Рішення № 75071026, 27.06.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/647/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П., розглянувши матеріали справи № 916/647/18:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРО СЕРВІС” (65026, м. Одеса, вул. Грецька, б. 24, кв. 5 код - 26470890)

до

відповідача 1: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код - 01125666)

відповідача 2: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код - 26597691)

про визнання права користування земельною ділянкою, шляхом поділу земельної ділянки між власниками нежитлових будівель

з підстав набуття права користування земельною ділянкою та зобов`язання виконати певні дії

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача 2: ОСОБА_3 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: 05.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄВРО СЕРВІС” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (далі – відповідач 1) та до Одеської міської ради (далі – відповідач 2) яким просить суд:

- визнати право користування земельною, шляхом поділу в натурі земельної ділянки площею 1,4572га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СЕРВІС» та Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт», виділивши для користування ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» земельну ділянку розміром 0,3777 га.

- зобов’язати ДП «Одеський морський торговельний порт” узгодити межі земельної ділянки розміром 0,3777 га, що розташована за адресою:м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, та підписати Акт погодження меж земельної ділянки від 20.03.2018 року.

06.04.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

03.05.2018 року суд отримав відзив на позов Відповідача 1, яким позов не визнано.

15.05.2018 року від Позивача до суду надійшла Відповідь на відзив, якою Позивач просить суд позов задовольнити.

23.05.2018 року Відповідач 1 надав суду заперечення, яким позов не визнав.

06.06.2018 року Позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання оскільки рішення по справі не може вплинути на права та обов’язки вказаної особи, приймаючи до уваги, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області немає будь-якого відношення до земельної ділянки, встановлення права користування якою - є предметом спору по цій справі.

Відповідач 2 у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 27.06.2018 року о 10:00.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням виконкому Одеської міської ради (Далі - ОМР) №357 від 27.04.1999р. надано Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт», фактично займану земельну ділянку по вул. Дача Ковалевського, 16, загальною площею 1,4573га, для експлуатації Дитячого оздоровчого табору «ОСОБА_1 моряк», а саме:

- земельну ділянку загальною площею 1,2941га в тимчасове довгострокове користування, терміном до 25 років, але не пізніше початку реконструкції району у відповідності зі схемою функціонально-планувальної організації приморських територій;

- земельну ділянку, загальною площею 0,1631га, в тимчасове, короткострокове користування, терміном до 3-х років.

23.12.1999р. між Одеською міською радою та ДП «ОМТП» (землекористувач) було укладено договір №КД-145 на право тимчасового користування землею, згідно якого виконком надає, а землекористувач приймає у тимчасове користування:

- земельну ділянку, загальною площею 14572 кв.м., по вул. Дача Ковалевського, 16, за рахунок земель міста згідно плану тимчасового землекористування. Земельна ділянка загальною площею 14572 кв.м., у т.ч.: земельна ділянка, площею 12941кв.м., по вул. Дача Ковалевського, 16, надається у тимчасове довгострокове користування, строком до 25-ти років, для експлуатації дитячого оздоровчого табору «ОСОБА_1 моряк»;

- земельна ділянка, площею 1631 кв.м., надається у тимчасове користування строком до 3-х років, але не пізніше початку розвитку реконструкції транспортних магістралей по вул. Дача Ковалевського (загальною площею 1385кв.м.), та по вул. Довга (площею 246кв.м.), для експлуатації Дитячого оздоровчого табору «ОСОБА_1 моряк» (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Договір №КД-145 від 23.12.1999р. було зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди).

05.12.2007р. між Дошкільним навчальним закладом спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів «ХАБАД» (покупець) та Одеською міською радою (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 363, відповідно до умов якого, продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих будівель, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, на земельній ділянці, площа якої не визначена, яка належить територіальній громаді м. Одеси, та в цілому складаються з нежилих будівель літ. «А» та «Б», загальною площею 198,8кв.м.

Право власності було зареєстровано за покупцем відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрації правочинів № 5086778 від 05.12.2007р.

05.07.2012р. між Дошкільним навчальним закладом спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів «ХАБАД» (продавець) та Позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, яким вказаний Дошкільний навчальний заклад продав та передав у власність, а Позивач купив та прийняв у власність нежилі будівлі номер 16, по вул. Дача Ковалевського в місті Одесі, які складаються з: нежитлових будівель під літ. «Б», літ. «А», загальною площею 198,8кв.м., розташованих на земельній ділянці 0,3777га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015. Зазначені нежитлові будівлі належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 05.12.2007р. за реєстровим №3844, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі №74неж-155 за №13 від 02.04.2008р., реєстраційний номер майна: 13930362. Продаж зазначених нежитлових будівель вчиняється за ціною 250449 грн., які покупець перерахував на рахунок продавця повністю до підписання цього договору, та продавець своїм підписом підтверджує факт повного розрахунку за продані нежилі будівлі, а також відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку. Право власності на придбане майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації правочину (п.п.1, 2, 10 договору).

Право власності за договором купівлі-продажу від 05.07.2012р. пройшло державну реєстрацію 01.07.2015р., про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 40159001 від 06.07.2015р.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що він звертався до ДП «Одеський морський торговельний порт” з проханням надати згоду на відокремлення земельної ділянки з користування ДП «ОМТП», у зв’язку з переходом права власності на нежитлові будівлі, але у своєму листі від 02.11.2015 року ДП «ОМТП» зазначив про те, що для того щоб надати згоду на вилучення частин земельної ділянки з користування ДП «Одеським морським торговельним портом”, розташованої за адресою: м. Одеса, вул.. Дача Ковалевського, 16 необхідно отримати погодження від Уповноваженого органу управління - Міністерства Інфраструктури України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, знаходиться нерухоме майно, що належить на праві приватної власності двом юридичним особам, позивач у позовній заяві просить:

- визнати право користування земельною, шляхом поділу в натурі земельної ділянки площею 1,4572га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 між ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» та ДП „Одеський морський торговельний порт”», виділивши для користування ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» земельну ділянку розміром 0,3777 га.

- зобов’язати ДП «ОМТП» узгодити межі земельної ділянки розміром 0,3777 га, що розташована за адресою:м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, та підписати Акт погодження меж земельної ділянки від 20.03.2018 року.

Відповідач 1 з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, вказаний відповідач вважає, що у позивача не виникло право користування земельною ділянкою, оскільки у попереднього власника нерухомого майна (Дошкільного навчального закладу спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів «ХАБАД») право користування земельною ділянкою, на якій були розташовані об’єкти нерухомого майна, які в подальшому вказана особа продала позивачу по справі – не було оформлено.

Також відповідач 1 стверджує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки належно оформленого права користування земельною ділянкою, яка б оспорювалось або не визнавалось іншими особами, у позивача не існувало.

Крім того, на думку відповідача 1, надання права користування земельними ділянками із зміною цільового призначення (в даному випадку із земель рекреації на землі житлової та громадської забудови) належить Одеській міській раді і не може бути вирішено в судовому порядку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДП „ОМТП” узгодити межі земельної ділянки, то відповідач 1 вважає, що це є правом суміжного користувача земельної ділянки, а не обов`язком. Також, на думку відповідача 1, не підписання ним акту погодження меж земельної ділянки не порушено право позивача.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

05 грудня 2007 року між Одеською міською радою та Одеським приватним навчально-виховним комплексом «Дошкільний навчальний заклад-спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Хабад» (ПНВК «Хабад») було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 198,8 кв.м, розташованих за вищенаведеною адресою, № 3844

В подальшому ПНВК «Хабад» здійснено відчуження вказаного об’єкта нерухомості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРО СЕРВІС” (позивача по справі) за договором від 05 липня 2012 року № 406.

Заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані виникненням у нього права користування земельною ділянкою площею 0,3777 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2012 року № 406.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України виникнення права власності на нерухоме майно, підлягає державній реєстрації, з дня такої реєстрації відповідно до закону, тому до правовідносин щодо переходу речових прав на земельну ділянку у зв’язку із переходом права власності на об’єкт нерухомості, розташований на ній, застосовуються приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України у редакції, чинній станом на момент державної реєстрації переходу права власності на майно за договором, тобто станом на 01 липня 2015 року.

Наведену позицію, зокрема, відображено Вищим господарським судом України у пункті 2.11 Постанови Пленуму від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»:

„У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.”

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України у відповідній редакції до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Так, в Постанові Верховного суду від 15.03.2018 року по справі № 911/2285/16 зазначено:

„ Відповідно до приписів статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому користувачу.”

З огляду на викладене, при вирішенні спору по цій справі, має бути встановлено наявність зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна, у ПНВК «Хабад» на момент відчуження нежитлових приміщень позивачу за договором купівлі-продажу від 05 липня 2012 року № 406.

Так, як встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 07 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2018 року по справі № 916/3870/15 у відповідності до листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 06 червня 2014 року № 02-2-10/448 Одеською міською радою не приймалось жодних рішень ані стосовно надання ПНВК «Хабад» або Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність/користування земельної ділянки, розташованої під відчуженими раніше нежитловими приміщеннями, ані стосовно затвердження такої документації та відведення земельної ділянки у власність/користування.

Проте, встановлені судом обставини, свідчать про те, що у ПНВК «Хабад» свого часу права користування спірною земельною ділянкою у момент державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення не набуло, у зв’язку із відсутністю права користування земельною ділянкою у їх відчужувача, а тому і позивач у момент набуття права приватної власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 - не набув речових прав на спірну земельну ділянку під ними, що є підставою для відмови в задоволені позову

Крім того, частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо і порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом „а” частини 3 вказаної статті ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом визнання прав.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом порушеного права мають власник або землекористувач земельної ділянки, якщо порушено їх існуюче право власності або право користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки, як зазначалось вище, у позивача не існує, належним чином оформленого права користування земельною ділянкою площею 1,4572га, за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 – у нього відсутні підстави для звернення до суду з позовом про захист такого неіснуючого права.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою задоволенню не підлягають.

Також, з підстав відсутності порушеного права, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов’язання ДП «Одеський морський торговельний порт” узгодити межі земельної ділянки розміром 0,3777 га, що розташована за адресою:м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, та підписати Акт погодження меж земельної ділянки від 20.03.2018 року.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України „Про землеустрій” межування земель становить собою комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

Погодження меж земельної ділянки полягає у тому, щоб суміжному землекористувачеві було запропоновано підписати відповідний акт, а непогодження меж земельної ділянки є формою реалізації прав суміжного землекористувача/власника. Тобто, погодження чи непогодження меж земельної ділянки є правом суміжного землекористувача ( в даному випадку – ДП „Одеський морський торговельний порт”).

Також слід зазначити, що у рішенні Верховного Суду від 28.03.2018 року (у справі № 681/1039/15-ц) було вказано, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов’язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа — акта погодження меж — слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки — правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Аналогічні висновки здійснені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті справи № 346/4408/15-ц, провадження № 61-8450св18, при дослідженні питання відмови від підписання акту погодження меж земельної ділянки.

Зокрема, Верховний суд зазначив, що непогодження відповідачем меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору є формою реалізації прав останнього, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Також суд зазначає, що у відповідності до статті 12 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження землями територіальної громади віднесено до виключної—компетенції відповідних рад, як власників земель комунальної форми власності, які розпоряджаються відповідними землями на власний розсуд.

Зважаючи на знаходження спірної земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, набуття позивачем права користування частиною земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ДП „ОМТП” за договором від 23 грудня 1999 року, можливе лише у порядку відведення на підставі статті 123 Земельного кодексу України, а не в судовому порядку.

На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.07.2018р.

Суддя О.А. Демешин