Ухвала суду № 75070520, 26.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

26.06.2018 Справа № 905/3042/17

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” (86116, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Лебедєва, будинок № 78; код ЄДРПОУ - 24658276) про відстрочку виконання рішення по справі № 905/3042/17

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” (04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8, офіс № 32; код ЄДРПОУ - 38750239) до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” (86116, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Лебедєва, будинок № 78; код ЄДРПОУ - 24658276) про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з’явився

від відповідача (заявника): не з’явився

В С Т А Н О В И В

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2018 по справі № 905/3042/17 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” задоволено у повному обсязі.

В рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” за кредитним договором №11357831000 від 10.06.2008 в розмірі 152 120,00 гривень перед товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №53891/2 від 20.11.2013, а саме: вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 30,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, “Комсомольський” мікрорайон, буд. 24, приміщення 66, яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 листопада 2005 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 за реєстровим №П-2063, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18 листопада 2005 року за номером 972019, номер витягу: 1753545, право власності на нерухоме майно зареєстроване 29 листопада 2005 року в електронному реєстрі КП “Бюро технічної інвентаризації м.Макіївка” за номером запису 2279 в книзі 8, номер витягу: 9098977, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 05 лютого 2013 року реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області за номером: 214554, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 13507014135, індексний номер витягу: 745152, витяг наданий 25 лютого 2013 року реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області, та витягу з рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради про присвоєння адреси №481, виданого 27 квітня 2011 року Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №11357831000 від 10.06.2008, в розмірі 152 120,00 гривень, шляхом надання позивачеві права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, за ціною 152 120,00 гривень. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

19.02.2018 на примусове виконання вказаного рішення господарським судом були видані накази в порядку статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу господарського суду Донецької області 18.06.2018 надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2018 по справі №905/3042/17.

В обґрунтування вищезазначеної заяви заявник посилається на те, що майно, на яке вказаним рішенням звернуто стягнення, розташоване на території проведення антитерористичної операції, що належить відповідачу на праві власності, а отже у даному випадку підлягають застосуванню приписи ст. 9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, якою зупинено дію ст. 38 Закону України “Про іпотеку” в частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Також в якості підстави для відстрочки виконання рішення заявником зазначено перебування підприємства під впливом обставин непереборної сили внаслідок проведення антитерористичної операції, на підтвердження чого останнім додано копію сертифікату Донецької торгово-промислової палати № 2898/1/12-12/03 від 30.12.2014.

На думку заявника вказані обставини зумовлюють неможливість виконання судового рішення та є обставинами непереборної сили.

Ухвалою суду від 19.06.2018 заяву про відстрочення виконання рішення призначено на 26.06.2018.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Дослідивши надані матеріали та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

Приписами ч.1-4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 331 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно із ст.3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб’єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Положення частини першої цієї статті, крім зупинення дії статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти) Закону України "Про іпотеку", не поширюються на нерухоме майно фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб - суб’єктів малого і середнього підприємництва, місцем розташування якого є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договорами, укладеними після 1 січня 2018 року, або за договорами, до яких після 1 січня 2018 року за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов’язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Як вже зазначалося, пунктом 5 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

П. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. N 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п.1 розділу 1 включено м. Макіївка, де зареєстрований відповідач та знаходиться предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідного Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України станом на теперішній час не видавалося.

Однак, належних доказів того, що відповідач відноситься до суб’єктів малого і середнього підприємництва, а не до суб’єктів великого підприємництва у відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суду не надано, таким чином відповідачем не доведено, що на нього розповсюджується ст. 9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.

Крім цього, суд зазначає, що зупинення статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» дію статті 38 Закону України «Про іпотеку», встановлює тимчасово заборону (надання відстрочення) на реалізацію права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки в силу приписів вищезазначених норм закону та не потребує додаткового визначення судом.

Одночасно, відповідно до ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вимога заявника про відстрочення виконання рішення на період дії Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” не передбачає конкретний термін зі спливом якого можливе бути реалізоване право іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки. Зазначений термін не відомий та не може бути визначений ані сторонами по справі, ані судом.

Стосовно сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили №2898/1/12-12/03 від 30.12.2014, виданого Донецькою торгово-промисловою палатою суд зазначає наступне.

Приписами ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Вимоги цієї статті поширюються виключно на відносини, які виникають у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань і встановлюють форму посвідчення підстав звільнення від відповідальності - сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції.

Предметом позову у справі №905/3042/17 є звернення стягнення на майно, яке передано в іпотеку згідно Договору іпотеки №53891/2 від 20.11.2013, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.

Втім, зазначеним сертифікатом Торгово-промислової палати України засвідчені настання обставин непереборної сили з 26.05.2014, Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” при здійсненні статутної діяльності на території міста Макіївки Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов’язкових платежів.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

В силу ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, проаналізувавши надані заявником докази та враховуючи майнове право та інтерес позивача у даному випадку, суд дійшов висновку про необґрунтованість надання відстрочки виконання рішення, оскільки не відстежується доцільність її надання за наведених обставин.

Керуючись статтями ст.ст. 233-234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

У Х В А Л И В

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Колбіко” про відстрочку виконання рішення по справі № 905/3042/17 – відмовити.

У судовому засіданні 26.06.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.07.2018.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.М. Фурсова