Рішення № 75071792, 17.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року № 810/2769/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в м. Києві, в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про стягнення податку на доходи фізичних осіб та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернуся до суду з вимогами про стягнення з Броварської ОДПІ середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2016 р. по 30.06.2016 р. у розмірі 21 454,68 грн. та компенсації ПДФО у сумі 18687, 53 грн.

Вимоги поданої заяви обґрунтував тим, що 12.04.2016 р. наказом ГУ ДФС у Київській області №130-о його було звільнено з посади та податкової міліції в запас Збройних сил України на підставі пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 р. №114 у зв'язку зі скороченням чисельності штату. Із нарахованих та виплачених позивачу сум відповідачем утримано ПДФО у розмірі 18687,53 грн., який не був спрямований на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів. Крім того, відповідачем при звільненні були виплачені не всі суми, зокрема і частина заробітку.

Вказуючи на наявне право щодо одержання компенсаційних виплат та заробітної плати за час затримки розрахунку, позивач просив стягнути з Броварської ОДПІ 40 141,21 грн.

У поданих суду письмових запереченнях на позов відповідач пояснив, що наказ про звільнення ОСОБА_1 від 12.04.2016 р. №130-о надійшов до Броварської ОДПІ лише 15.04.2016 р., тому виконати належним чином вимоги ст.116 КзпП України у відповідача не було об'єктивної можливості.

Дослідивши подані документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановивши фактичні обставини, які підтверджені доказами, надавши юридичної оцінки спірним правовідносинам, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

позивач проходив службу на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, мав спеціальне звання підполковник податкової міліції.

12.04.2016 р., наказом ГУ ДФС у Київській області №130-о звільнений із займаної посади та податкової міліції на підставі пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі з постановкою на військовий облік. Цим же наказом позивачу передбачено виплату: одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; грошової допомоги у розмірі окладу за спеціальне звання; грошової компенсації за невикористані відпустки за 78 календарних днів.

Згідно довідки від 12.06.2017 р. №4799/10/10-06-05-032/278 та надходжень на картковий рахунок ОСОБА_1 №5168757293119766, відкритий у період з 01.04.2016 р. по 30.06.2016 р. в ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", йому здійснювалася виплата грошового забезпечення військовослужбовця, відповідачем перераховані виплати у загальному розмірі 154550,89 грн.

На підставі п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Разом з тим за приписами п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року N 44 (далі - Порядок) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції. В силу п. 3 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За приписами п.4 Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюються одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми ПДФО, утриманого із грошового забезпечення.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91р. передбачено, що до складу грошового забезпечення віднесено: посадовий оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагороди; премія) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, одноразова грошова допомога та компенсація за невикористану відпуску були нараховані та виплачені у зв'язку із звільненням позивача, тому сума ПДФО у розмірі 18687,53 грн. мала бути спрямована на виплату ОСОБА_1 рівноцінної та повної компенсації втрат доходів, отже відповідач протиправно не здійснив таку компенсацію утриманого податку військовослужбовця, яка передбачена пунктом 168.5 статті 168 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 14 червня 2016 року №К/800/41481/15.

Щодо аргументів податкового органу, викладених у запереченнях на позовну заяву про те, що позивач повинен сплачувати податки за загальним правилом, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки несвоєчасна виплата заявнику одноразової грошової допомоги (не в день звільнення) та проведення повного перерахунку належних йому сум, сталася з вини самого відповідача, а тому незалежно від обставин невиплат ОСОБА_1 позивач не повинен зазнавати втрат майнового характеру, а його право підлягає поновленню.

У зв'язку з цим, суд також приходить до висновку про необхідність задоволення вимог і в частині стягнення з відповідача 21 454,68 грн., з урахуванням того, що належні до сплати суми були перераховані із затримкою у 52 робочі дні. Як слідує із наказу № 130-о звільнення ОСОБА_1 відбулось 12.06.2016 р. У період з 13.04. по 30.04 2016 р. -13 робочих днів; у травні 19 робочих днів; у червні 20 робочих днів.

Як стверджує позивач в день звільнення, 12.04.2016 р., він працював, і відповідач цей факт не заперечує та не спростовує.

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передували звільненню становить 412,59 грн. (4890,39 + 12850,91:43)=412,50 грн.

Співставивши дату звільнення позивача 12.04.2016 р. з датою одержання ним розрахунку -30.06.2016 р. затримка виплати сум складає 52 дні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 21454,68 грн. (412,59 (середньоденна заробітна плата) х 52=21454,68 грн. При цьому, загальна сума належних до сплати виплат становить (21454,68 +18687,53)= 40 142,21 грн.

За приписами положень ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язки щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

До аргументів податкового органу про несвоєчасне надходження наказу №130-о від 12.04.2016 р. та неможливість у зв'язку з цим своєчасно виконати вимогист.116 КзпП України суд поставився критично та вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, інші доводи податковим органом не зазначені.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань, спрямованих на утримання Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на користь ОСОБА_1 (інн.2888523353, 07400, АДРЕСА_1) 40 142, 21 (сорок тисяч сто сорок дві) грн.21 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.