Рішення № 75070461, 21.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.2018 р. Справа № 905/902/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при помічнику судді (за дорученням судді) Асмановій Е.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам’янське Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс”, м. Маріуполь Донецької області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, м. Маріуполь Донецької області

про зобов’язання відповідача виконати грошове зобов’язання за договором про переведення боргу шляхом сплати на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” пені у розмірі 951 123 673,32 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс”, м.Маріуполь Донецької області

до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам’янське Дніпропетровської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 945 738 429,90 грн. – сума основного боргу, 189 147 685,87 грн. – штраф, -

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність №133 від 09.10.2017р., ОСОБА_2 за довіреністю №11 від 26.01.2018р.

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 , довіреність №25/04 від 25.04.2018р;

від третьої особи за первісним позовом: не з`явився

Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат”, м.Кам’янське Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс”, м. Маріуполь Донецької області про зобов’язання відповідача виконати грошове зобов’язання за договором про переведення боргу шляхом сплати на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” пені у розмірі 951 123 673,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов’язання за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) №ТП-18-04-27 від 27.04.2018р. на користь кредитора – ТОВ “Метінвест Холдинг”.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 13, 15, 16, 509, 510, 520, 526, 527, 528, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/902/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 18.05.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/902/18.

25 травня 2018 року до початку розгляду справи по суті до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 24.05.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс”, м.Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м.Кам’янське Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за договором №Т18-04-27 у розмірі 945 738429,90 грн. та 189 147 685,87 грн. – штраф.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на неналежне виконання ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” грошових зобов’язань за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) №ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 945 738429,90 грн. та виникли підстави для нарахування штрафу.

Нормативно свої зустрічні вимоги відповідач обґрунтовує ч.1-3 ст. 6, ст.ст. 11,16, ч.1 ст. 192, ст.ст. 252, 253, 254, 255, ч.1,2 ст. 509, ст.ст. 512, 514, 524, 525, 526, абз. 1 ч. 1 ст. 530, ч.1,2 ст. 533, ч.1,2 ст. 549, ст. 610, п.3 ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 627, ч.1 ст. 628, ст. 629, ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 1,2 ст. 173, ст. 174, ч. 1,2,7 ст. 193, ст. 216, 217, 218, ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 4,5, ч.4 ст. 75, ст.ст. 162-164, ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2018р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, на підставі ч.2 ст. 50 ГПК України залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдінг", м. Київ.

11 червня 2018 через канцелярію господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» надійшли письмові заперечення проти первісних позовних вимог у зв’язку з відсутністю порушеного права позивача за первісним позовом.

Разом с цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» надало письмові пояснення щодо зустрічного позову, в яких підтримало зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

12.06.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність порушеного права позивача.

12 червня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшов відзив на зустрічну позивну заяву, в якому останній проти зустрічних позовних вимог заперечив, зазначивши про нікчемність умови, погодженої сторонами у п.2.1. спірного Договору, внаслідок чого у відповідача відсутні підстави для стягнення з позивача заборгованості у розмірі 945 738429,90 грн. та 189 147 685,87 грн. штрафу.

У підготовчому судовому засіданні 12.06.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/889/18 до розгляду по суті на 21.06.2018 р.

У судовому засіданні 21.06.2018р. представники позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі та заперечили проти вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача 1 за первісним позовом у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечив, підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи за первісним позовом у судове засідання не з’явився, через канцелярію господарського суду Донецької області надав клопотання про розгляд справи без участи його представника.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/1948/17 з Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” стягнуто 951 123 673 (дев'ятсот п'ятдесят один мільйон сто двадцять три тисячі шістсот сімдесят три) грн. 32 коп. пені, 72767068 (сімдесят два мільйона сімсот шістдесят сім тисяч шістдесят вісім) грн. 13 коп. 3 % річних.

27 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат” (позивач, первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс” (відповідач 2, новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” (кредитор) укладено договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 (далі - договір), за умовами якого первісний боржник переводить борг за договором поставки №ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р., що укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов’язання первісного боржника за договором поставки №ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. (надалі основний договір) у розмірі 951 123 673,32 грн., що стягнутий з первісного боржника за рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2018р. у справі №910/2581/17.

Згідно п.1.2 Договору борг (грошові зобов’язання) первісного боржника у сумі 951 123 673,32 грн., що переводиться за цим договором складається з пні в сумі 951 123 673,32 грн., що стягнута з первісного боржника за рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2018р. у справі №910/2581/17. Кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу та зобов’язується прийняти виконання зобов’язань від нового боржника (п.1.4. договору).

За приписами п. 1.5. Договору моментом переходу (переведення) боргу від первісного боржника до нового боржника є дата підписання сторонами цього договору.

Умовами п. 1.6. встановлено, що зобов’язання первісного боржника перед кредитором по сплаті пені у розмірі 951 123 673,32 грн., стягнута з первісного боржника за рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2018р. у справі №910/2581/17 вважається припиненими з дати підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору за переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику винагороду у розмірі 951 123 673,32 грн. Первісний боржник та новий боржник погодили еквівалент винагороди нового боржника в іноземній валюті, а саме в доларах Сполучених Штатів Америки (англ. United States dollar). Еквівалент винагороди нового боржника в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору складає 36 260 845,17 доларів Сполучених Штатів Америки за офіційним курсом Національного банку України на 27.04.2017р. (2623,0047 гривень за 100 доларів). Первісний боржник та новий боржник визначають грошове зобов’язання первісного боржника перед новим боржником (винагороду), як еквівалент 36 260 845,17 доларів Сполучених Штатів Америки.

Згідно п.2.2 договору первісний боржник зобов’язаний оплатити новому боржнику еквівалент грошового зобов’язання (винагороди) в доларах Сполучених Штатів Америки протягом 2 днів з моменту вступу в силу цього договору. Сума винагороди, що підлягає сплаті у гривнях, визначається первісним боржником за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення платежу.

За змістом п.3.1 договору первісний боржник зобов’язаний протягом 2 робочих днів з моменту вступу в силу цього договору передати новому боржнику оригінал всіх документів, що підтверджують право вимоги кредитора. Передача оригіналів документів оформляється актом прийому-передачі між первісним боржником і новим боржником, який підписується уповноваженими представниками і скріплюється печатками сторін.

Відповідно до п.4.3. договору №ТП-18-04-27 про переведення боргу (зміни сторони у зобов’язані) від 27.04.2018р. у разі несвоєчасного виконання своїх зобов’язань за п. 2.1-2.2 цього договору, первісний боржник зобов’язаний сплатити новому боржнику штраф у розмірі 20% від суми невиконаного грошового зобов’язання (еквівалент винагороди в доларах Сполучених Штатів Америки на дату підписання цього договору), що становить еквівалент 7 252 169,03 доларів Сполучених Штатів Америки. Первісний боржник зобов’язаний самостійно сплатити штраф новому боржнику в день виникнення обставин несвоєчасного виконання грошового зобов’язання первісного боржника за п.2.1-2.2 цього договору. Сума штрафу, що підлягає сплаті у гривні, визначається первісним боржником за офіційним курсом доларів Сполучених Штатів Америки, який встановлений Національним банком України на день здійснення платежу.

За приписами п.5.1 первісного договору цей договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов’язань за ним.

02.05.2018р. між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі оригіналів документів до договору про переведення боргу (зміни сторони у зобов’язанні) №ТП-18-04-27 від 27 квітня 2018 року, за умовами якого первісний боржник (позивач) передав новому боржнику (відповідач) всі оригінали та/або належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право вимоги кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг” за договором, що існують на дату укладання договору, а також права, що можуть виникнути в подальшому, включаючи право вимоги виконання зобов’язань за договором на суму 951 123 673,32 грн.

08.05.2018р. відповідач звернувся з листом до позивача з вимогою виконати взяті на себе грошові зобов’язання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача 1 у сумі, що еквівалентна 43 513 014,20 доларів США, зі сплати винагороди та штрафу передбачених договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язані) №ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., за офіційним курсом встановленим Національним банком України.

У відповіді №01/285 від 10.05.2018р. на вимогу відповідача, позивач повідомив останнього про відсутність фінансової можливості перерахувати на користь ТОВ «Таффі Плюс» борг в сумі 43 513 014,20 грн. та повідомив про вжиття заходів щодо скорішої сплати заборгованості перед відповідачем.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного позивача такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов - таким, що підлягає задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині 1 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 5 господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За приписами п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

З огляду на вищевикладене, застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності сукупності наступних умов: - наявність у Позивача певного суб'єктивного права/інтересу; - порушення цього права/інтересу з боку Відповідача; - адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Отже, особа, звертаючись до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто довести, що особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі є належним позивачем. Лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утримуватись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно приймає рішення про захист порушеного заява або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позивач в позовній заяві наголошує на тому, що оскільки позивач є стороною договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., він має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов’язання за цим договором, що полягає у сплаті пені у сумі 951 123 673,32 грн. на користь кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг», оскільки у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.

Проте, суд вважає твердження Позивача безпідставними та необґрунтованими, з таких підстав:

Пунктами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За приписами з ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею ст. 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Метінвест Холдінг» 27.04.2018р. надало письмову згоду на укладання договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) (а.с. 18).

Судом встановлено, що 27.04.2018р. між учасниками справи укладено договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27, за умовами якого позивач переводить борг за договором поставки №ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р., що укладений між ним та третьою особою, а відповідач приймає на себе зобов’язання позивача за договором поставки №ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. (надалі основний договір) у розмірі 951 123 673,32 грн., що стягнутий з позивача за рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2018р. у справі №910/2581/17.

Пунктом п. 1.6.спірного договору, сторони погодили що зобов’язання позивача кредитором – ТОВ «Метінвест Холдинг» по сплаті пені у розмірі 951 123 673,32 грн. вважається припиненими з дати підписання сторонами спірного договору.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Так, з моменту підписання сторонами спірного договору, а саме з 27.04.2018р. зобов’язання позивача щодо сплати пені у сумі 951 123 673,32 грн. на користь кредитора – ТОВ «Метінвест Холдінг» припинилось, внаслідок заміни первісного боржника у зобов’язанні новим боржником – ТОВ «Таффі Плюс».

Отже, невиконання грошових зобов’язань відповідачем перед ТОВ «Метінвест Холдінг» за договором № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р жодним чином не впливає на права або інтереси позивача, оскільки останній не є стороною зобов’язання зі сплати пені у розмірі 951 123 673,32 грн.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначених законодавством, встановлене при розгляді справи по суті є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання позивача про обов’язок виконати зобов’язання перед кредитором, у зв’язку з невиконанням грошових зобов’язань відповідачем судом не приймаються до уваги, з огляду на факт підписання договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., наслідком якого є припинення правовідносин між позивачем (первісним боржником) та кредитором - ТОВ «Метінвест Холдинг» щодо сплати пені у розмірі 951 123 673,32 грн., у зв’язку з заміною боржника у зобов’язанні, тобто зміною сторони у зобов’язані, отже положення ст. 528 Цивільного кодексу України в даному випадку не застосовуються.

Таким чином, право вимагати від відповідача виконання зобов’язання щодо сплати пені у сумі 951 123 673,32 грн. на користь ТОВ «Метінвест Холдінг» у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, належить саме ТОВ «Метінвест Холдінг», оскільки останнє є кредитором у правовідносинах, що склалися внаслідок укладання договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р.

Позивач в позовній заяві наголошує на тому, що вимога, з якою він звернувся до суду може вплинути на його права та обов'язки, так як невиконання грошових зобов’язань відповідачем, призведе до обов’язку позивача виконати грошові зобов’язання щодо сплати пені у сумі 951 123 673,32 грн. на користь кредитора – ТОВ «Метінвест Холдінг» самостійно.

Проте, як встановлено судом та не спростовано Позивачем, його права відповідачем не порушені та його звернення до суду обумовлене наміром захистити інтереси третьої особи - ТОВ «Метінвест Холдінг», що є кредитором за договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., який має право вимагати від відповідача сплати пені у сумі 951 123 673,32 грн. відповідно до умов договору про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р. на його користь, у розумінні приписів п.1 ст. 509 цивільного кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом в інтересах третьої особи, як кредитора, коли як матеріалами справи не доведено, що позивач наділений повноваженнями звертатися до суду в інтересах ТОВ «Метінвест Холдінг», а наведені підстави позивача не дають суду можливості дійти висновку про порушення його прав.

Враховуючи, що позивач може вважатися таким, коли має певні матеріальні вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що подання позову на користь третьої особи (про обов’язок сплатити пеню) здійснено поза межами його повноважень та свідчить про безпідставне визначення в заявленому у позові себе у якості позивача оскільки у межах розглядуваного позову позивач вимог до відповідача на свою користь не висував.

Права третіх осіб, якщо вони вважають їх порушеними можуть бути захищені шляхом самостійного звернення їх до суду з відповідним позовом, самостійно обираючи для цього на власний розсуд спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, положення ч.3 ст. 13 ГПК України, в силу яких Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими, у зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з укладанням договору №ТП-18-04-27 про переведення боргу (заміни сторони у зобов'язанні) № ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., сторони у п. 4.3. передбачили сплату новому боржнику винагороду у розмірі 951 123 673,32 грн. в якому первісний боржник та новий боржник визначили грошове зобов’язання первісного боржника перед новим боржником (винагороду), як еквівалент 36 260 845,17 доларів Сполучених Штатів Америки.

08.05.2018р. відповідач звернувся з листом до позивача з вимогою виконати взяті на себе грошові зобов’язання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача 1 у сумі, що еквівалентна 43 513 014,20 доларів США, зі сплати винагороди та штрафу передбачених договором про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язані) №ТП-18-04-27 від 27.04.2018р., за офіційним курсом встановленим Національним банком України.

У відповіді №01/285 від 10.05.2018р. на вимогу відповідача, позивач повідомив останнього про відсутність фінансової можливості перерахувати на користь ТОВ «Таффі Плюс» борг в сумі 43 513 014,20 грн. та повідомив про вжиття заходів щодо скорішої сплати заборгованості перед відповідачем.

Виходячи зі змісту зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом обґрунтовує зустрічні позовні вимоги тим, що оскільки Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” не виконало свої зобов’язання в строк встановлений спірним договором, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс” виникло право звернення до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” з вимогою про сплату грошової винагороди в еквіваленті 47 860 093,79 доларів США та 20% штрафу від суми боргу у розмірі 9 572 018,76 доларів США на підставі п.4.3 договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України).

Вказаними нормами надано можливість визначення сторонами у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

Як вбачається із матеріалів справи, і відповідачем за зустрічним позовом, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №ТП-18-04-27 від 27.04.2018р. утворилась та має місце заборгованість Відповідача в сумі 951 123 673,32 грн. за погодженим еквівалентом в іноземній валюті 36 260845,17 доларів США.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач за зустрічним позовом вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий розрахунок позивача за зустрічним позовом, останній є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи, що зустрічний позов повністю доведений відповідачем 1 та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача за зустрічним позовом проти позову є необґрунтованими, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача заборгованості в сумі 945 738 429,90 грн. та штраф в сумі 189 147 685,87 грн., підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на нікчемність погодженої сторонами умови виплати винагороди первісним боржником новому боржнику за переведення боргу, закріпленої у п. 2.1 спірного договору, судом не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно зі ст.520, 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Судом досліджено укладений між сторонами договір про переведення боргу (заміни сторони у зобов’язанні) №ТП-18-04-27 від 27.04.2018р. та встановлено, що він підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений їх печатками. За умовами спірного договору, за згодою кредитора, первісним боржником здійснено переведення боргу на нового боржника за договором поставки №ГРД-01/10-5000 від 29.12.2010р. (надалі основний договір) у розмірі 951 123 673,32 грн., що стягнутий з первісного боржника за рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2018р. у справі №910/2581/17.

Отже, зміст укладеного договору про переведення боргу відповідає положенням ст.ст.520, 521 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавств, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, сторони у п.2.1. спірного договору погодили обов’язок первісного боржника сплатити новому боржнику винагороду у розмірі 951 123 673,32 грн., що повністю узгоджується зі ст. 627 Цивільного кодексу України.

Таким чином, погодження умов щодо виплати винагороди позивачем відповідачу за переведення боргу, не суперечить діючому законодавству України, оскільки останнім не встановлено заборону на узгодження сторонами правочину щодо заміни боржника умов отримання винагороди новим боржником від первісного боржника.

У відповідності до вимог п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом відносяться на рахунок Позивача за первісним позовом у повному обсягу, а за зустрічним позовом - стягуються з Позивача за первісним позовом на користь Відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам’янське Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс”, м. Маріуполь Донецької області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, м. Маріуполь Донецької області про зобов’язання відповідача виконати грошове зобов’язання за договором про переведення боргу шляхом сплати на користь ТОВ “Метінвест Холдинг” пені у розмірі 951 123 673,32 грн.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс”, м.Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам’янське Дніпропетровської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг”, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 945 738 429,90 грн. – сума основного боргу, 189 147 685,87 грн. – штраф - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” (51925, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таффі Плюс” (8513, Донецька область, м. Маріуполь, 26-й КварталАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41838920) заборгованість 945 738 429,90 грн. – сума основного боргу, 189 147 685,87 грн. – штраф, судовий збір в сумі 616 700,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання поновного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/