Рішення № 75070257, 21.06.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2018 р. Cправа № 902/1107/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Заступника Генерального прокурора України, м.Київ в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті", м.Калинівка, Калинівський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс", м.Дніпро; Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", м.Дніпро; Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт", м.Дніпро; Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", смтЮвілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область; Товариство з обмеженою відповідальністю Юнікс", м.Дніпро; Trade Point Agro Limited, London, United Kingdom; Teamtrend Limited, London, Great Britian, Національний банк України, м.Київ

про стягнення 4 839 029 737 грн 30 коп. та розірвання кредитного договору

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті", м.Калинівка, Калинівський район, Вінницька область

до: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Київ в інтересах якого виступає Генеральна прокуратура України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк"): Міністерство фінансів України, м.Київ

про визнання недійсними умов договору

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

прокурор: Іжаківська Вікторія Олегівна, прокурор відділу прокуратури Вінницької області службове посвідчення № 048480 від 01.11.2017 р.

ПАТ КБ "Приватбанк": не з'явився.

ТОВ "Лайк Сіті": ОСОБА_1, довіреність № 2 від 11.01.2018 р., посвідчення адвоката № 20 від 05.07.2017 р.

ОСОБА_2, довіреність № 115 від 29.11.2017 р., паспорт серії АТ № 098159 виданий Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області 11.12.2014 р.

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та на стороні відповідача за первісним та зустрічним позовом: Міністерство фінансів України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", Товариство з обмеженою відповідальністю Юнікс", Trade Point Agro Limited, Teamtrend Limited, Національний банк України: не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Заступником Генерального прокурора України подано позов в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", Товариство з обмеженою відповідальністю Юнікс", Trade Point Agro Limited, Teamtrend Limited про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. в сумі 4 839 029 737 грн 30 коп. та розірвання кредитного договору.

Ухвалою суду від 14.12.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1107/17 та призначено до розгляду на 26.12.2017 р. для виконання вимог ухвали в частині зобов'язання прокурора та позивача надати Господарському суду Вінницької області нотаріально засвідчені переклади даної ухвали суду, позовної заяви та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів в 4-ох примірниках. При цьому судове засідання для розгляду справи призначено на 31.05.2018 р. (резервна дата - 21.06.2018 р. на 12:00).

Крім того, ухвалою від цієї ж дати відхилено заяву вих. № 05/2-10240-17 від 08.12.2017 р. заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках відповідача розміщених у банках виявлених державним виконавцем у межах суми позову 4 839 029 737 грн 30 коп.

26.12.2017 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" надійшов супровідний лист вих. № 129 від 22.12.2017 р. з рядом витребуваних документів на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2017 р. та супровідний лист б/н від 26.12.2017 р. з доданими до нього перекладами ухвали суду від 14.12.2017 р. по справі № 902/1107/17 та позовної заяви по даній справі.

Того ж дня Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" у справі пред'явлено зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", Trade Point Agro Limited, Londom та Teamtrend Limited про визнання недійсними умов договору та зобов'язання на вчинення дій, яку ухвалою суду від 28.12.2017 р. повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 26.12.2017 р., враховуючи набрання з 15.12.2017 р. чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, призначено у справі підготовче засідання на 31.05.2018 р. (резервна дата - 21.06.2018 р.). Одночасно даною ухвалою суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.12.2017 р. зобов'язано Генеральну прокуратуру України та Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" надати суду письмові пояснення з наданням нормативного обґрунтування та доказів стосовно необхідності залучення до участі у справі третіх осіб вказаних у позові та відносно того яким чином рішення у даній справі може вплинути на зміст обсягу прав і обов'язків останніх.

10.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" у справі пред'явлено зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсними умов договору.

11.01.2018 р. на електронну пошту та 12.01.2018 р. на поштову адресу суду від Генеральної прокуратури України надійшли пояснення вих. № 05/2-10240-17 від 10.01.2018 р. на виконання вимог ухвали від 28.12.2017 р. стосовно необхідності залучення до участі у справі вказаних у позовній заяві третіх осіб.

Відповідно до ухвали суду від 12.01.2018 р. зустрічну позовну заяву вих. № 1 від 09.01.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсними умов договору залишено без руху на підставі ст.174 ГПК України та встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

16.01.2018 р. до суду від Генеральної прокуратури України надійшла відповідь на відзив ТОВ "Лайк Сіті" вих. № 05/2-10240-17 від 12.01.2018 р.

18.01.2018 р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" надійшов супровідний лист вих. № 5 від 18.01.2018 р. на виконання вимог ухвали суду від 12.01.2018 р. про залишення зустрічної позовної заяви без руху з долученим до нього доповненням до зустрічної позовної заяви стосовно попереднього (орієнтовного розрахунку суми) судових витрат та поясненнями щодо подання іншого позову (позовів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

19.01.2018 р. ТОВ "Лайк Сіті" до суду подано супровідний лист вих. № 10 від 19.01.2018 р. з рядом доданих документів по справі.

Крім того, 19.01.2018 р. ТОВ "Лайк Сіті" до суду подано супровідний лист вих. № 11 від 18.01.2018 р. з долученим до нього нотаріально засвідченим перекладом на англійську мову ухвали суду від 26.12.2017 р. та завіреними копіями документів, які підтверджують право перекладача займатися перекладацькою діяльністю.

22.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до суду подано заяву б/н від 22.01.2018 р. про здійснення колегіального розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 22.01.2018 р. відкладено судове засідання до 05.02.2018 р.

Крім того, ухвалою суду від цієї ж дати прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" для спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши його в одне провадження з первісним позовом у справі та призначивши до розгляду в судовому засіданні на 31.05.2018 р. на 12:00 (резервна дата - 21.06.2018 р. на 12:00) та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк") - Міністерство фінансів України.

02.02.2018 р. на електронну адресу суду від Генеральної прокуратури України надійшов лист № 05/2-10240-17 від 01.02.2018 р. про неможливість надати запитувані документи, у тому числі інформацію щодо рефінансування (застави) права вимоги Національного банку України до ПАТ КБ "Приватбанк" за спірним кредитним договором.

05.02.2018 р. представником відповідача до суду подано супровідний лист № 14 від 05.02.2018 р. з рядом доданих документів на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2018 р.

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. судове засідання у справі відкладено на 12.02.2018 р. для надання нотаріально посвідченого перекладу прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, який підтверджує право перекладача займатися перекладацькою діяльністю.

07.02.2018 р. на адресу суду від Генеральної прокуратури України надійшли пояснення по справі вих. № 05/2-10240-17 від 01.02.2018 р.

12.02.2018 р. до суду від Генеральної прокуратури України надійшли пояснення по справі вих. № 05/2-10240-17 від 08.02.2018 р. та від прокуратури Вінницької області супровідний лист вих. № 05-3-68вих-18 від 12.02.2018 р. з доданими до нього документами на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2018 р.

Крім того, 12.02.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до суду подано супровідний лист б/н від 11.02.2018 р. з доданими до нього нотаріально засвідченими перекладами прохання про вручення за кордоном документів по справі № 902/1107/17 та копією диплому серії М17 № 022903.

Ухвалою суду від 12.02.2018 р. зупинено провадження у справі до 31.05.2018 р. Також даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк") - Національний банк України.

13.02.2018 р. Генеральною прокуратурою України до суду подано відповідь на доповнення до відзиву вих. № 05/2-10240-17 від 08.02.2018 р. та відзив на зустрічний позов.

13.03.2018 р. ПАТ КБ "Приватбанк" до суду подано пояснення щодо заявлених позовних вимог за первісним позовом вих. № 201.0.00/4.198149 від 06.03.2018 р., в яких зазначено про вжиття банком заходів спрямованих на ідентифікацію осіб та компаній відповідальних за завдання ПАТ КБ "Приватбанк" збитків із використанням шахрайської схеми та притягнення їх до відповідальності згідно із чинним законодавством шляхом порушення проваджень проти них у Високому Суді Англії та Уельсу.

15.03.2018 р. на адресу суду від третьої особи (Національний банк України) надійшли пояснення по справі вих. № 18-0016/13067 від 05.03.2018 р.

07.05.2018 р. на адресу суду від Генеральної прокуратури України надійшов супровідний лист вих. № 05/2-10240-17 від 04.05.2018 р. до якого додано лист Міністерства фінансів України № 14010-09-6/8399 від 27.03.2018 р. щодо ситуації, яка склалася навколо ПАТ КБ "Приватбанк".

31.05.2018 р. на адресу суду від прокуратури Вінницької області надійшов лист вих. № 05/3-242вих.-18 від 31.05.2018 р., щодо долучення до матеріалів справи листа Генеральної прокуратури України № 05/2-10240-17 від 29.05.2018 р.

31.05.2018 р. до суду від Генеральної прокуратури України надійшла заява № 17-10240-17 від 25.05.2018 р. про залишення позовної заяви без розгляду та повернення з бюджету Генеральній прокуратурі України судового збору.

Ухвалою суду від 31.05.2018 р. поновлено провадження у справі № 902/1107/17.

За результатами підготовчого судового засідання 31.05.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на резервну дату - 21.06.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 31.05.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 21.06.2018 р. та зупинено провадження у справі до 21.06.2018 р.

01.06.2018 р. до суду від Генеральної прокуратури України надійшов супровідний лист вих. № 05/2-10240-17 від 19.05.2018 р. з долученими до нього листами ПАТ КБ "Приватбанк" щодо ситуації, яка склалася навколо ПАТ КБ "Приватбанк".

13.06.2018 р. на адресу суду від позивача за первісним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк") надійшов лист б/н від 13.06.2018 р. в якому останній не заперечує щодо залишення зазначеного позову без розгляду.

20.06.2018 р. на електрону адресу суду надійшов лист Міністерства фінансів України вих. № 13030-06-26/16642 від 20.06.2018 р. в якому третя особа не заперечує щодо залишення даного позову без розгляду.

Також, 20.06.2018 р. до суду надійшло заперечення ТОВ "Лайк Сіті" щодо заяви про залишення позову без розгляду вих. № 56 від 20.01.2018 р.

21.06.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" супровідним листом вих. № 57 від 21.06.2018 р. платіжні доручення стовно погашення заборгованості за кредитним договором № 4Л16089Г від 20.10.2016 р.

Ухвалою суду від 21.06.2018 р. провадження у справі поновлено з метою подальшого розгляду справи.

В судове засідання 21.06.2018 р. представники позивача за первісним позовом та третіх осіб на стороні позивача і відповідача за первісним та зустрічним позовом не з'явилися, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причин неявки та неподання документів не повідомили.

Факт належного повідомлення третьої особи (Міністерство фінансів України), підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

При цьому адресовані третім особам - ТОВ "Інвестгруп" та ТОВ "Фаборіс" ухвали повернуті поштовим відділенням на адресу суду з відмітками "фірма не значиться та "за закінченням терміну зберігання".

В той же час згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень надіслана ПАТ КБ "Приватбанк" ухвала значиться в стані "відправлення до відділення зв'язку", Національному Банку України - "надходження до відділення зв'язку", ТОВ "Реал Стандарт" - "надходження до відділення зв'язку", ТОВ "Церіс" - "вручення: особисто", ТОВ "Юнікс" - "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки); інші причини".

Поряд з цим, ухвали та повідомлення і доручення адресовані третім особам - Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited на адресу суду не повернулись.

З урахуванням неявки в судове засідання зазначених третіх осіб, серед яких Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited є нерезидентами, суд враховує наступне.

У п. 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 р. № 2052-III та № 2051-III з 26.11.2000 р. набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі - Інструкція).

Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов'язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.

Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003 р., рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 р. № 2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:

a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на приписи частини третьої статті 3 ГПК України та статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Матеріалами справи підтверджується факт перекладу на англійську мову ухвали суду від 14.12.2017 р., прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткого викладу документа, що підлягає врученню, позовної заяви, зустрічної позовної заяви та доповнення до позовної заяви, ухвал суду від 26.12.2017 р. і від 22.01.2018 р. та їх надіслання на адресу Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд констатує, що третіми особами, які є нерезидентами, як і рештою третіх осіб не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

При цьому суд відзначає, згідно із п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 31.05.2018 р. повідомлено третіх осіб про судове засідання по суті та те, що їх явка в судове засідання не є обов'язковою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6-8 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1107/17 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому учасники судового процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини у справі Шульга проти України, no. 16652/04 від 02.12.2010; &ем рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки провадження у даній справі було порушено 14.12.2017 р., суд здійснював повідомлення третіх осіб у спосіб визначений процесуальним законодавством, в тому числі третіх осіб - Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited, які є нерезидентами у спосіб передбачений Конвенцією із забезпеченням перекладу судових документів, з долученням до останніх прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткого викладу документа у формі визначеній Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень суд вважає, що вжив всіх розумних зусиль для вручення повідомлення через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, з огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання процесуальних документів у спосіб передбачений Конвенцією, відсутність будь-якого підтвердження про отримання документа третіми особами - Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited, суд вважає можливим прийняти рішення по даній справі виходячи із приписів ч.2 ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

При цьому судом враховується, що подальше відкладення або оголошення перерви з мотивів учасників судового процесу зумовило б необхідність повторного визначення нової дати засідання (резервної дати) з великим інтервалом, перекладу відповідної ухвали та її подальше надсилання компетентному органу для вручення у порядку визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., що мало б наслідком збільшення строку розгляду спору.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні прокурор підтримав раніше подану до суду Генеральною прокуратурою України заяву про залишення первісного позову без розгляду та просив її задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом в свою чергу підтримав наявну у матеріалах справи заяву про колегіальний розгляд справи.

Розглянувши в порядку ч.1 ст.207 ГПК України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" б/н від 22.01.2018 р. про здійснення колегіального розгляду даної справи, суд дійшов висновку про її відхилення зважаючи на відсутність підстав, які надавали суду вважати, що даний спір за своєю складністю потребує колегіального розгляду даної справи про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання

Надавши оцінку заяві прокуратури про залишення первісного позову без розгляду, судом прийнято її до розгляду, як таку, що узгоджується із приписами ст.ст.42, 169, 170, 226 ГПК України.

Крім того судом розглянуто лист Міністерства фінансів України вих. № 13030-06-26/16642 від 20.06.2018 р., який 20.06.2018 р. надійшов на електронну адресу суду по справі № 902/1107/17, за результатом чого суд дійшов наступних висновків стосовно останнього.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 20.06.2018 р., складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказаний лист не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що лист вих. № 13030-06-26/16642 від 20.06.2018 р. Міністерства фінансів України надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним, останній не підлягає розгляду.

Представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) "Лайк Сіті" в судовому засіданні неодноразово заявлялось усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для подання заяви про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи з підстав переходу судом до розгляду справи по суті за відсутності доказів належного повідомлення третіх осіб - нерезидентів про час та місце розгляду справи.

В обґрунтування клопотань останнім зазначено, що про відсутність доказів належного повідомлення третіх осіб - нерезидентів (Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited) йому стало відомо в ході ознайомлення з матеріалами справи зі змісту повідомлення компетентного органу іноземної держави, яке міститься у справі.

Прокурором зазначено, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позиція представника відповідача за первісним позовом щодо відводу судді Банаська О.О. від розгляду справи не є обґрунтованою оскільки ГПК України не містить норм, які дозволяють повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.

Надавши оцінку вказаним клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) "Лайк Сіті", суд дійшов висновку про їх відхилення як необґрунтованих та безпідставних, та таких, що спрямовані на штучне затягування судового процесу, що не узгоджується та суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому судом враховано, що згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 р. №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Процесуальний порядок заявлення відводу судді врегульовано нормами ст. 38 ГПК України.

Згідно із абз.1 ч.3 ст.38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (абз. 2 ч. 3 ст. 38 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, 31.05.2018 р. закрито підготовче засідання у справі та призначено у даній справі судове засідання для її розгляду по суті на 21.06.2018 р.

Факт присутності представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні, яке відбулось 31.05.2018 р., підтверджується протоколом судового засідання від 31.05.2018 р. останніми не заперечується і підтверджено під час розгляду справи.

При цьому, ухвалу від 31.05.2018 р. було вручено відповідачеві за первісним позовом рекомендованою кореспонденцією, факт отримання якої 06.06.2018 р. підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, зі змісту відмітки, яка міститься на наявній в справі заяві представника ТОВ "Лайк Сіті" ОСОБА_1 від 31.05.2018 р. (вх. № 02.1-34/4425/18 від 04.08.2018 р.) слідує, що 05.06.2018 р. останнім здійснено ознайомлення з матеріалами справи та відзнято копії відповідних матеріалів.

В судовому засіданні представником ТОВ "Лайк Сіті" (ОСОБА_1Г.) підтверджено, що під час ознайомлення з матеріалами справи на підставі заяви від 31.05.2018 р., що надійшла до канцелярії суду 04.06.2015 р. в матеріалах справи була наявна ухвала суду від 31.05.2018 р. про призначення справи до судового розгляду справи по суті.

Таким чином, сукупність вищевказаних обставин переконливо свідчить, що про наявність обставин з якими представник ТОВ "Лайк Сіті" пов'язує наявність підстав для відводу судді (наявність повідомлення компетентного органу іноземної держави стосовно неповідомлення третіх осіб-нерезидентів), а відтак і призначення, як стверджує останній, справи до розгляду по суті за відсутності доказів повідомлення третіх осіб - нерезидентів, йому достеменно було відомо 05.06.2018 р.

Тобто в будь-якому випадку, навіть з урахуванням винятковості обставин на яких наголошує представник ТОВ "Лайк Сіті", заявляти заяву про відвід останній був вправі не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу - до 08.06.2018 р.

В той же із усним клопотанням про надання часу для підготовки заяви про відвід судді останній звернувся до суду 21.06.2018 р. після початку розгляду справи по суті та надання вступного слова учасникам судового процесу. При цьому будь-яких клопотань, заяв перед початком розгляду справи по суті в порядку ч.1 ст.207 ГПК України представником ТОВ "Лайк Сіті" заявлено не було.

Суд наголошує на тому, що при з'ясуванні в учасників відводів заявленому складу суду таких не було заявлено ні в судових засіданнях у підготовчому провадженні, ні в судових засіданнях під час розгляду справи по суті.

Зазначене свідчить про намагання останнього здійснити затягування судового розгляду справи, позаяк розгляд вказаного клопотання про оголошення перерви та розгляд заяви про відвід судді міг би призвести до вчинення ряду процесуальних дій, зокрема зупинення провадження у справі до вирішення питання відводу судді іншим складом суду, розгляду заяви та поновлення провадження у справі з призначенням її до розгляду тощо.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно ч. 1 п. 5 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.

Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 228 цього Кодексу до вирішення питання про відвід.

Між тим, судом також наряду з іншим враховується, що переклад та засвідчення повідомлення адресованих Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited документів, які за наслідком направлення повернуто компетентним органом іноземної держави у зв'язку з наявністю недоліків в оформленнях здійснювалось ТОВ "Лайк Сіті", що може свідчити, враховуючи заявлені останнім клопотання, про недобросовісне користування своїми процесуальними правами та про заінтересованість здійснення розгляду справи протягом тривалого строку.

Крім того, відхиляючи вказані клопотання судом враховується і той факт, що згідно із п. 3 резолютивної частини ухвали суду від 31.05.2018 р. повідомлено третіх осіб, що їх явка в судове засідання не є обов'язковою.

Більше того, зважаючи на подану до суду у відповідності до норм ГПК до початку розгляд справи по суті заяву прокурора про залишення позову без розгляду первісного позову, право на подання якої є абсолютним та необмеженим позицією інших учасників процесу, відсутність у судовому засіданні нерезидентів (Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited), яких залучено до участі у справі в якості третіх осіб за первісним позовом, жодним чином не впливає на права та обов'язки останніх, позаяк оцінка обґрунтованості обставинам справи за первісним позовом судом фактично не здійснюється, а лише надається процесуальна оцінка та здійснюється розгляд клопотання про залишення позову без розгляду.

При цьому до участі у розгляді спору в якості третіх осіб за зустрічним позовом Trade Point Agro Limited та Teamtrend Limited не залучались.

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Наявна сукупність наведених вище обставин переконливо свідчить про намагання представника ТОВ "Лайк Сіті" будь-яким чином здійснити затягування розгляду справи, що розцінюється судом як зловживання процесуальними правами та суперечить завданню господарського судочинства, зокрема, справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спору.

В судовому засіданні прокурор у процесуальній позиції щодо первісного позову просить суд залишити його без розгляду. Крім того просить суд залишити без розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті", оскільки розгляд первісного та зустрічного позовів має бути здійснено спільно враховуючи їх взаємопов'язаність, а розгляд первісного і зустрічного позовів окремо є неможливим.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в свою чергу підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та заперечив щодо первісного позову зазначаючи, що дана справа не може бути вирішена в даному судовому засіданні, оскільки треті особи-нерезиденти не повідомлені належним чином про дане судове засідання.

Також представником ТОВ "Лайк Сіті" після висловлення процесуальних позицій учасників перед виходом суду до нарадчої кімнати подано заяву про відвід судді Банаська О.О. від розгляду справи № 902/1107/17 з мотивів наведених заявником в даному судовому засіданні та доповнених іншими обставинами, за результатом процесуальної оцінки якої судом після виходу з нарадчої кімнати залишено останню без розгляду про що постановлено відповідну ухвалу у вигляді окремого процесуального документа.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви свої вимоги, прокурор в обґрунтування заявлених вимог за первісним позовом посилається на укладення між КБ ПАТ "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. за умовами якого банком надано відповідачу за первісним позовом відновлювальну кредитну лінію лімітом 4 300 000 000 грн 00 коп. з кінцевим терміном повернення кредиту 28.10.2024 р.

За твердженням прокурора, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" належним чином не виконано взяті на себе Договірні зобов'язання, отримані кредитні кошти та проценти останнім не сплачено, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість по кредиту.

У зв'язку з порушенням умов ОСОБА_3, позивачем направлялась на адресу відповідача вимога про дострокове повернення кредитних коштів та вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, які, як зазначає прокурор останнім залишено без виконання.

З огляду на вказане, Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" 4 270 270 872 грн 75 коп. заборгованості за кредитом, 333 645 906 грн 84 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 20 111 957 грн 71 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором та 215 001 000 грн 00 коп. штрафу на загальну суму 4 839 029 737 грн 30 коп., яка визначена станом на 29.11.2017 р.

Позивач за первісним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк") у поданих до суду поясненнях щодо заявлених позовних вимог за первісним позовом зазначив, що банком вживаються заходи спрямовані на ідентифікацію осіб та компаній відповідальних за завдання ПАТ КБ "Приватбанк" збитків за допомогою первісної шахрайської схеми та притягнення їх до відповідальності згідно із чинним законодавством шляхом порушення проваджень проти них у Високому Суді Англії та Уельсу.

Крім того вказано, що на думку банку, рішення національних судів України щодо стягнення боргу з відповідача навряд чи призведуть до повернення будь-яких коштів, оскільки у підприємства відсутні ліквідні активи, боржником не ведеться господарська діяльність з метою отримання прибутку, а договір застави містить ознаки фіктивності, в зв’язку з чим неможливо буде погасити заборгованість за рахунок майна боржника, або звернути стягнення на предмет застави.

При цьому, банк вважає, що кредитний договір був укладений як частина спроби приховати більш ранню шахрайську схему зі зловживання грошовими коштами, щоб створити враження начебто попередні кредити були повернуті.

В зв’язку з захистом своїх економічних інтересів та інтересів держави в цілому, банком постійно коригується і розробляється стратегія для найбільш ефективного стягнення, в тому числі з урахуванням справ, що виникають при супроводженні справ за позовами до банку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (відповідач за первісним позовом) у поданому до суду відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву щодо первісного позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини:

- ТОВ "Лайк Сіті" незважаючи на скрутне матеріальне становище приймало міри для сплати відсотків та погашення тіла кредиту на виконання умов Кредитного договору та зазначений факт не заперечується банком;

- вимога банку про дострокове повернення кредиту в сумі 4595 740895 грн 09 коп. в короткий період часу є неможлива, оскільки договором термін повернення кредиту був визначений до 28.10.2024 р. Такі дії Банку свідчать про зловживання ним своїм правом на односторонню зміну умов договору, що є порушенням принципів розумності, справедливості та добросовісності;

- банк зловживає своїми правами, а його дії прямо направлені на завдання позичальнику шкоди, що спричинить повне припинення діяльності та можливо призведе до його банкрутства;

- до кредитного договору включені положення, що є несправедливими відносно позичальника, оскільки право розірвати договір в односторонньому порядку має лише кредитодавець, тоді як позичальник такого права немає;

- кредитним договором не визначено з початку якого року ведеться відлік кварталів в проміжок часу 2016-2024 р.р.;

- договором не визначено дати чи настання події з якими пов’язано початок строку/терміну сплати відсотків за користування кредитом;

- договір не містить положень, які регулюють порядок погашення кредиту, а графік погашення кредиту відсутній.

Третя особа – Національний банк України - у надісланих до суду поясненнях просить вирішити спір відповідно до законодавства України на підставі обставин (фактів), які будуть встановлені під час розгляду справи. Крім того третьою особою зазначено, що майнові права за спірним кредитним договором № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. в заставі Національного банку України в якості забезпечення рефінансування не перебувають.

В свою чергу в якості підстави заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що абз. 2 п. А. 3., п. 2.3.2. а), б), в), г), п. 6.2. Кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р., укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (Позичальник) суперечать вимогам ст.ст. 509, 627 ЦК України, положенням Господарського кодексу України, моральним засадам, загальним принципам цивільного законодавства, зокрема принципам свободи договору, розумності та справедливості гарантованими ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.

Зокрема, як вказує позивач за зустрічним позовом оспорюваними умовами ОСОБА_3 Банку фактично надано право на визначення іншого терміну повернення кредитних коштів та право розірвання договору в односторонньому порядку.

При цьому, вказані пункти ОСОБА_3 ущемляють права ТОВ "Лайк Сіті" на власне волевиявлення, оскільки встановивши новий термін повернення кредиту, банк недобросовісно зловживає своїм правом на односторонню зміну умов ОСОБА_3, позбавляє позивача за зустрічним позовом права висловити свою позицію щодо таких змін.

Таким чином, за твердженням позивача за зустрічним позовом, оспорювані умови ОСОБА_3 є несправедливими відносно позичальника, адже всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника.

З огляду на вказане, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" просить суд визнати недійсними вищевказані умови Кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р.

Генеральна прокуратура України у відзиві на зустрічний позов позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" не визнає та вважає їх надуманими і такими, що суперечать положенням ЦК України та ГК України, оскільки чинним законодавством передбачено право сторони на односторонню зміну умов ОСОБА_3 та його розірвання, якщо така можливість передбачена правочином та погоджена сторонами.

При цьому умовами укладеного ОСОБА_3 сторонами добровільно погоджена можливість односторонньої зміни його умов та розірвання.

Таким чином, прокурор вважає, що позивачем за зустрічним позовом допущено довільне трактування норм закону, яке не відповідає обставинам правовідносин, що склались між сторонами.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (ОСОБА_3, Позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом) укладено кредитний договір № 4Л16089Г (Договір) (а.с. 43-45, т. 1).

Згідно із п. А. 2 ОСОБА_3 ліміт цього кредитного договору 4 300 000 000 грн 00 коп. на наступні цілі - фінансування поточної діяльності. У разі виникнення заборгованості позичальника перед банком з відшкодування витрат згідно із п. 2.2.13 ліміт цього договору збільшується на відповідну суму заборгованості на цілі з відшкодування витрат згідно із п. 2.1.5.

Відповідно до п. А. 3 ОСОБА_3 термін повернення кредиту: дати згідно з графіком зменшення поточного ліміту п. А 2.1., яким встановлено ліміт до 28.10.2024 р. Повернення кредиту вважається здійсненим у встановлений термін, якщо різниця, на яку поточна заборгованість перевищує суму поточного ліміту на зазначену дату згідно з графіком, надійшла на рахунок у банку не пізніше дати, встановленої графіком зменшення поточного ліміту. Сплата різниці на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту, трактується як повернення кредиту. Згідно ст.ст. 212, 651 ЦК України при порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених договором і непогашенні всієї заборгованості за даним ОСОБА_3 на протязі 90 днів з моменту порушення будь-якого із зобов’язань, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов’язань має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням строку/терміну повернення кредиту. При неповерненні заборгованості за договором у строк/термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня терміну/строку, зазначеному у повідомленні вважається простроченою.

За користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5 % річних. При порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань з погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21,0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата відсотків здійснюється позичальником щоквартально (у грудні, червні, вересні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а також в дату встановлення нульового поточного ліміту, зазначеному у п. 2.1. (п.п. А. 6, А. 7, А. 8 ОСОБА_3).

У відповідності до п. 1.1. ОСОБА_3 банк за наявності вільних коштів зобов’язується надати позичальнику кредит у формі згідно із п. А. 1 з лімітом на цілі зазначені у п. А. 2, не пізніше 5-ти днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2., в обмін на зобов’язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, що регулюють кредитні правовідносини.

Термін повернення кредиту зазначений у п. А. 3 (п. 1.2. ОСОБА_3).

Згідно із п. 2.1.2. ОСОБА_3 зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умовами виконання позичальником зобов’язань, передбачених у п.п. 2.2.1, 2.2.11. Для одержання кредиту (або його частини) позичальник зобов’язується не пізніше дати планованого одержання кредиту надати до банку попередню вимогу у довільній формі з зазначенням суми кредиту і терміну його надання. Зобов’язання з видачі кредиту або його частини згідно з кредитним договором виникають у банку у день надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2.

Відповідно до п.п. 2.2.1.– 2.2.3. ОСОБА_3 позичальник зобов’язується використовувати кредит на цілі зазначені у п. 1.1.1 ОСОБА_3; сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. ОСОБА_3; повернути кредит в дату/строки, встановлені п.п. 1.2., 2.3.2., 2.2.14; у випадку, якщо заборгованість за кредитом перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно графіку зменшення поточного ліміту (п. А. 2.1.) для поточного періоду користування кредитом, позичальник погасити різницю в день її виникнення.

Згідно із п. 2.3.2. ОСОБА_3 банк має право у разі настання будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами ОСОБА_3, в т.ч. при порушені цільового використання кредиту; у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення/повернення боргу за будь-яким кредитом, укладеним між позичальником і банком, понад 30 календарних днів банк на свій розсуд має право:

а) змінити умови договору – вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, по зобов’язаннях, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором;

або:

б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за ОСОБА_3;

або:

в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити однобічне розірвання ОСОБА_3 з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором. Однобічна відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань;

або:

г) достроково за договором та/або іншими кредитними договорами, укладеними з позичальником, стягнути борг позичальника та/або достроково погасити борг позичальника за рахунок реалізації предмета застави.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. ОСОБА_3 при порушені позичальником будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом передбачених п.п. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3., строків/термінів повернення/погашення кредиту, передбачених п..п. 1.2., 2.2.2, 2.3.2, 2.2.14. позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

У разі порушення позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.9., 2.2.10., 7.1. позичальник виплачує банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2 % від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Договір в частині п. 4.4. набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах – з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов’язань сторонами за цим ОСОБА_3 (п. 6.1. ОСОБА_3).

Умовами п. 6.2. ОСОБА_3 сторонами погоджено, що Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.

Письмовим повідомленням вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 р. Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" проінформовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" про одностороннє розірвання з 25.09.2017 р. кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. у зв’язку з простроченням останнім зобов’язань щодо своєчасної сплати відсотків, що зобов’язує ТОВ "Лайк Сіті" відповідно до підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору у вказану дату повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором (а.с. 50, т. 1).

Крім того у справі наявні договори застави майнових прав та договори поруки укладені між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лайк Сіті", договори застави майнових прав укладені між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Реал-Стандарт", ТОВ "Інвестгруп", ТОВ "Церіс", ТОВ "Юнікс", ТОВ "Фаборіс", контракт на поставку товару № TR-170614/3 від 17.06.2014 р. укладений між ТОВ "Реал-Стандарт" та компанією Teamtrend Limited, контракт на поставку товару № ТТ-050814/2 від 05.08.2014 р. укладений між ТОВ "Церіс" та компанією Teamtrend Limited, контракт на поставку товару № 240714ТU/1 від 24.07.2014 р. укладений між ТОВ "Юнікс" та компанією Teamtrend Limited, контракт на поставку товару № ТІ-170714-2 від 17.07.2014 р. укладений між ТОВ "Інвестгруп" та компанією Teamtrend Limited, контракт на поставку товару № PT-23/06 від 23.06.2014 р. укладений між ТОВ "Фаборіс" та фірмою "Trade Point Agro Limited" (а.с. 51-115, т. 1).

Також в матеріалах справи містяться надані відповідачем за первісним позовом платіжні доручення та банківські виписки стосовно сплати відсотків та заборгованості за кредитним договором, журнал проводок, карточка рахунку: 60 та платіжні доручення долучені ТОВ "Лайк Сіті" супровідним листом вих. № 57 від 21.06.2018 р. (а.с. 201-222, т. 1, а.с. 182-199, т. 2).

Окрім того, до матеріалів справи долучено адресовані Генеральній прокуратурі України листи Міністерства фінансів України вих. № 14010-09-6/8399 від 27.03.2018 р. та Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вих. № 20.1.0.0.0/7-217195 від 20.04.2018 р. та вих. № 20.1.0.0.0/7-220230 від 27.04.2018 р. щодо ситуації яка склалася навколо ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 2-4, 33-37, т. 6).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Що стосується вимог Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за первісним позовом.

Як зазначалось вище, Генеральна прокуратура України у поданій до суду заяві вих. № 17-10240-17 від 25.05.2018 р. (вх.. № 02-1-34/4381/18 від 31.05.2018 р.) просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

В свою чергу позивач за первісним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк") у надісланому на адресу суду листі б/н від 13.06.2018 р. не заперечує щодо залишення зазначеного позову без розгляду, що розцінюється судом за свої правовим змістом як підтримання вказаної заяви прокуратури.

Розглянувши зазначену заяву прокурора підтриману позивачем за первісним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк"), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч.ч. 1, 3 ст. 53 ГПК України).

Статтею 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Органи та особи, які відповідно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в інтересах осіб, за винятком осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду. Відмова органів та осіб, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. Якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. Прокурор та інша особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, з метою вирішення питання щодо наявності підстав для перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його (її) участі, має право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати їх копії. Прокурор користується таким самим правом з метою вирішення питання про вступ у справу за позовом (заявою) іншої особи.

За приписами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Права та обов'язки учасників справи врегульовано статтею 42 ГПК України.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зі змісту вказаної норми слідує, що право позивача на звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.

Як встановлено судом, заява прокурора про залишення позову без розгляду підписана виконуючим обов’язки Генерального прокурора Столярчуком Ю.В. та підтримана позивачем у листі за підписом представника ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4, який не заперечував щодо залишення позову без розгляду та згідно із наявної в матеріалах справи довіреності має право на вчинення зазначених процесуальних дій.

Зазначена заява прокуратури згідно штемпеля вхідної кореспонденції канцелярії суду надійшла до суду 31.05.2018 р. о 09 год. 15 хв., тоді як лист позивача за первісним позовом - 13.06.2018 р. о 16 год. 59 хв.

При цьому, вказана заява прокурора, подана останнім до початку розгляду справи по суті, враховуючи закриття підготовчого засідання 31.05.2018 р. та призначення ухвалою суду від цієї ж дати у справі судового засідання для її розгляду по суті на 21.06.2018 р.

Разом з тим у ч.ч. 1, 3 ст. 201 ГПК України визначено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

З огляду на вказане, як заява прокуратури так і лист позивача за первісним позовом є такими, що подані до початку розгляду справи по суті.

Також, дана заява прокуратури та лист позивача за первісним позовом, який за своєю суттю зводиться до підтримання останнім заяви прокурора, відповідають приписам ст.ст. 169, 170 ГПК України щодо форми та змісту клопотань.

Аналіз змісту поданих прокурором та позивачем за первісним позовом заяв наведених вище переконливо свідчить про їх згоду на залишення первісного позову без розгляду та відсутність як у прокурора, так і у позивача волевиявлення спрямованого на подальший розгляд справи.

Враховуючи викладене, а також те, що заява прокуратури не суперечить діючому законодавству України, а також є підтриманою позивачем за первісним позовом у надісланому ним до суду листі, в якому останній не заперечує щодо залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про залишення первісного позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що згідно із ч.4 ст.226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Крім того, при задоволенні заяви прокурора про залишення первісного позову без розгляду судом враховано, що подальший розгляд судом даної справи матиме можливі негативні наслідки для економіки держави в цілому враховуючи зміст адресованих Генеральній прокуратурі України листів Міністерства фінансів України вих. № 14010-09-6/8399 від 27.03.2018 р. та Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вих. № 20.1.0.0.0/7-217195 від 20.04.2018 р. та вих. № 20.1.0.0.0/7-220230 від 27.04.2018 р. щодо ситуації яка склалася навколо ПАТ КБ "Приватбанк" в яких повідомлено, що Банком відповідно до внутрішніх процедур у вересні-жовтні 2017 р. були підготовлені позови про стягнення заборгованості по трансформованим кредитам 36-ти позичальників. Проте у зв'язку із порушенням провадження у Високому Суді Англії та Уельсу за заявою Банку, в тому числі з підстав видачі трансформованих кредитів 36-ти позичальникам, а також з метою уникнення юрисдикційного ризику при розгляді позову в іноземному суді, Банком була призупинена подача позовів в українські суди та направлені в установленому порядку заяви про повернення судового збору щодо решти не пред'явлених позовів.

При цьому у 5-ти поданих Генеральною прокуратурою України в інтересах держави позовних заявах про стягнення заборгованості з позичальників за трансформованими кредитами Міністерство фінансів України залучено в якості третьої особи на стороні позивача, в тому числі у справі № 902/1107/17.

Також у зазначених листах вказано, що ОСОБА_3 докладає усіх необхідних зусиль згідно із чинним законодавством та внутрішніми банківським наказами з метою встановлення осіб, відповідальних за завдання збитків Банку з використанням шахрайської схеми та притягнення їх до відповідальності згідно із чинним законодавством шляхом порушення проваджень проти них у Високому Суді Англії та Уельсу.

Ураховуючи те, що у позичальників за трансформованим кредитами відсутні ліквідні активи, ними не ведеться господарська діяльність з метою отримання прибутку (у цих підприємств єдиний засновник, який одночасно є директором, статутний капітал не більше 1000,00 грн), а також зважаючи на недоліки наданого забезпечення щодо виданих кредитів, на думку Міністерства фінансів України, стягнення боргу з цих осіб за рішенням національних судів не є найефективнішим захистом інтересів Банку навряд чи призведе до стягнення будь-яких коштів.

Натомість ефективним є саме комплексний розгляд у Високому Суді Англії та Уельсу шахрайської схеми виводу за межі України грошових коштів під виглядом кредитів, в якому будуть задіяні та притягнуті до відповідальності компанії-постачальники та фізичні особи (колишні кінцеві бенефіціарні власники), які мають активи в Європі та завдяки яким можна буде відновити фінансовий стан Банку шляхом повернення виданих коштів.

Таким чином вжиття подальших заходів проти позичальників за трансформованими кредитами в українських судах на даному етапі є недоцільним, оскільки такі дії можуть ускладнити підтримання позову у Високому Суді Англії та Уельсу, в зв'язку з чим ініціатива Генеральної прокуратури України щодо звернення в інтересах Банку з 5 позовними заявами про стягнення заборгованості з позичальників за трансформованими кредитами та розірвання кредитних договорів за якими господарськими судами відкриті провадження у справах № 902/1107/17, 908/2501/17, 906/1102/17, 912/3665/17, 906/1101/17 не підтримується Банком, а також Міністерством фінансів України.

Також при розгляді клопотання прокурора та позивача за первісним позовом судом взято до уваги той факт, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 14.12.2017 р. та Статуту ТОВ "Лайк Сіті" розмір статутного капіталу ТОВ "Лак Сіті", який являється позичальником за ОСОБА_3, становить 1 000 грн 00 коп. (а.с. 165, т. 1; а.с. 193, т. 2).

В той же час Генеральною прокуратурою України в інтересах держави в особі ПАТ КБ "Приватбанк" заявлено до стягнення 4 839 029 737 грн 30 коп. заборгованості за кредитним договором № 4Л16089Г від 20.10.2016 р.

Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що навіть у випадку позитивного вирішення первісного позову стягнення з ТОВ "Лайк Сіті" заборгованості за кредитним ОСОБА_3 не матиме за своїм наслідком ефективного захисту порушених прав держави, яка являється власником 100 % акцій ПАТ КБ "Приватбанк", а відтак можлива ситуація за якої наявність судового рішення у справі за своїм наслідком не призведе до відновлення порушених прав за захистом яких відбулось звернення з даним позовом до суду.

Вказані обставини у своїй сукупності, на думку суду, є підґрунтям спонукальних дій відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) спрямованих на максимальне затягування розгляду справи, зокрема, заявлення відводу поза межами строку наданого учаснику процесу для звернення з відповідною заявою, здійснення перекладу з наявністю недоліків, пред'явлення зустрічного позову, що спричинило як наслідок відкладення розгляду справи для здійснення перекладу зустрічного позову, надходження в день судового засідання призначеного для розгляду справи по суті позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами, прийняття якої до розгляду могло мати наслідком розгляду справи спочатку згідно із ч. 4 ст. 49 ГПК України тощо.

З урахуванням викладеного вище, залишення первісного позову без розгляду у зв'язку з поданою заявою прокурора право на звернення з якою до початку розгляду справи гарантовано приписами процесуального законодавства, яка підтримана позивачем за первісним позовом згідно позиції якого останній не підтримує здійснення провадження за даним позовом зазначаючи про ефективність саме комплексного розгляду у Високому Суді Англії та Уельсу схеми виводу за межі України грошових коштів під виглядом кредитів є таким, що сприятиме реальному відновленню порушених прав держави Україна.

Заперечення відповідача за первісним позовом вих. № 56 від 20.01.2018 р. (вх. № 02.1-34/4896/18 від 20.06.2018 р.) щодо заяви про залишення позову без розгляду, які за своєю суттю зводяться до посилань: на відсутність повноважень у прокурора на звернення із заявою відповідно змісту; на те, що заяву мало бути подано до суду до початку розгляду справи по суті, тоді як у судовому засіданні 31.05.2018 р. суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті; на те, що учасники судового процесу (прокурор та позивач) одночасно заявили про відмову від позову; на факт розміщення в соціальній мережі Facebook повідомлення народного депутата ОСОБА_5 про те, що ним до НАБУ скеровано заяву щодо вчинення службовими особами ПАТ КБ "Приватбанк", Міністерства фінансів України, Генеральної прокуратури України кримінальних правопорушень судом відхиляються з огляду на їх безпідставність, враховуючи, що заява прокуратури про залишення позову без розгляду надійшла до суду до початку розгляду справи по суті про що вказувалось вище.

Крім того вказана заява прокуратури підтримана позивачем за первісним позовом у надісланому ним до суду листі, в якому банк не заперечує щодо залишення позову без розгляду та свідчить про відсутність наміру у позивача за первісним позовом підтримувати поданий прокурором первісний позов.

Посилання відповідача за первісним позовом на розміщення в соціальній мережі Facebook повідомлення про те, що до НАБУ скеровано заяву щодо вчинення службовими особами ПАТ КБ "Приватбанк", Міністерства фінансів України, Генеральної прокуратури України кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.5 ст.191 КК України судом оцінюється критично за відсутності жодних належних доказів на підтвердження зазначених фактів, позаяк згідно із ч. 6 ст. 75 ГПК України преюдиційне значення при розгляді справи господарським судом має лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд констатує, що станом на момент прийняття рішення у даній справі у справі відсутні докази того, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт вчинення кримінальних правопорушень наведених в повідомленні, розміщеному в соціальній мережі Facebook. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд також зазначає, що норми п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, у контексті приписів ст.42 ГПК України, жодним чином не обмежують та не пов’язують безумовне право позивача до початку розгляду справи по суті подати до суду заяву про залишення позову без розгляду із волею та позицією інших учасників справи, в тому числі відповідача щодо вказаної заяви та не встановлюють обов’язку обґрунтування такої заяви. При цьому зазначене право є абсолютним в силу приписів ст.226 ГПК України.

Надаючи оцінку вказаним обставинам у своїй сукупності заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" щодо залишення позову без розгляду судом відхиляються як необґрунтовані.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно із п.2 ч.2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За твердженням позивача за зустрічним позовом абз. 2 п. А. 3., п. 2.3.2. а), б), в), г), п. 6.2. Кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р. суперечать вимогам ст.ст. 509, 627 ЦК України, положенням Господарського кодексу України, моральним засадам, загальним принципам цивільного законодавства, зокрема принципам свободи договору, розумності та справедливості гарантованими ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом зазначає, що оспорюванні положення ОСОБА_3 надають банку право самостійно, на власний розсуд, змінювати умови укладеного між сторонами ОСОБА_3 стосовно дострокового повернення кредиту, зміни чи розірвання ОСОБА_3 в односторонньому порядку, що позбавляє позичальника права висловити свою позицію щодо таких змін, чим ставить його у несправедливе відносно банку становище.

Досліджуючи зміст, укладеного між сторонами, договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р., судом встановлено, що даний правочин за своєю правовою природою є договором кредиту.

За приписами ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порядок виконання та припинення зобов’язання регулюється ГК України і ЦК України.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статі встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить, що надане позикодавцю право на дострокове повернення кредиту є імперативно встановленим законодавством та реалізація останнього жодним чином не обмежена позицією позичальника на його вчинення, враховуючи перебування даного права в прямій залежності від виконання позичальником своїх договірних зобов’язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Вказане право є засобом забезпечення дотримання балансу сторін ОСОБА_3 кредиту (позики) за умовами якого належне виконання позичальником ОСОБА_3 кредиту не наділяє позикодавця таким правом, тоді як його порушення – надає позичальнику право на дострокове повернення кредиту.

Таким чином визначене умовами ОСОБА_3, зокрема, п. 2.3.2. ОСОБА_3, право позикодавця на зміну дати повернення кредиту та як наслідок дострокове повернення кредиту у випадку порушення позичальником Договірних зобов’язань стосовно погашення заборгованості є таким, що кореспондується та узгоджується із нормами чинного законодавства.

Крім того, відповідає вимогам законодавства визначене спірними умовами ОСОБА_3 право позикодавця на односторонню зміну умов договору та право на розірвання ОСОБА_3 в односторонньому порядку.

Зокрема, згідно із статтею 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже нормами чинного законодавства передбачено право односторонньої зміни умов договору, розірвання договору за умови встановлення такого права договором або законом. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 14.06.2018 р. у справі № 912/2709/17 у якій зазначено, що повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

У даній справі вказане право позикодавця погоджено оспорюваними умовами Кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016 р., зокрема абз. 2 п. А. 3., п. 2.3.2. а), б), в) та п. 6.2. яким надано банку право у випадку порушення позичальником будь-якого із договірних зобов’язань змінити умови ОСОБА_3 та встановити інший термін повернення кредиту, сплати відсотків за його користуванням, виконання інших зобов’язань за ОСОБА_3, розірвання ОСОБА_3 в судовому порядку, одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення, розірвання договору за його ініціативою у встановленому законом та ОСОБА_3 порядку.

Таким чином надані вищенаведеними нормами та умовами ОСОБА_3 позикодавцю права, як і визначення в договорі згідно із ст. 212 ЦК України відкладальної обставини не є свавільними, такими згідно яких банк може ними скористатися в будь-який час залежно від своєї волі, позаяк зазначена свобода розсуду на реалізацію зазначених прав в обсягах визначених ОСОБА_3 та законодавством наявна у нього лише за умови порушення позичальником зобов’язань узгоджених умовами ОСОБА_3, що є умовами дотримання балансу інтересів сторін та є втіленням загальних засад цивільного законодавства таких як добросовісність, розумність та справедливість.

Тобто право на розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього не є абсолютним та є таким, що кореспондується із принципами обов'язковості виконання договору для сторін, а також недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання. В даному випадку зі сторони позикодавця виконання свого обов'язку щодо надання кредиту, тоді як зі сторони позичальника - повернення кредитних коштів у встановленому ОСОБА_3 розмірі та строки.

Разом з тим, відповідність зазначених пунктів ОСОБА_3 вимогам чинного законодавства підтверджуються самим позичальником враховуючи здійснення ним проплат за ОСОБА_3, в тому числі й після звернення останнього з даним зустрічним позовом до суду про визнання недійсними абз. 2 п. А. 3., п. 2.3.2. а), б), в) та п. 6.2. ОСОБА_3.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

При цьому сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. В той же час, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що умови ОСОБА_3 не були погоджені сторонами ОСОБА_3, волевиявлення сторін не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі.

Навпаки у тексті зустрічного позову останнім підтверджено укладення (підписання) кредитного договору із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с. 166, т. 2).

Крім того, позивач за зустрічним позовом на момент укладання договору не заявляв додаткових вимог щодо умов ОСОБА_3 та в подальшому вчиняв дії щодо його виконання, в тому числі після звернення із зустрічним позовом до суду, чим підтвердив узгодженням із законодавством оскаржуваних пунктів ОСОБА_3.

При цьому, договір містить повну інформацію щодо умов кредитування: предмет договору, строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки платежів, а також права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов'язань тощо.

Разом з тим, ст. 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із абз. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, наведені вище обставини в своїй сукупності переконливо свідчать про дотримання сторонами при підписані та погодженні оспорюваних пунктів ОСОБА_3 всіх загальних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину у розумінні статті 203 Цивільного кодексу України.

У п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз’яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Натомість судом не встановлено правових підстав для визнання оспорюваних пунктів ОСОБА_3 недійсними.

При цьому, доводи ТОВ "Лайк Сіті" у позовній заяві стосовно порушення оскаржуваним пунктами ОСОБА_3 його прав не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими вище обставинами справи, оскільки ґрунтуються виключно на суб’єктивному трактуванні змісту ОСОБА_3 та чинних норм права.

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" на практику Верховного Суду України в постановах у справі № 6-3020цс15 від 11.05.2016 р. та № 6-40цс13 від 11.09.2013 р. стосовно невідповідності оспорюваних умов ОСОБА_3 принципам розумності та справедливості з урахуванням укладення сторонами споживчих кредитів судом не береться до уваги, позаяк наданий банком позивачу за зустрічним позовом кредит не є споживчим, оскільки сторонами у ОСОБА_3 є юридичні особи, в зв’язку з чим норми ЗУ "Про захист прав споживачів" на правовідносини сторін у даній справі не розповсюджуються (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 711/871/17).

Також не береться до уваги суду посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Верховного Суду України у справі № 26/327 від 21.10.2014 р. з огляду на відмінність підстав позову у згаданій справі (невідповідність принципам розумності та справедливості умов угоди стосовно визначення завищеної ставки відсотків, укладення даної угоди особою, яка не мала на те відповідних повноважень) з підставами позову у даній справі (положення ОСОБА_3 надають банку право самостійно, на власний розсуд, змінювати умови укладеного між сторонами ОСОБА_3 стосовно дострокового повернення кредиту, зміни чи розірвання ОСОБА_3 в односторонньому порядку, що позбавляє позичальника права висловити свою позицію щодо таких змін, чим ставить його у несправедливе відносно банку становище).

Крім того безпідставним є посилання позивача за зустрічним позовом на те, що приписами ст. 525 ЦК України, ст. 188 ГК України заборонено односторонню зміну умов договору, позаяк вказаним нормами передбачено виняток із правила, зокрема, якщо інше не передбачено законом або договором, що має місце у даній справі - сторонами вказане погоджено в ОСОБА_3.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відповідність оспорюваних пунктів ОСОБА_3 вимогам чинного законодавства України та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ "Лайк Сіті", у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Натомість всупереч викладеним вище процесуальним нормам ТОВ "Лайк Сіті" не довело наявності підстав з якими пов'язується визнання договору недійсним.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про залишення без розгляду первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Стосовно клопотання прокурора про повернення судового збору, викладеного у поданій до суду заяві вих. № 17-10240-17 від 25.05.2018 р. (вх. № 02-1-34/4381/18 від 31.05.2018 р.) про залишення первісної позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору за первісним позовом, судом враховуються положення ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", якою врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За приписами ч.ч.1, 5 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З огляду на те, що ст.130 ГПК України не передбачено повернення судового збору у разі, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду, а п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" таку заяву віднесено до випадків, у яких сплачена сума судового збору не повертається, сплачена прокурором за первісним позовом сума судового збору, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", поверненню не підлягає, в зв'язку з чим заява прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

У свою чергу витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом, у зв’язку із відмовою у його задоволенні у повному обсязі, підлягають віднесенню на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст.129 ГПК України.

21.06.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 33, 42, 46, 49, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, п.5 ч.1 ст.226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", Товариство з обмеженою відповідальністю Юнікс", Trade Point Agro Limited, Teamtrend Limited, London, Національний банк України про стягнення 4 839 029 737 грн 30 коп. та розірвання кредитного договору залишити без розгляду.

2. У поверненні з бюджету Генеральній прокуратурі України судового збору в сумі 241 600 грн 00 коп. сплаченого за подання первісного позову відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк"): Міністерство фінансів України про визнання недійсними умов договору відмовити повністю.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 липня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 17 прим.:

1 - до справи.

2 - прокуратурі - вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011.

3, 4 - ПАТ КБ "Приватбанк" - вул. М. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001 - юридична адреса; вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094 - фактична адреса.

5 - ТОВ "Лайк Сіті" - вул. М. Грушевського, 5, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400.

6 - Міністерству фінансів України - вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008.

7, 8 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Церіс" - Криворізьке шосе, 35, кім. 22, м Дніпро, 49035; вул.Ударників, 27, офіс 3, м.Дніпро, 49019.

9, 10 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фаборіс" - просп.Героїв, 11 Л, кім. 323, м.Дніпро, 49100; вул.Фурманова, 17, кімната 12, м.Дніпро, 49005.

11 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт" - вул.Героїв Сталінграда, 149, кім.204, м. Дніпро, 49033.

12, 13 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" - вул.Дружби, 2, смтЮвілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005; вул.Теплична, 27А, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005.

14 - Товариству з обмеженою відповідальністю Юнікс" - просп. Праці, 9-а, м. Дніпро, 49126.

15 - Trade Point Agro Limited - 869 High Road, London, № 12 8 QA, United Kingdom.

16 - Teamtrend Limited - Moss House, 15-16, Brooks Mews, Mayfair, London, WIK 4 DS, England and Wales, Great Britian.

17 - Національному банку України - вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601.