Рішення № 75071654, 21.06.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 рокум. Ужгород№ 807/347/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Кубічек Н.І.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" (далі – позивач, ТзОВ "Ядзакі Україна", товариство, підприємство) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі – відповідач, управління праці), в якій просить: визнати протиправним та скасувати припис №ЗК94/216/АВ/П від 12 квітня 2018 рроку, винесений Управлінням держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень з вимогою до ТОВ "Ядзакі Україна" в подальшому дотримуватися вимог ч.3 ст.119 КЗпП Укаїни.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк відповідачу для подання відзиву. 06 червня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в ході інспекційного відвідування за зверненням працівника ОСОБА_3 щодо порушення його трудових прав в частині збереження за ним місця роботи під час проходження строкової служби, відповідачем було виявлено порушення товариством частини 3 ст.119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме звільнення працівника під час проходження ним строкової військової служби під час дії особливого періоду, про що складено відповідний ОСОБА_4 інспекційного відвідування № ЗК94/216/АВ від 12.04.2018. Одночасно, в цей же день, позивачу виписано ОСОБА_5 про усунення виявлених порушень № ЗК94/216/АВ/П від 12.04.2018 з вимогою в подальшому дотримуватися вимог ч.3 ст.119 КЗпП України. 16 квітня 2018 року позивач подав до управління праці свої зауваження відповідно до п.21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Проте, вказані зауваження відповідачем не розглядалися, а оскаржуваний припис винесено без урахування таких зауважень. Позивач, вказує, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТзОВ "Ядзакі Україна" гарантій, що передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України, оскільки особливий період на час звільнення працівника не діяв, відтак припис вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У зв'язку із виявленими порушеннями Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено припис від 03.10.2016р. №305 та постанову про накладення штрафу, які позивач вважає незаконними. Позивач зазначає, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області було допущено порушення Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, пунктів 21, 27 вказаного Порядку. Відповідач не дочекавшись надання зауважень на акт, не надавши вмотивованої відповіді на зауваження, не провівши аналіз матеріалів інспекційного відвідування, одночасно із ОСОБА_4 від 12.04.2018 року № ЗК94/216/АВ вручив уповноваженій особі позивача ОСОБА_5 від 12.04.2018 року чим порушено Порядок.

Окрім цього, позивач вказує, що порушень ч.3 ст.119 КЗпП України підприємство не допускало, оскільки після закінчення останньої хвилі мобілізації, у роботодавця відсутні підстави зберігати місце роботи та середній заробіток за працівниками, які призвані на строкову військову службу поза межами дії особливого періоду. У даному твердженні позивач посилається на те, що особливий період не діє у зв'язку з відсутністю рішення про оголошення війни або мобілізації та закінчення строків встановлених для проведення мобілізації. Позивач вважає, що відповідно до Указів Президента України (виконуючого обов'язки Президента України) "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014 року; №1126-VII від 17.03.2014; №454/2014 від 06.05.2014; №607/2014 від 21.07.2014 та №15/2015 від 14.01.2015 року особливий період діяв з 18.03.2014 по 02.05.2014, з 07.05.2014 по 21.06.2014, з 24.07.2014 по 07.09.2014, з 20.01.2015 по 22.08.2015, таким чином в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє, а на момент призову громадянина ОСОБА_3 на строкову військову службу 06.09.2017 року та на момент його звільнення 14.09.2017 року за п.3 ст.36 Кодексу законів про працю України, мобілізація не проводилась, воєнний стан не оголошувався, відбудований період після закінчення воєнних дій не наставав, а отже особливий період в контексті діючого законодавства України не діяв. Отже, у ТзОВ "Ядзакі Україна" були відсутні підстави для збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на підприємстві за ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів наведених у письмовому відзиві (а.с.43-49), пояснивши, що управління діяло в межах своїх повноважень, в той час як з боку позивача допущено порушення п.3 ч.1 ст.36 та ч.3 ст.119 КЗпП України, що виразилося у неправомірному звільненні ОСОБА_3, який був призваний на строкову військову службу в особливий період, з роботи без збереження місця роботи і середнього заробітку. Відповідач вказує, що відповідно до листів №322/2/8417 від 01.10.2015 року щодо особливого періоду в Україні, наданого начальником відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України – начальником юридичної служби Збройних Сил України полковником юстиції ОСОБА_6, від 12.05.2016 року №716/1/352 та від 15.01.2018 року №321/286, наданого начальником Головного управління персоналу – заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, генерал-лейтенантом ОСОБА_4, вбачається, що відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України", Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014 року в Україні настав особливий період. Водночас Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено такий захід як демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на сході України. Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою приймає Президент України. На даний час відповідних рішень Президентом України не приймалося.

З огляду на викладене відповідач вказує, що на час звільнення з роботи ОСОБА_3 в Україні діяв особливий період, а тому на зазначену особу розповсюджуються трудові та соціальні гарантії, встановлені особам, призваним на строкову військову службу протягом особливого періоду, у вигляді збереження місця роботи на підприємствах, в яких вони працювали під час призову. Отже, підстави для скасування припису Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК94/216/АВ/П від 12.04.2018 року – відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що наказом ТзОВ "Ядзакі Україна" №НО07699 від 08 листопада 2016 ОСОБА_3 прийнятий на посаду в’язальника схемних джгутів на строковий трудовий договір з 09 листопада 2016 року (а.с.22). Відповідно до наказу № DO08089 від 14 вересня 2017 року ОСОБА_3 звільнений з 14 вересня 2017 року у зв'язку з призовом на військову службу (п.3 ст.36 КЗпП України) на підставі повідомлення Великоберезнянського районного військового комісаріату №1601 від 06.09.2017 року (а.с.24).

23 березня 2018 року на адресу Управління Держпраці надійшло звернення громадянина ОСОБА_3 щодо порушення його права на збереження місця роботи і середнього заробітку під час проходження ним строкової військової служби. За вказаним зверненням на підставі наказу Управління Держпраці у Закарпатській області № 45 від 29.03.2018 р. про проведено інспекційне відвідування ТзОВ "Ядзакі Україна".

За результатом інспекційного відвідування складено акт від 12 квітня 2018 року №ЗК94/216/АВ (а.с.12-16), відповідно до якого встановлено порушення ТзОВ "Ядзакі" вимог ч. 3 ст.119 КЗпП України, що виразилося у неправомірному звільненні ОСОБА_3, який був призваний на строкову військову службу в особливий період, з роботи без збереження місця роботи і середнього заробітку.

На підстав висновків акту перевірки Управління Держпраці у Закарпатській області винесено припис від 12 квітня 2018 року №ЗК94/216/АВ/П, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" зобов'язано в подальшому дотримуватися вимог частини 3 ст.119 КЗпП України (а.с.10-18).

У приписі вказано, що про його виконання у строк до 23.04.2018 року необхідно надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об'єкта відвідування до Управління Держпраці у Закарпатській області. Зазначені акт та припис були підписані уповноваженою особою із зауваженням, де зазначено, що заперечення на акт будуть надані в межах строків передбачених законом (а.с.а.с.15,18).

16 квітня 2014 року уповноваженим представником ТзОВ "Ядзакі Україна" подано зауваження на акт інспекційного відвідування №ЗК94/216/АБ від 12.04.2018 року, у якому позивач стверджує, що ТзОВ "Ядзакі Україна" дотримувалося, дотримується і буде дотримуватися гарантій які передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України. Та вказує, що у даному випадку підприємством не допущено порушень визначених ч.3 статті 119 КЗпП України, оскільки дія особливого періоду, під час якого не допускається звільнення, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Проте, вказані зауваження відповідачем не розглядалися та письмова відповідь щодо таких позивачу не надавалася, що у судовому засіданні відповідачем не заперечувалося.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року N 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295).

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкту відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок), якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова мотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочі дні з дати їх надходження.

Згідно пункту 24 Порядку №295 припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого виносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, де, зокрема пунктом 3 вказаної статті передбачено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 119 КзпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Правові відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232 від 25.03.1992 року. Частиною 7 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України "Про освіту". (зі змінами та доповненнями згідно із Законом № 1169-VII від 27.03.2014 в редакції Законів № 116-VIII від 15.01.2015, № 433-VIII від 14.05.2015).

Відповідно до Закону України "Про оборону України" № 1933-XII від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу. (Абзац шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5404-VI (5404-17) від 02.10.2012)

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На підставі ст. 1 Закону України “Про оборону України” з моменту оголошення Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” від 17 березня 2014 р. № 303/2014 (який набрав чинності 18.03.2014 р.) в Україні оголошено часткову мобілізацію та у зв’язку з цим настав особливий період. Зазначене питання врегульовано також ст. 14 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оборону України” особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період пов’язується із проведенням мобілізації. Мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

Як вбачається з частини четвертої статті 3 Закону № 3543-ХІІ, зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Указ Президента України щодо демобілізацію та закінчення особливого періоду не видавався.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 р. в адміністративній справі № 21-112а15 та постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 р. № 800/582/14.

Отже, на цей час (у т.ч. на час вчинення терористичного акту) продовжує діяти особливий період, оскільки Указ щодо демобілізацію та закінчення особливого періоду Президентом України не видавався.

На підставі викладеного та виходячи з системного аналізу наведених норм, суд відхиляє твердження позивача щодо відсутності особливого періоду на час звільнення ОСОБА_3 та приходить до висновку, що позивачем не вірно застосовано норми КЗпП України, зокрема не враховано застереження передбачені в пункті третьому частини першої статті 36 КЗпП України.

Судом було встановлено, що відповідачем оскаржуваний припис винесено в день складення акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю – 12 квітня 2018 року, а зауваження позивачем подані 16.04.2018 року та, відповідно такі управлінням не розглядалися. Хоча дії відповідача щодо не розгляду та не надання письмової мотивованої відповіді з приводу зауважень позивача фактично є порушенням пункту 27 Порядку № 295, проте формально вписуються у процедуру проведення перевірки, оскільки припис винесено у межах строку та порядку визначеного пунктом 24 Порядку №295 та вказані дії відповідача переслідують легітимну мету і у даній ситуації суд вважає їх пропорційними, тобто вчиненими з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована дія відповідача.

Відтак за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, наявність виключно формальних недоліків при оформленні припису, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого рішення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного припису, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72 - 76, 139, 242 - 246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Минай, вул.Туряниці, буд. 7, код ЄДРПОУ 32269989) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправним та скасування припису від 12 квітня 2018 року №ЗК94/216/АВ/П – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 02.07.2018 по 03.07.2018 року у відрядженні та відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 04.07.2018 року.

СуддяОСОБА_7