Рішення № 75072121, 03.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1656/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17 та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17;

зобов'язати відповідача, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне законне рішення.

Позов вмотивовано наступним.

10 листопада 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням у порядку ст.ст. 118,121 Земельного кодексу України та просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

07 березня 2018 року ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направлено відповідь за результатами повторного розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

У відповіді зазначено, що позивачу відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови стало те, що ОСОБА_5 управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18 вересня 2014 року №77, із змінам, внесеними наказом від 01.08.2016 року № 130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого включена земельна ділянка, що вказана в його заяві.

Дії посадових осіб ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області позивач вважає незаконним та такими, що не відповідають вимогам статті 19 Конституції України.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав відзив за вхід. № 13036/18 від 10.05.2018 р., який обґрунтований наступним.

Відповідно до вимог чинного земельного законодавства, повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Одеської області з 01.01.2013 покладені на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.06.2017р. за вих. №23-15-0.16-7198/2-17 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №815/218/17 було повторно розглянуто клопотання Позивача від 10.11.2016р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області.

Так, за результатами повторного розгляду клопотання, ОСОБА_5 управлінням з дотриманням вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України Позивачу була надана відповідь, в якій було зазначено наступне.

Відповідно до доручення Віце-прем’єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 08.10.2014р. №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», ОСОБА_5 управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014р. №77, із змінами від 01.08.2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність Позивач.

Частиною 3 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що судовим рішенням не скасовано наказ ОСОБА_5 управління від 01.08.2016 №130, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою. Позивачу запропоновано придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах.

Головне управління наголошує на тому, що, реалізуючи державну політику в сфері земельних відносин, діяло на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, й цілком правомірно наказом ОСОБА_5 управління від 01.08.2016 № 130 включило спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_5 управлінням була надана мотивована відмова у наданні дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів), з посиланням на норми частини 3 статті 136 Земельного кодексу України, яка є спеціальною нормою в даному випадку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням в порядку ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України та просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.64).

До вказаного клопотання позивачем було додано (у копіях):

1) паспорт громадянина України;

2) ідентифікаційний номер;

3) графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

4) довіреність.

Клопотання зареєстроване ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру в Одеській області за №М-17426/0/5-16 від 10.11.016 року.

28 листопада 2016 року листом №М-17426/0-7099/6-16 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_4 направило лист “Про розгляд заяви”, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропоновано позивачу придбати бажану земельну ділянку на земельних торгах.

Позивач не погоджуючись із рішенням ГУ Держгеокадастру в Одеській області звернувся до суду із позовом (справа №815/218/17).

Постановою суду від 18.05.2018 року визнано протиправною відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 28.11.2016 року №М-17426/0-7099/6-16.

Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

Постанова суду по справі №815/218/17 набрала законної сили 30.06.2017 року.

ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.06.2017р. за вих. №23-15-0.16-7198/2-17 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі №815/218/17 було повторно розглянуто клопотання Позивача від 10.11.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області.

За результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_5 управлінням з дотриманням вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України позивачу надана відповідь, якою відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області.

Підставою для відмови зазначено:

«Відповідно до доручення Віце-прем’єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_6 від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014р. №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», ОСОБА_5 управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014р. №77, із змінами, внесеними наказом від 01.08.2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_4

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суду необхідно з'ясувати, чи було оскаржуване рішення ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області прийняте, зокрема, в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

ОСОБА_7 Суд, захищаючи право власності на землю, гарантоване ст.14 Конституції України, яке набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону, дотримується послідовної позиції, яка також висловлена і у Постанові ВС від 24.04.2018 у справі №814/1961/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 26.06.2017 за вих. №23-15-0.16-7198/2-17 позивачу надана відповідь, в якій вказано, що відповідно до доручення Віце-прем’єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_6 від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», ОСОБА_5 управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 № 77, із змінами від 01.08.2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_4

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена приписами ст. 118 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлене, суд дійшов до висновку про те, що відмова ОСОБА_5 управлінням Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що ОСОБА_5 управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 № 77, із змінами від 01.08.2016 №130, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача про зобов’язання його надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, що є виключною компетенцією відповідача, а тому суд не може втручатися в дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.

Так, Рекомендаціями Комітету ОСОБА_8 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_8 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року в справі № 21-87а13.

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Тому, вирішуючи питання про правомірність рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4, необхідно виходити з меж повноважень відповідача в сфері розпорядження землями, визначених законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області при винесенні оскаржуваного рішення порушило вимоги статей 118, 121 Земельного кодексу України, тобто вийшло за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від ЗК України та інших правових норм суб’єктам владних повноважень не надано.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Саме така правова позиція висловлена ОСОБА_7 Судом у Постанові від 03.04.2018 року по справі №569/16681/16-а.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме:.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17.

Разом з цим, частиною 2 статті 9 КАСУ визначено: «Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень».

Враховуючи висновки суду у справі №815/218/17, а саме: «Суд зазначає, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення тієї чи іншої земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону - безпосередньо не передбачена ст.118 Земельного кодексу України.», суд вважає за необхідне, з метою відновлення порушеного права, зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів) ОСОБА_4.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторін процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 139, 242, ч. 4 ст. 245, 246, 250, 251, 256, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17 та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки–задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 26.06.2017 року № 23-15-0.16-7192/2-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області

надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Михайлопільської сільської ради Іванівського району Одеської області (за межами населених пунктів) ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_5 управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- квитанцією №46 від 02.04.2018 р. у сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: вул. Центральна, буд.41, с. Михайлопіль, Іванівського району, Одеської області, 67210

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871), адреса: вул. Канатна, буд. 83, 13 – поверх, м. Одеса, 65107, телефон: (0482) 37-84-53, електронна пошта: odesa_info@land.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.