Рішення № 75071707, 02.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2018 року Справа № 808/383/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Університетська (Ульянових), б. 11, кв. 2а)

до Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Консульська, б. 23л)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71100, м.Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34), Державна казначейська служба України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 37963785) щодо невиплати громадянину України, ОСОБА_1, 05.09.1956р.н., РНОКПП НОМЕР_1 пенсії за віком за списком № 1 за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно;

-зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 37963785) поновити громадянину України, ОСОБА_1, 05.09.1956р.н., РНОКПП НОМЕР_1 виплату пенсії за віком за списком № 1 за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно;

-стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 7807,00 грн. в якості моральної шкоди, спричиненої незаконними діями Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на пенсійному обліку в Бердянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Вказує, що відповідачем починаючи з квітня 2017 року було припинено здійснення пенсійних виплат позивачу. Вказує, що при зверненні до Пенсійного фонду України позивача було повідомлено про те, що припинення виплати пенсії пов’язано з скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. При цьому виплату пенсії було поновлено з 01.10.2017 на підставі рішення комісії з урахуванням положень п.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві (вх. №10439 від 30.03.2018) послався на те, що відповідачем здійснювалася виплата пенсії позивачу з жовтня 2014 року. Починаючи з 01.04.2017 така виплата була припинена на підставі інформації Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про прийняття рішення №181 від 04.03.2017 про скасування довідок на основі інформації щодо перетинання державного кордону України, отриманої від Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, у т.ч. про скасування довідки ОСОБА_1 від 16.03.2015 №2306012000 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України. Разом із тим, розпорядженням №801591 від 15.02.2018 та Протоколом від 19.02.2018 позивачу нараховано та направлено для здійснення виплат за допомогою основної відомості суму заборгованості з виплати пенсії за період з квітня- по вересень 2017 року на загальну суму 32 964 грн. 37 коп. Також вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення моральної шкоди. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання без виклику сторін на 02.04.2018.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що громадянин України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 з 16.03.2015 був взятий на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області як внутрішньо переміщена особа про що йому видано довідку №2306012000 від 16.03.2015.

Позивач отримує пенсію у Бердянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

З 01.04.2017 виплата пенсії зупинена, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії.

Листом від 18.01.2018 № 1446/03 Бердянське об’єднане управління пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про те, що йому поновлено виплату пенсії з 01.10.2017 відповідно до рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам; інше рішення Комісії не надходило; нарахування та виплата пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2017 не здійснювалася у зв’язку з відсутністю правових підстав.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на рішення управління праці №181 від 14.03.2017, яким скасовано Довідку внутрішньо переміщеної особи позивача від 16.03.2015 №2306012000 на підставі інформації державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону.

20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції чинній на момент видачі довідки позивачу) строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.

Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Відповідно ст.12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зазначає, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не за застосований та не доведений.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 49 цього ж закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена відповідачем на підставі отриманої інформації про прийняття рішення №181 від 14.03.2017 про скасування Довідки внутрішньо переміщеної особи позивача на підставі інформації державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону.

Водночас, статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Що ж стосується рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, то воно не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що стаття 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” чітко визначає, що припинення виплати пенсій можливо лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для припинення пенсійних виплат встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в судових рішеннях, як приклад від 13.02.2018 у справі №219/9003/17, від 20.02.2018 у справі №234/10770/17, тощо.

Разом із тим, наданими відповідачем розпорядженням №801591 від 15.02.2018 та Протоколом від 19.02.2018 підтверджено нарахування позивачу та направлення для здійснення виплат за допомогою основної відомості суму заборгованості з виплати пенсії за період з квітня- по вересень 2017 року на загальну суму 32 964 грн. 37 коп., а тому в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити та виплатити пенсію за вказаний період слід відмовити позивачу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 7807 грн., суд вважає її необґрунтованою, оскільки під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних яви, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження вказаного.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність припинення здійснення пенсійних виплат позивачу, разом із тим відповідачем надано докази нарахування та направлення для подальшої виплати суму заборгованості з виплати пенсії за період з квітня- по вересень 2017 року на загальну суму 32 964 грн. 37 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 50% документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Університетська (Ульянових), б. 11, кв. 2а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Консульська, б. 23л, ідентифікаційний номер 37963785), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: 71100, м.Бердянськ, вул. Захисників України, 27/34 ідентифікаційний номер 03193258), Державна казначейська служба України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний номер: 37567646) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Консульська, б. 23л, ідентифікаційний номер 37963785) щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії (місце проживання: 71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Університетська (Ульянових), б. 11, кв. 2а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії за віком за списком №1 за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Університетська (Ульянових), б. 11, кв. 2а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71100, м.Бердянськ, Запорізька область, вул. Консульська, б. 23л).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 09.04.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова