Постанова № 75069948, 27.06.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року м. Чернівці

справа № 718/785/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складіколегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1, прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень Прокуратури Чернівецької області Козлової Юлії Генадіївни

учасники справи

позивач ОСОБА_3

відповідач Нижньостановецька сільська рада Кіцманського району Чернівецької області

за апеляційною скаргою керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2017 року, головуючий у першій інстанції Олексюк Т.І.,

встановила:

ОСОБА_3 у квітні 2017 року звернулася до суду з позовом до Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання права власності.

Зазначала, що здійснила самочинне будівництво магазину літ.А, навісу літ.Б, по АДРЕСА_1.

Набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею

Справа №718/785/17 Головуючий у 1 інстанції Олексюк Т.І.

Провадження №22-ц/794/557/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 5

0,0187 га цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг кадастровий номер НОМЕР_1.

Посилалася на технічний висновок про стан будівельних конструкцій магазину з навісом, що знаходяться по АДРЕСА_1, та не порушення прав третіх осіб.

Просила визнати право власності на магазин літ.А, навіс літ.Б, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2017 року позов задоволено, постановлено визнати право власності ОСОБА_3 на магазин літ.А, навіс літ.Б, що знаходяться по АДРЕСА_1.

Керівник Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання права власності відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області залишити без задоволення.

Вказує на відсутність у керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області підстав для представництва в суді інтересів держави, територіальної громади та права на апеляційне оскарження, порушення строку на апеляційне оскарження та правильне застосування судом першої інстанції норм ч.4 ст.174 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання права власності, суд першої інстанції послався на положення ч.4 ст.174 ЦПК України в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії, та дійшов висновку про наявність підстав для визнання права власності ОСОБА_3 на магазин літ.А, навіс літ.Б, що розташовані по АДРЕСА_1.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про визнання позову Нижньостановецькою сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та наявність законних підстав для задоволення позову, оскільки таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що територіальною громадою с.Нижні Станівці в особі Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_3 вчинено договір купівлі-продажу будівлі каси автозупинки площею 9,3 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Троянською М.М. 25 грудня 2002 року, зареєстрований у реєстрі за №4233.

ОСОБА_3 здійснено самочинне будівництво магазину літ.А площею 38,7 кв.м, навісу літ.Б, по АДРЕСА_1.

Після чого ОСОБА_3 набуто право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0187 га цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі договору між Нижньостановецькою сільською радою Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_3 купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Чернівецької області Олексюк С.В. 18 серпня 2008 року, зареєстрований у реєстрі за №3005.

Відповідно до ч.1ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

На підставі ч.2 наведеної норми право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 9Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За нормами ч.4 ст.26, ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, Законами України «Про Генеральну схему планування території України», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Поняття «будівництво» включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення ч. 1ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

За нормою ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Будівництво будь-якого об'єкта має відповідати вимогам законодавства, містобудівної документації, а також містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки (Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Контроль же за додержанням законодавства та містобудівної документації при забудові територій здійснюють виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад. Ці повноваження виконавчих комітетів місцевих рад передбачені ст.31Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» та ст. 14 Закону України «Про основи містобудування».

Судовий розгляд щодо визнання права власності є правовим способом визначення відповідності самочинно збудованого об'єкта вимогам законодавства, а також тієї містобудівної документації, умовам і обмеженням забудови, які діють на відповідній території, та допускається лише з залученням органу, який, здійснюючи контроль, визначить відповідність об'єкта самочинного будівництва вимогам чинного законодавства.

У матеріалах справи відсутні відомості про здійснення повідомлення (реєстрація декларації) про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, право на виконання будівельних робіт, проект будівництва (реконструкції) нежитлової будівлі, затверджений у встановленому законом порядку уповноваженими органами, звернення до органів державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття обєкта до експлуатації.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,«Положення про державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 294 від 9 липня 2014 року, Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, у редакції від 08 вересня 2015 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю.

Прийняття в експлуатацію обєктів, що належать до I-III категорії складності, та обєктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію обєктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності обєкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію обєкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Рішення такого органу про повернення декларації чи про відмову у видачі сертифіката може бути оскаржено до суду.

Встановлено, що ОСОБА_3 до органу державного архітектурно-будівельного контролю в порядку визначеному законодавством не зверталася.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновків про наявність законних підстав для задоволення позову, оскільки визнання позову Нижньостановецькою сільською радою Кіцманського району Чернівецької області не суперечить закону та порушує інтереси держави на порушення норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2017 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_3, на які є посилання у відзиві на апеляційну скаргу, про відсутність у керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області підстав для представництва в суді інтересів держави, територіальної громади та права на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст.121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему на яку, зокрема, покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом ч.1 ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

На підставі ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч.6 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частиною 2 ст.45 ЦПК України встановлено, що прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним судженням, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Апеляційну скаргу керівником Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області подано в інтересах держави та Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Вчинення ОСОБА_3 протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує зазначені вище інтереси держави та територіальної громади, оскільки самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

При цьому, право на представництво належить органам прокуратури в інтересах держави, виходячи зі змісту ст.7 Закону України «Про основи містобудування».

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області у складі судді судової плати з розгляду цивільних справ Половінкіної Н.Ю. від 25 квітня 2018 року поновлено керівнику Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави та Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області строк на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2017 року.

Згідно частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У позові ОСОБА_3 до Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання права власності відмовлено.

Встановлено, що Кіцманською місцевою прокуратурою Чернівецької області сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 1223 грн. 49 коп.

Отже, з ОСОБА_3 на користь Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області підлягають стягненню судові витрати в сумі 1223 грн. 49 коп.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу керівника Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2017 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 до Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області судові витрати в сумі 1223 грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 2 липня 2018 року.

Головуючий - підпис (Половінкіна Н.Ю.)

Судді - підписи (Кулянда М.І., Одинак О.О.)

З оригіналом згідно: