Рішення № 75072262, 03.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/938/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кисличенко О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма " ім. Довженка " до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2018 №0001092801.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням недоведеним документально факту здійснення поставки ТОВ "Скіон Трейд" на користь ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" вугілля. Зазначає, що перевіркою було встановлено наявність податкових накладних на всю суму задекларованого товариством податкового кредиту, сформованого у зв’язку з придбанням товару у ТОВ "Скіон Трейд". Оскільки перевіркою не були встановлені обставини, з якими Податковий кодекс України пов’язує позбавлення платника податків права на податковий кредит, зменшення суми податкового кредиту і визначення товариству податкових зобов’язань з ПДВ суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України і абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 07.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 816/938/18 та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 18.05.2018 розгляд справи вирішено проводити в режимі відеоконференції.

У відзиві на позов Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби посилався на нереальність здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" із Товариством із обмеженою відповідальністю "Скіон Трейд" /т.2 а.с. 42-44/.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" у відповіді на відзив наполягало на реальності здійснених спірних господарських операцій. Стверджувало, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання товару /т.2 а.с. 48-55/.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби у запереченнях на відповідь на відзив наполягав на безтоварності здіснених господарських операцій та на відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару, що свідчить про недійсність формування відповідного активу /т.2 а.с. 93-94/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ "Виробничий комплекс "Зернодар" за період квітень, травень, червень 2016 року, ТОВ "Скіон Трейд" за період липень, вересень 2016 року, ТОВ "Агроінтелект-Н" за період вересень, жовтень 2016 року, відображені у акті перевірки від 07.11.2017 №3690/28-10-41-08/03770394.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 03770394.

Позивач з 30.05.1991 взятий на податковий облік. Станом на дату складення акту перевірки товариство перебуває на обліку як основний платник в ОФІСІ ВПП ДФС.

ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" є платником податку на додану вартість /т.1 а.с. 91-93/.

Видами діяльності за КВЕД-2010 позивача є: 01.50 змішане сільське господарство; 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 10.81 виробництво цукру /т.1 а.с. 94-95/.

Фахівцями Офісу ВПП ДФС у період з 26.10.2017 по 31.10.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" (код ЄДРПОУ 03770394) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ "Виробничий комплекс "Зернодар" (код ЄДРПОУ 37366701) – квітень, травень, червень 2016 року, ТОВ "Скіон Трейд" (код ЄДРПОУ 40372720) - липень, вересень 2016 року, ТОВ "Агроінтелект-Н" (код ЄДРПОУ 40083517) - вересень, жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2017 №3690/28-10-41-08/03770394, в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 442153,06 грн, у тому числі (період відображення у складі податкового кредиту декларації з ПДВ, у т.ч. у розрізі звітних (податкових) періодів: квітень 2016 року – 68066,48 грн, травень 2016 року – 89173,47 грн, червень 2016 року – 26996,90 грн, липень 2016 року – 65285,73 грн, вересень 2016 року – 185430,48 грн, жовтень 2016 року – 7200,00 грн /т.1 а.с. 13-41/.

Не погодившись із висновками вказаного вище акта перевірки позивач подав до Офісу ВПП ДФС заперечення на акт перевірки від 20.11.2017 вих.№20/11/17-1 /т.1 а.с. 42-52/.

30.11.2017 Офіс ВПП ДФС оформив рішення №62348/10/28-10-41-08-17 про результати розгляду заперечень, у якому підтвердив правильність висновків акту перевірки /т.1 а.с. 54-61/.

На підставі висновків акту перевірки відповідач 30.11.2017 сформував податкове повідомлення-рішення №0009564108, яким позивачу збільшив суму грошового зобов’язання за платежем суми ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України на 552690,00 грн, з яких 442152,00 грн – сума за податковими зобов’язаннями, 110538,00 грн – сума за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /т.1 а.с. 62-63/.

В результаті оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України рішенням останньої від 12.02.2018 №4893/61-99-99-11-01-01-35 скаргу платника задоволено частково, скасовано податкове повідомлення рішення Офісу ВПП ДФС від 30.11.2017 №0009564108 у частині взаємовідносин з ТОВ "Агроінтелект-Н" та ТОВ "Виробничий комплекс "Зернодар", в іншій частині зазначене ППР залишено без змін /т.1 а.с. 64-68/.

З огляду на це, відповідач 16.02.2018 сформував податкове повідомлення-рішення №0001092801, яким позивачу збільшив суму грошового зобов’язання за платежем суми ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України на 171190,00 грн, з яких 136954,00 грн – сума за податковими зобов’язаннями, 34239,00 грн – сума за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /т.1 а.с. 69-70/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Офісу ВПП ДФС, позивач оскаржив його до суду.

В основу спірного рішення контролюючим органом покладені висновки акту перевірки щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" із ТОВ "Скіон Трейд" за липень, вересень 2016 року.

Зокрема, відповідач зазначив, що надані позивачем на перевірку документи містять недоліки в оформленні. Наприклад, акти звірки взаємних рахунків за липень, вересень 2016 року складені в односторонньому порядку, в них відсутні ПІБ, підписи, печатки, акт списання від 30.09.2016 №146521 не містить ПІБ, підпис відповідальної особи, в залізничних накладних відсутній штемпель станції призначення (графа 10), дата (графа 52), календарні штемпелі (графа 51), станція відправлення (графа 56), підтвердження одержання вантажу, підписи, дати (графа 53), в посвідченні від 10.07.2016 не вказана назва шахти, розрахунки за якість антрациту не містять суми, ПІБ та підписи, акт списання від 30.09.2016 не містить ПІБ, підписи голови комісії, членів комісії, головного бухгалтера, генерального директора.

Крім того, звертав увагу на те, що на перевірку позивачем не було надано ряду документів, наприклад: журналу довіреностей; довіреностей; листів-заявок покупця; договорів (додаткових договорів), які вказують що вугілля поставляється для ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" від якого відправника; рахунку від 10.07.2016 №9; залізничної накладної на 139,9 тон;, рахунку від 17.09.2016 №26; накладних на маршрут або групу вагонів, в яких відображаються тарифні відмітки.

Також контролюючий орган посилався на відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару (активу), що свідчить про недійсність формування відповідного активу та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання по всьому ланцюгу проходження товару до кінцевого споживача.

У зв’язку з відсутністю належних для виробництва основних засобів та виробничих потужностей, та не простеження ланцюга придбання продукції до виробника податкові накладні по даних операціях не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару та підтверджувати реальність та товарність взаємовідносин між ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та ТОВ "Скіон Трейд", а отже факт здійснення поставки не доведено.

Таким чином, первинні документи складено всупереч нормам частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

При перенесенні ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми вищевказаних Закону та Положення.

В свою чергу, при перенесенні ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" неправомірно відображеної інформації в регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73.

За висновком відповідача вищевказані документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. За відсутності факту підтвердження надання послуг, придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Спірні відносини сторін стосуються права позивача на податковий кредит з ПДВ.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд також зауважує, що позивач у спірний період був зареєстрований як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Так, згідно з пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Як визначено пунктом 209.2 цієї статті, позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

А відповідно до підпункту пункту 209.2.1 згаданої статті, сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у:

а) підпункті "а" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для здійснення операцій з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва);

б) підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур;

в) підпункті "в" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій із продукцією тваринництва.

Таким чином, позивач у спірний період сплачував податок на додану вартість із особливостями, визначеними статтею 209 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що у 2016 році ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" виробляло цукор, згідно зі звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за формою №1П-НПП товариством вироблено 68837 тон цукру з цукрового буряка /т.1 а.с. 96-98/.

Для забезпечення здійснення вказаного вище виду господарської діяльності ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" (покупець) 08.07.2016 було укладено з ТОВ "Скіон Трейд" (постачальник) договір поставки №19/0716/150, за умовами якого постачальник зобов’язувався поставити у встановлений термін у власність покупця вугільну продукцію - антрацит (код УКТ ЗЕД 2701), далі по тексту - вугілля, а покупець зобов’язувався прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному договорі /а.с. 108-114/. Марка вугілля, сорт, кількість, якість, строки поставки вугілля, що поставляється визначаються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору. Якість вугілля, що поставляється, повинна відповідати показникам, зазначеним у специфікаціях.

До матеріалів справи залучено копії додатків до договору поставки зі специфікаціями товарів, зі змісту яких суд встановив, що предметом поставки було вугілля /т.1 а.с. 131-133/.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту придбання у ТОВ "Скіон Трейд" вугілля позивач надав копії податкових накладних від 19.07.2016 №23 на суму 391714,40 грн, у тому числі ПДВ - 65285,73 грн, від 22.09.2016 №4 на суму 430010,40 грн, в тому числі ПДВ - 71668,40 грн /т.1 а.с. 139, 141/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями /т.1 а.с. 140, 142/.

Контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Судом встановлено, що податкові накладні за спірними господарськими операціями видавалися за фактом отримання коштів за поставлене вугілля, що слідує зі змісту вказаних податкових накладних та не суперечить вищевказаним нормам Податкового кодексу України.

За викладених обставин, суд вважає безпідставними посилання перевіряючих у акті на те, що податкові накладні видані не по першій події, а отже суперечать пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у липні, вересні 2016 року у ТОВ "Скіон Трейд" вугілля на загальну суму ПДВ у розмірі 136954,13 грн, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв’язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

На підтвердження права формування податкового кредиту позивач надав суду копії видаткових накладних від 15.07.2016 №11, від 20.09.2016 №26, рахунки на оплату від 10.07.2016 №, від 17.09.2016 №26 /т.1 а.с. 117-118, 135-136/.

Видаткові накладні зі сторони позивача підписані ОСОБА_4, яка працює на посаді комірника складу насипних вантажів з оплатою праці згідно штатного розпису з 26.12.2011, що підтверджується наказом від 26.12.2011 №197к /т.1 а.с. 119-120/.

Відповідно до облікової політики ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" (з урахуванням змін до наказу про облікову політику підприємства від 01.07.2015 №78/а) право підпису на документах з приймання ТМЦ надається менеджеру з постачання і комірнику /т.1 а.с. 121-125/.

Таким чином, приймаючи вугілля ОСОБА_4 діяла на підставі вказаного вище наказу про облікову політику товариства, у зв’язку з чим судом критично оцінюються посилання контролюючого органу в акті на відсутність у видаткових накладних номеру, дати довіреності та посади відповідальної особи, яка отримувала товар.

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі, про що свідчать належним чином оформлені платіжні доручення від 19.07.2016 №С8-17511 та від 22.09.2016 С8-24662 з банківськими відмітками /т.1 а.с. 137-138/.

Якість вугілля підтверджує посвідчення №8 від 10.07.2016, на який маються посилання у акті перевірки, а тому висновки перевіряючих щодо ненадання на перевірку сертифікату (посвідчення) якості не відповідають дійсним обставинам справи /т.1 а.с. 115-116/.

У відповідності до умов договору поставки від 08.07.2016 №19/0716/150, укладеного між ТОВ "Скіон Трейд" та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", поставка вугілля на користь останнього здійснювалася залізничним транспортом насипом (навалом) у відкритих піввагонах з люками, що відкриваються, на умовах DAP - станція призначення: ст. Яреськи Південна Залізниця, код станції 448003 /т.1 а.с. 108/.

У акті перевірки відповідачем зазначено про ненадання на перевірку завірених постачальником копій залізничних квитанцій на відвантажену партію вугілля.

З цього приводу суд зауважує, що на підтвердження факту поставки на користь позивача вугілля у кількості 139 тон у вересні 2016 року представником позивача надавалася залізнична накладна від 17.09.2016 /т.1 а.с. 129-30/.

Поряд з цим, судом встановлено, що 10.07.2016 зі станції відправлення "Красний лиман" ДОН (код станції 490000) на адресу ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" відправлений вантаж (антрацит. Вугілля АО (30-60). Відправник вугілля ТОВ "Промислова компанія "Еверест") у загальній кількості 208850,00 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів від 15.07.2016 №49380736 /т.1 а.с. 126/.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (далі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред’явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил).

У відомості вагонів, що додана до накладної від 15.07.2016 №49380736, зокрема, зазначено 3 номери вагонів: №68620947, №66940321 та №60403789, при цьому, один з номерів вагонів закреслений /т.1 а.с. 127/.

Як пояснив представник позивача та підтверджується наявною у справі залізничною накладною від 15.07.2016, один з вагонів, а саме вагон №68620947 в день прибуття вантажу на станцію призначення ст. Яреськи Південна Залізниця, код станції 448003 - 15.07.2016 був переадресований на ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" (Полтавська область, Глобинський район, м. Глобино, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 31059651).

Дана переадресація зумовлена тим, що вагон №68620947 прийшов на станцію призначення з глухим кузовом без розвантажувальних люків в підлозі, що розкриваються. Такі вагони розвантажують козловими кранами, яких у ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" в наявності не має.

У відповідності до пункту 6.8 Правил переадресування окремих вагонів маршруту ("ядра") або групи, що перевозяться за одним перевізним документом, під час перевезення не допускається. Таке переадресування може провадитися на станції призначення.

Таким чином, дана переадресація була оформлена накладною від 15.07.2016 №43602465, згідно з якою: відправник - ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка", одержувач - ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", найменування вантажу - антрацит, вугілля кам’яне АО 30-60, власник вантажу - ТОВ "Скіон Трейд", вантаж переадресовано за вагою першочергового відправника ТОВ "Промислова компанія "Еверест", відправка №49380736, відмітки залізниці - вантаж переадресовано за наказом від 15.07.2016 №83, первинна накладна №49380736, станція відправлення 490000 Дон. залізниці, станція призначення 448003 Півд. залізниці /т.1 а.с. 128/.

Згідно з пунктом 6.9 Правил у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням. У досильному перевізному документі у графі 20 "Найменування вантажу" робиться відмітка: "Досилається до основної відправки __ (вказуються станція відправлення і станція призначення) N ___", а також вказуються найменування (прізвище, ім'я та по батькові) одержувача та його поштова адреса. Відомості про відчеплений вагон викреслюються з відомості вагонів. Відмітка про відчеплення вагона засвідчується станцією відчеплення вагонів.

Відповідно до пункту 35 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, видача вантажу, що перевозиться за досильними перевізними документами, провадиться: - частина вантажу, яка прибула з основною накладною, видається за цією накладною з комерційним актом на ту частину вантажу, що не прибула; - частина вантажу, яка прибула з досильним документом, видається на підставі основної накладної та комерційного акта, при цьому комерційний акт у одержувача забирається.

На станції "Красний лиман" ДОН (код станції 490000) вагон №60403789 був відчеплений.

Таким чином, частина зазначеного вантажу у кількості 69950,00 кг у вагоні №60403789 була довідправлена на вказану станцію призначення (ст. Яреськи Південна Залізниця, код станції 448003) 13.07.2016 року, що підтверджується залізничною накладною №49393036 ЕПД (досилка), та отримана 15.07.2016, що підтверджується штемпелем прибуття та видачі вантажу на відповідній накладній /т.1 а.с. 134/. У графі 20 даної накладної "Найменування вантажу" поставлена відмітка: "Антрацит. Власний вагон. Власник філіал "ПВРЗ" ПАО "Укрзалізниця" НАВАЛ досилається до основної відправки Красний лиман – ОСОБА_5 Довженка 6308 №49380736.

Викладеними обставинами спростовуються твердження відповідача з приводу не надання до перевірки залізничної накладної на 139,9 тон та не надання відповідно до залізничної накладної №49380736 від 10.07.2016 видаткової та податкової накладних.

Матеріали справи свідчать, що від залізничної станції ОСОБА_5 вагони з вугіллям транспортувалися за допомогою залізничної колії та тепловозу, що перебувають у користуванні ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на підставі договору оренди №9/1014/280 від 28.10.2014, укладеного з ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини", факт передачі у користування тепловозу та залізничної колії підтверджується актами приймання-передачі майна від 28.10.2014 /т.1 а.с. 143-164/.

На підтвердження роботи тепловозу і його переміщення між станцією цукрового заводу і станцією ОСОБА_5 позивачем до матеріалів справи додані маршрутні листи від 15.07.22016 №6 та від 20.09.2016 №21 /т.1 а.с. 165-169/.

Про наявність локомотивної бригади в ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" свідчать наявні у матеріалах справи накази по особовому складу про прийняття на роботу від 01.10.2016 №186к ОСОБА_6 в залізничний цех машиністом тепловоза, від 08.05.2014 №62к ОСОБА_7 в залізничний цех помічником машиніста тепловоза, від 16.05.2016 ОСОБА_8 складачем поїздів залізничного цеху, від 12.05.2016 ОСОБА_9 складачем поїздів залізничного цеху, від 21.05.2014 ОСОБА_10 складачем поїздів залізничного цеху /т.1 а.с. 170-174/.

Розвантаження вугілля відбувалося через розвантажувальні люки, якими обладнані вагони. Роботи з вивантаження вугілля виконувалися працівниками ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, що підтверджується наказами про прийняття вказаних осіб на роботу та нарядами на роботу /т.1 а.с. 175-178, 180-181/.

Вивантажене вугілля зберігалося на майданчику насипних вантажів. Вказаний майданчик є територією комплексу цукрового заводу і перебуває у користуванні ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на підставі договору оренди №9/1014/280 від 28.10.201, укладеного останнім з ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини".

В бухгалтерському обліку надходження вугілля від контрагента відображене за дебетом рах. 203 і кредитом рах. 631 /т.1 а.с. 187-191/.

Як пояснив представник позивача в ході розгляду справи, придбане у липні, вересні 2016 року у ТОВ "Скіон Трейд" вугілля було використане у господарській діяльності товариства.

Судовим розглядом встановлено, що придбане вугілля ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" використало для забезпечення роботи газовапнякового відділення цукрового заводу.

Наявність у позивача потужностей цукрового заводу підтверджується договором оренди №9/1014/280 від 28.10.2014, укладеним з ТОВ "АПО Цукровик Полтавщини" (з урахуванням додатків до нього) та актами приймання передачі майна /т.1 а.с. 143-164/.

Видача вугілля у виробництво (для використання у газовапняковому відділенні) підтверджується накладними від 30.09.2016, 31.10.2016, 22.11.2016, 30.11.2016, 30.12.2016, а також відображена за кредитом рах. 2313 і дебетом рах. 203, та за кердитом рах. 233 і дебетом рах. 203 /т.1 а.с. 189-191/.

При цьому, слід зауважити, що зважаючи на те, що вугілля не є індивідуально визначеним майном, після його вивантаження і розміщення на майданчику насипних вантажів фізично не можливо розділити вугілля, придбане у ТОВ "Скіон Трейд" і вугілля, придбане позивачем у інших постачальників, позивачем до матеріалів справи були надані всі накладні, якими оформлено видачу вугілля у виробництво за період з моменту придбання вугілля у ТОВ "Скіон Трейд".

Стосовно доводів перевіряючих у акті перевірки щодо ненадання позивачем на перевірку ряду первинних документів суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Журнал довіреностей, що виписувалися на осіб, які підписували видаткові накладні, є внутрішнім документом товариства і не пов'язаний з формування показників податкової звітності.

Довіреності на отримання ТМЦ та листи-заявки, якщо такі оформляються, передаються постачальнику, а отже не можуть зберігатися у покупця.

Прибуткові ордери при прийнятті вугілля не оформлюються, оприбуткування здійснюється на підставі видаткових накладних, які в свою чергу, є єдиними первинними документами, складення яких передбачено договором поставки, що пояснює відсутність в спірному випадку прибуткових ордерів, актів чи інших документів щодо приймання вугілля за кількістю та якістю.

Рахунки-фактури на вугілля не є первинними документами і не впливають на показними податкової звітності товариства, а відтак не належать до документів, які відповідно до статті 44 Податкового кодексу України мають надаватися до перевірки. Хоча договором поставки в даному випадку і передбачено оплату на підставі рахунків (пункт 4.1 договору), разом з тим пункт 4.2 договору вказує, що зобов’язання оплатити товар виникає не на підставі рахунку, а за фактом поставки товару, отже має місце колізія між різними пунктами одного договору.

Відсутність договорів, додаткових договорів, інших документів, які вказують, що вугілля поставляється для ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" від якого відправника, пояснюється тим, що згідно пункту 3.2 договору поставки відправником вугілля може бути підприємство, яке не є стороною за даним договором.

Щодо актів звірки, то зі змісту акту перевірки слідує, що ці акти, роздруковані з 1С, надавалися на перевірку.

Стосовно доводів перевіряючих у акті щодо наявності недоліків у оформленні певних документів (актів звірки, документів руху по номенклатурі, посвідченні якості, залізничних накладних, тощо) суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товару (вугілля), його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Відповідачем в даному випадку не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту договору поставки дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів (послуг) ПДВ загалом у розмірі 136954,13 грн, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за спірний період суму ПДВ загалом в розмірі 136954,00 грн.

Також суд звертає увагу на індивідуальний характер відповідальності платників податків, закріплений у частині 2 статті 61 Конституції України.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість в розмірі 136954,00 грн, наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2567,85 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (вул. Козацький шлях, 29, c. ОСОБА_5, Шишацький район, Полтавська область, 38030, код ЄДРПОУ 03770394) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 м. Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16 лютого 2018 року №0001092801.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 м. Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (вул. Козацький шлях, 29, c. ОСОБА_5, Шишацький район, Полтавська область, 38030, код ЄДРПОУ 03770394) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2567 (дві тисячі п’ятсот шістдесят сім) гривень 85 (вісімдесят п’ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 04 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_15