Рішення № 75071064, 27.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2404/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2404/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Групп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т"

про стягнення 83 392,99 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.01.2018р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ "Ексім-Групп" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Сагітта-Т" 83 392,99 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки з відстроченням платежу №219/17 від 16.05.2017р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

09.10.2017р. господарським судом Одеської області у складі судді Гуляк Г.І. постановлено ухвалу про порушення провадження у справі.

30.11.2017р. господарським судом одержано зустрічну позовну заяву від ТОВ "Сагітта-Т" до ТОВ "Ексім-Групп" про зобов’язання виконати умови договору, яку ухвалою від 01.12.2017р. повернуто без розгляду.

04.12.2017р. господарським судом одержано апеляційну скаргу ТОВ "Сагітта-Т" на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.12.2017р.

Ухвалою від 04.12.2018р. провадження у справі №916/2404/17 зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2017р. у задоволенні клопотання ТОВ "Сагітта-Т" про відстрочення сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу ТОВ "Сагітта-Т" повернуто без розгляду по суті.

Ухвалою від 14.12.2017р. провадження у справі поновлено.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" залишено без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2017р. у справі №916/2404/17 - без змін.

16.04.2018р. справу №916/2404/17 повернуто до господарського суду Одеської області.

У зв’язку з перебуванням судді Гуляк Г.І. на тривалому лікарняному з 05.04.2018р., розпорядженням керівника апарату суду №169 від 23.04.2018р. призначений повторний автоматичний розподіл справи №916/2404/17, за результатами якого справу розподілено судді Смелянець Г.Є.

02.05.2018р. господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. постановлено ухвалу про прийняття справи №916/2404/17 до провадження та розгляд справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву за вх.№10712/18 від 30.05.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що позивачем не враховані оплати відповідача за платіжними дорученнями від 12.06.2017р. №1952 на суму 15000 грн., від 23.06.2017р. №2150 на суму 15000 грн., від 13.07.2017р. №94 на суму 1901,60 грн., від 13.07.2017р. №95 на суму 23098,40 грн., що разом становить 55000 грн. У даних платіжних дорученнях відповідачем невірно зазначено призначення платежу, про що повідомлено позивача у листі від 15.08.2017р. Також відповідач посилається на те, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів реалізації відповідачем поставленого позивачем товару ТМ "Willinger".

У відповіді на відзив за вх.№11804/18 від 13.06.2018р. позивач просить суд відхилити відзив на позов та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що відповідачем не було надано жодного звіту щодо реалізованого товару ТМ "Willinger”, незважаючи при цьому про направлення йому відповідних листі з вимогою надання звіту, сплати боргу, та повернення не реалізованого товару. Також позивач посилається на те, що надані відповідачем платіжні доручення про сплату 55 000 грн. свідчать про оплату боргу за іншими договорами, стягнення за якими є предметом спору у справах №916/2201/17 та №2202/17.

Заперечення на відповідь на відзив відповідач у вставлений судом строк не надав та у судове засідання 27.06.2018р. не з’явився і при причини свого нез’явлення суд не повідомив. При цьому, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на розписці про відкладення розгляду справи від 20.06.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 27.06.2018р. за участю представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

16.05.2017р. між ТОВ "Ексім-Групп" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Сагітта-Т" (Покупець, відповідач) укладений договір поставки з відстроченням платежу №219/17, із з протоколом розбіжностей, згідно з яким Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати Товар, у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP Покупця (в інтерпретації Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010) однією або кількома партіями відповідно до специфікацій та накладних, які складаються на кожну таку партію.

Згідно з п.4.1 договору оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) за даним договором Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту його отримання. Оплату ТМ "Willinger" Покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його реалізації. Покупець зобов’язується щомісячно з 5-10 число за звітний період, в письмовому вигляді, надавати звіт про реалізований товар ТМ "Willinger". У випадку ненадання відповідного звіту Постачальник має право зупинити відвантаження даної ТМ.

Відповідно до п.7.1 договору даний договір укладений на невизначений строк та діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, визначених чинним законодавством.

Також господарським встановлено, що на виконання договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 83 392,99 грн., з яких:

- продукції ТМ "Willinger" на загальну суму 63640,06 грн. за наступними видатковими накладними: №ОВЛ0000385 від 16.05.2017р. на суму 6811,30 грн., №ОВЛ0000386 від 16.05.2017р. на суму 160,68 грн., №ОВЛ0000387 від 16.05.2017р. на суму 7263,98 грн., №ОВЛ0000388 від 16.05.2017р. на суму 947,51 грн., №ОВЛ0000389 від 19.05.2017р. на суму 4973,56 грн., №ОВЛ0000390 від 16.05.2017р. на суму 22,36 грн., №ОВЛ0000391 від 16.05.2017р. на суму 3100,38 грн., №ОВЛ0000392 від 16.05.2017р. на суму 254 грн., №ОВЛ0000393 від 16.05.2017р. на суму 3093,82 грн., №ОВЛ0000394 від 16.05.2017р. на суму 1580,38 грн., №ОВЛ0000395 від 16.05.2017р. на суму 163,92 грн., №ОВЛ0000396 від 16.05.2017р. на суму 1571,95 грн., №ОВЛ0000397 від 16.05.2017р. на суму 231,86 грн., №ОВЛ0000398 від 16.05.2017р. на суму 128,76 грн., №ОВЛ0000399 від 16.05.2017р. на суму 6007,07 грн., №ОВЛ0000400 від 16.05.2017р. на суму 885,77 грн., №ОВЛ0000401 від 16.05.2017р. на суму 172,74 грн., №ОВЛ0000402 від 16.05.2017р. на суму 7142,23 грн., №ОВЛ0000403 від 16.05.2017р. на суму 190,37 грн., №ОВЛ0000404 від 16.05.2017р. на суму 5544,14 грн., №ОВЛ0000405 від 16.05.2017р. на суму 901,56 грн., №ОВЛ0000406 від 16.05.2017р. на суму 64,48 грн., №ОВЛ0000407 від 16.05.2017р. на суму 4391,14 грн., №ОВЛ0000408 від 16.05.2017р. на суму 258,13 грн., №ОВЛ0000409 від 16.05.2017р. на суму 79,45 грн., №ОВЛ0000469 від 14.06.2017р. на суму 4168,16 грн., №ОВЛ0000470 від 14.06.2017р. на суму 3530,36 грн.;

- іншої продукції на загальну суму 19752,93 грн. за наступними видатковими накладними: №ОДП0002441 від 27.06.2017р. на суму 1304,40 грн., №ОДП0002442 від 27.06.2017р. на суму 1140 грн., №ОДП0002443 від 27.06.2017р. на суму 1396,80 грн., №ОДП0002444 від 27.06.2017р. на суму 847,20 грн., №ОДП0002445 від 27.06.2017р. на суму 2014,92 грн., №ОДП0002446 від 27.06.2017р. на суму 541,80 грн., №ОДП0002794 від 19.07.2017р. на суму 5907,45 грн., №ОДП0002795 від 19.07.2017р. на суму 2919,46 грн., №ОДП0002833 від 21.07.2017р. на суму 3690,93 грн.

04.09.2017р. позивач надіслав відповідачу лист від 01.09.2017р. вих.№24/09, в якому зазначив, що станом на 01.09.2017р. відповідачем не надано жодного звіту про реалізований товар та просив відповідача в строк до 08.09.2017р. надати звіт про реалізований товар.

11.09.2018р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за вих.№20/09 від 11.09.2017р., в якому просив відповідача в строк до 18.09.2017р. сплатити суму реалізованого товару ТМ "Willinger" у розмірі 63 640,06 грн. або у зазначений строк повернути нереалізований товар на суму 63 640,06 грн. на адресу позивача.

Відповідачем вказані листи залишено без відповіді та задоволення.

Окрім того ,у матеріалах справи наявні наступні платіжні доручення:

- №1952 від 12.06.2017р. на сум 15000 грн., призначення платежу - оплата за продукти згідно договору переводу боргу (ТОВ "Юна-Сервіс") б/н від 02.06.2017р.;

- №2150 від 23.06.2018р. на суму 15000 грн., призначення платежу - оплата за продукти згідно договору переводу боргу (ТОВ "Юна-Сервіс") б/н від 02.06.2017р.;

- № 94 від 13.07.2017р. на суму 23098,40 грн., призначення платежу - оплата за продукти згідно договору переводу боргу (ТОВ "Горяц-Т") б/н від 31.05.2017р.;

- №95 від 13.07.2017р. на суму 1901,60 грн., призначення платежу - оплата за продукти згідно договору переводу боргу (ТОВ "Юна-Сервіс") б/н від 02.06.2017р.

Також у матеріалах справи наявний лист від 15.08.2017р. за вих.№15/08, в якому відповідач повідомив позивача про невірне заповнення реквізитів призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях, а також про те, що грошові кошти за наведеними платіжними дорученнями сплачено за договором поставки з відстрочкою платежу №219/17 від 16.05.2017р. На підтвердження надсилання вказаного листа надано кур’єрську накладну ФОП ОСОБА_2, якої вбачається, що лист отри мано позивачем 17.08.2017р.

В свою чергу позивачем оплата, яка здійснена відповідачем за вищевказаними платіжними дорученнями, зарахована наступним чином:

- за платіжними дорученнями №1952 від 12.06.2017р., №2150 від 23.06.2018р., №95 від 13.07.2017р. в рахунок погашення заборгованості за договором переводу боргу б/н від 31.05.2017р., стягнення заборгованості за яким заявлено позивачем у справі №916/2201/17.

- за платіжним дорученням №95 від 13.07.2017р. в рахунок погашення заборгованості за договором переводу боргу б/н від 31.05.2017р., стягнення заборгованості за яким заявлено позивачем у справі №916/2202/17.

Окрім того, 07.09.2017р. за вих.№15/09 позивачем складено позовну заяву про стягнення з ТОВ "Сагітта-Т" боргу в сумі 53133,08 грн. За вказаною позовною заявою господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №916/2201/17, про що винесено відповідну ухвалу від 12.09.2017р.

Також 07.09.2017р. за вих.№14/09 позивачем складено позовну заяву про стягнення з ТОВ "Сагітта-Т" боргу в сумі 68752,07 грн. За вказаною позовною заявою господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №916/2202/17, про що винесено відповідну ухвалу від 11.09.2017р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки з відстроченням платежу №219/17 від 16.05.2017р., згідно з яким позивач зобов’язався здійснити поставку товарів, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його наступним чином:

- товар ТМ "Willinger" протягом 30 календарних днів з моменту реалізації;

- решту товару - протягом 60 календарних днів з моменту його отримання.

При цьому відповідач зобов’язався щомісячно з 5 по 10 число, в письмовому вигляді, надавати звіт про реалізований товар ТМ "Willinger".

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору щодо строків оплати товару, обставини щодо реалізації товару ТМ "Willinger" відповідачем можливо вставити лише із звітів останнього про реалізований товар, зобов’язання щодо надання яких покладено саме на відповідача щомісячно з 5 по 10 число.

Між тим, як встановлено господарським судом, відповідач не надав таких звітів позивачу, ані в установлений договором строк, ані після звернення позивача з відповідними листами від 04.09.2017р., від 11.09.2017р.

Більш того, таких звітів про реалізований товар ТМ "Willinger" відповідач не надав і до суду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідач протягом майже року з моменту останньої поставки товару ТМ "Willinger" не надав жодного звіту про реалізований товар, з якого можливо встановити факт наявності (не реалізації відповідачем) цього товару, та на вимогу позивача не повернув нереалізований товар, господарський суд вважає, що строк оплати відповідачем товару ТМ "Willinger" є таким, що настав. Водночас, є таким, що настав і строк оплати відповідачем іншого поставленого позивачем товару, з огляду на умови укладеного між сторонами договору щодо оплати цього товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Щодо наданих відповідачем доказів оплати товару на загальну суму 55000 грн. господарський суд виходить з наступного.

У листі від 15.08.2017р. за вих.№15/08 відповідач повідомив про помилковість призначення платежу у платіжних дорученнях від 12.06.2017р. №1952 на суму 15000 грн., від 23.06.2017р. №2150 на суму 15000 грн., від 13.07.2017р. №94 на суму 1901,60 грн., від 13.07.2017р. №95 на суму 23098,40 грн., та повідомив, що за вказаними платіжними дорученнями ним здійснено оплату саме за договором поставки з відстрочкою платежу №219/17 від 16.05.2017р.

Даний лист відповідача отриманий позивачем 17.08.2017р., про що свідчить кур’єрська накладна ФОП ОСОБА_2

При цьому, у відповіді на відзив позивачем не висловлено жодних заперечень щодо отримання вказаного листа відповідача, а також позивачем та не надано доказів, які свідчать про те, що вказаний лист позивачем не отриманий.

Водночас, із врахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду, викладений у постанові від 04.10.2016р. у справі №916/1353/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017р., та в якій, апеляційний суд, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2016р., при дослідженні аналогічної кур’єрської накладної, вказав, що "накладна помилково місцевим судом не була прийнята до уваги з посиланням на відсутність ФОП ОСОБА_2 у Реєстрі операторів поштового зв’язку, що можуть надавати поштові послуги, та незаповненість усіх граф в накладній", господарський суд позбавлений можливості надати відповідну оцінку вказаної кур’єрської накладної, а відтак, вважає слушними доводи відповідача про здійснення ним часткової оплати поставленого йому товару за договором поставки з відстрочкою платежу №219/17 від 16.05.2017р. на загальну сум 55 000 грн.

Посилання позивача на зарахування вказаних оплат в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами господарський суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, позивач звернувся до господарського суду з позовом у справах №916/2201/17 та №916/2202/17 пізніше, ніж ним отримано лист відповідача про помилковість вказаного призначення платежу, а по-друге, рішення у справах №916/2201/17 та №916/2202/17 до даного часу не прийнято, тобто, обставин, які в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України не потребують доказування, не встановлено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи щодо вартості поставленого позивачем товару в розмірі 83392,99 грн., щодо настання строку оплати відповідачем цього товару, а також щодо часткової оплати цього товару відповідачем в розмірі 55 000 грн., господарський суд дійшов висновку про наявність боргу відповідача в розмірі 28392,99 грн.

За таких обставин, позовні вимоги частково задовольняються господарським судом в сумі 28 392,99 грн.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Групп" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 124/1, код ЄДРПОУ 33072323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Групп" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 10, оф. 208, код ЄДРПОУ 36155700) борг у розмірі 28 392 (двадцять вісім тисяч триста дев’яносто дві) грн. 99 коп. та судовий збір у розмірі 544 (п’ятсот сорок чотири) грн. 76 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 02 липня 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець