тощо. Відтак, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально- побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А отже, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Пряма, буд. 215, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П’ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко

Повний текст рішення складено 04.07.2018.