Вирок № 75069764, 02.07.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/17568/17

н/п 1-кп/640/294/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря - Бломберус С.А.,

прокурорів: Чуба Р.М., Калюжки А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Коросташевського П.М.

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2016 року за №12016220490000679 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, судимого 21.02.2017 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2018 скасовано звільнення від відбування покарання за вказаним вироком та направлено для реального відбування покарання; зареєстрованого: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2015 року близько 09 год. 00 хв. неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, достовірно знаючи що в цей час прийде його раніше знайомий ОСОБА_5, який на території вказаного домоволодіння на підставі усного договору орендує контейнер для зберігання товарно-матеріальних цінностей, з грошовими коштами призначеними для закупівлі товару для ведення господарської діяльності, став його чекати. Близько 09 год. 30 хв. цього ж дня, ОСОБА_5 приїхав до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, де в орендованому контейнері залишив рюкзак з грошовими коштами в сумі 275000 гривень призначеними для закупівлі товару з метою ведення господарської діяльності, після чого направився за особистими справами. ОСОБА_1, прослідкувавши, що ОСОБА_5 територію домоволодіння покинув без рюкзаку, з яким заходив, передбачаючи, що там були грошові кошти, маючи прямий злочинний умисел на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, через ворота зайшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 і направився до орендованого ОСОБА_5 контейнеру, достовірно знаючи його розташування, де впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, із використанням заздалегідь заготовленого розвідного ключа збив накладний замок контейнеру та незаконно проник в приміщення контейнеру, звідки викрав рюкзак з належними ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 275000 гривень. Після чого, ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зник з викраденими грошовими коштами, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 275000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна у великих розмірах, поєднане з проникненням у сховище (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що з потерпілим ОСОБА_3 він знайомий, оскільки він працював у потерпілого вантажником по АДРЕСА_3, де знаходився контейнер. Туди складались інструменти, товари, ключі він контейнеру він мав. Працював він десь рік, перестав працював на початку літа 2015 року. Йому відомо, що у потерпілого раз на тиждень накопичується велика сума коштів для купівлі товарів. Після того, як перестав працював у потерпілого, він їздив на заробітки до бабусі в Миколаївську область. До його затримання він проживав з батьками по АДРЕСА_2. Ремонт даху цього будинку робився за рахунок коштів батьків. Він купив автомобіль «ВАЗ-2101», скутер, один скутер був розібраний. Ці кошти він зібрав на заробітках, коли їздив до бабусі, де працював півтори місяці підсобним робітником в селі, і заробив 10 тис. грн. Він віддав потерпілому скутер, автомобіль, оскільки його залякали працівники поліції з приводу підозри у вчиненні цього злочину. В той час він зізнався у вчиненні злочину, однак зараз не визнає вину. Крадіжку вчинив його друг - ОСОБА_7, який в кінці вересня 2015 року розповів йому, що злочин вчинив ОСОБА_7, оскільки слідкував за ним (ОСОБА_1), бачив куди саме він (ОСОБА_1) їздив до ОСОБА_3, після чого ОСОБА_7 викрив кошти з контейнеру. Про гроші ОСОБА_7 дізнався від нього (ОСОБА_1), оскільки він випадково проговорився, що працює на ОСОБА_3, і у останнього є гроші. Він попросив ОСОБА_7, щоб останній поділився грошима, однак той не ділився, тому на початку жовтня 2015 він зайняв у ОСОБА_7 гроші у розмірі 10 тис. грн. без розписки «під чесне слово». Мопед він купив за 2700 грн. у ОСОБА_13 на Барабашово. В подальшому він передав цей мопед потерпілому. Автомобіль він купив за 7700 грн., який також віддав потерпілому. ОСОБА_7 оговорив його, насправді саме ОСОБА_7 взяв гроші з контейнеру.

Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, повністю доведена зібраними по справі доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що працює та зареєстрований як приватний підприємець, оптова торгівля промисловими товарами. Він офіційно працевлаштував до себе на роботу в травні 2014 року ОСОБА_8, це його кум, який працював водієм. В цей час ОСОБА_1, який є двоюрідним братом дружини ОСОБА_9, працював в «Класі». Вони спілкувалися сім'ями. Дружина ОСОБА_9 попросила, що ОСОБА_1 допомагав йому, працював на нього. З лютого 2015 року ОСОБА_1 почав допомагати та працювати у нього, в день платив йому 200 грн., в тиждень десь працював 2-3 дні, коли необхідно було відвантажити товар, у ОСОБА_1 були ключі від контейнеру. В кінці червня 2015 ОСОБА_1 перестав відповідати на дзвінки і більше не працював на нього, ОСОБА_1 він більше не бачив. 17 серпня 2015 року вранці він приїхав, як завжди на ринок, де неподалік у дворах стояли десь до 50 контейнерів, два з яких він орендував. Він поклав у контейнер рюкзак з грошима у розмірі 275000 грн., паспорт, права, закрив його замками та десь о 9-й год. пішов на ринок. Його не було 20 хв., коли він повернувся до контейнеру, то контейнер вже був відчинений і рюкзака з коштами там не було. Він з хазяїном двору знайшли десь за 50 метрів цю сумку, яка вже була без грошей, документи залишилися в суці. Він пішов до поліції, написав заяву. Десь через в січні 2016 він дізнався, що працівники поліції знайшли ОСОБА_1, як особу, яка вчинила крадіжку. Він під'їхав до двоюрідної сестри ОСОБА_1 та розповів про цю ситуацію, вона подзвонила і ОСОБА_1 приїхав до них. В розмові ОСОБА_1 вибачився та сказав, що все що у нього є, він віддасть і компенсує. ОСОБА_1 сказав, що все витратив, грошей немає, написав розписку, що віддає за розписками автомобіль, мопеди. ОСОБА_1 нічого не казав, що гроші вкрав не він, а ОСОБА_7, не казав, що він (ОСОБА_1) до цієї ситуації взагалі не причетний, навпаки визнав, що він вкрав.

Показаннями свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що вона знає ОСОБА_1, є його сусідкою. ОСОБА_1 проживає з батьками, з братом. Сім'я неблагополучна, періодично батьки працюють. Сім'я ОСОБА_1 проживає у невеличкому приватному будинку. В кінці серпня 2015 року Сіхіни замінили дах будинку. Тітка ОСОБА_1 на її питання відповіла, що кошти на дах ОСОБА_1 заробив у чоловіка, у якого ОСОБА_1 працював. Також вона бачила, що ОСОБА_1 їздив на скутері. Чула, що ОСОБА_1 також купив автомобіль, однак не бачила.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що знає ОСОБА_1, вони товаришували. Вранці десь о 8 годині в серпні 2015 року він з ОСОБА_1 приїхали на територію ринку Барабашова де знаходився контейнер, який належав роботодавцю ОСОБА_1, його ім'я ОСОБА_1. Він залишився стояти біля забору, а ОСОБА_1, у якого був ключ, зайшов у двір де знаходився контейнер, відчинивши замок, проник до контейнеру, з якого забрав рюкзак, у якому знаходились десь 270 тис. грн., переклав гроші з рюкзака в сумку. Після чого ОСОБА_1 побіг, потім вони поїхали на район до квартири ОСОБА_11, де перерахували гроші, які були в пачках. ОСОБА_1 дав йому десь 10 тис. грн. ОСОБА_11 дали 100 грн. Потім ОСОБА_1 ці кошти сховав у закинутому домі неподалік від будинку ОСОБА_1. ОСОБА_1 подарував йому мопед, один залишив собі. Куди ОСОБА_1 подівав ці кошти йому невідомо. Знає, що ОСОБА_1 купив автомобіль, зробив ремонт дома.

Даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 21.04.2016, згідно з якими місцем огляду є територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3. Територія домоволодіння огороджена цегляним парканом, вхід до якого здійснюється через металеві ворота, які на момент огляду зачиняються з середини замком, який на час огляду не має пошкоджень. З лівої сторони від входу до домоволодіння розташований житловий будинок з надвірними будівлями. З правої сторони від входу до домоволодіння в ряд розташовані 21 металеві контейнери висотою близько 2,5 метра шириною 1,5 метра, глибиною 2 метри. З правої сторони від входу 17 метрів по рахунку від входу до домоволодіння розташований металевий контейнер 15/2 пофарбований голубою фарбою. Вхід до металевого контейнеру здійснюється через металеві двері, які відкриваються на зовні в різні одна від одної сторони. На момент огляду металеві петлі із слідами корозії металу по всій площині, на яких на момент огляду свіжих слідів псування металу не виявлено. В ході огляду місця події потерпілий ОСОБА_5 вказав та показав, що (рюкзак)сумка викрадена з грошами знаходилась під стіною з правою сторони від входу у контейнер. Після чого в ході огляду місця події вказав що зникнення його грошей виявив порожню сумку в якій знаходились гроші під парканами за останнім контейнером з правої сторони від входу до домоволодіння (а.с. 108-110).

Даними, що містяться в розписці від 22.10.2015, згідно з якими ОСОБА_1 купив у ОСОБА_12 автомобіль «ВАЗ-21013» д/н НОМЕР_1 за 7700 грн. (а.с. 103)

Даними, що містяться в розписках від 01.03.2016 та 20.03.2016, згідно з якими ОСОБА_1 куплений ним автомобіль «ВАЗ-21013» д/н НОМЕР_1 передав на зберігання ОСОБА_3 до 31.12.2016 року, а також передав на зберігання ОСОБА_3 до 31.12.2016 року мопед куплений ним за 4800 грн. (а.с. 100-102)

Даними, що містяться у Виписці з ЄДРЮО та ФОП та довідці податкової інспекції від 08.05.2014, згідно з якими з 22.04.2014 потерпілий ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець, займається неспеціалізованою оптовою торгівлею (а.с. 98,99).

Даними, що містяться в податкових декларація платника єдиного податку ФОП за 2014, 2015 рр., згідно з якими потерпілий ОСОБА_5 задекларував обсяг доходу за звітний 2014 р. 578 026 грн, за 2015 р. - 1098047,54 грн. (а.с. 93-97)

Даними, що містяться у видаткових накладних, згідно з якими ФОП ОСОБА_5 придбав 23.01.2015 товари (електроди) на суму 135 392,58 грн., 06.02.2015 - на суму 100 034,09 грн., 07.08.2014 - 191 243,26 грн., 08.05.2015 - на суму 105 005,979 грн., 11.05.2015 - на суму 59805,54 грн., 20.05.2015 - на суму 45200,43 грн. (а.с. 87-92)

Показання обвинуваченого в частині того, що він не вчиняв крадіжку у потерпілого з контейнеру вказану суму грошей, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються у сукупності та взаємозв'язку між собою показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7 та даними, що містяться в зібраних матеріалах справи.

Позиція обвинуваченого та захисника щодо наявності лише непрямих доказів на підтвердження винуватості у вчиненні крадіжки ОСОБА_1, - не є переконливою, оскільки відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Більш того, свідок ОСОБА_7 пояснив, як бачив яким чином обвинуваченим було вчинено крадіжку рюкзаку з грошима з контейнеру.

Разом з тим, підтвердження вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину не ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_7, а ґрунтується також на показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7 та даними, що містяться в зібраних матеріалах справи, які у своєї сукупності та взаємозв'язку підтверджують, що обвинувачений працював у потерпілого вантажником по АДРЕСА_3, де знаходився контейнер, Обвинувачений знав який саме та на якому місці знаходився контейнер потерпілого (з двадцяти інших контейнерів); крадіжка відбулась за період часу не більше 20-ти хв.,. Ремонт даху будинку, у якому проживав обвинувачений, купівля обвинуваченим автомобіля та двох мопедів відбувається після вчинення обвинуваченим крадіжки коштів у розмірі 275000 грн. Після вказаних подій обвинувачений добровільно передав потерпілому автомобіль та скутер, такі дії обвинуваченого підтверджують намагання виправити ситуацію та відшкодувати потерпілому шкоду, спричинену викраденням грошей потерпілого.

При цьому, посилання обвинуваченого, що він написав розписки під примусом працівників поліції, - не підтверджується жодними доказами, заявами тощо, оскільки з 2015 року обвинувачений не зазначав про тиск на нього, нікуди не звертався зі скаргами, при обранні запобіжного заходу він також не повідомив слідчому судді про тиск на нього, а навпаки повідомив, що насильство до нього не застосувалось (ухвала від 01.11.2017 (а.с.128 зворот). В ході судового розгляду цієї справи при допиті обвинуваченого, останній не зміг зазначити прізвища працівників поліції, в чому саме проявлявся тиск. Таким чином, такі показання обвинуваченим надаються з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину.

Показання обвинуваченого в тій частині, що грошові кошти, за які купив автомобіль та мопеди, він заробив на заробітках, коли влітку 2015 їздив до бабусі в Миколаївську область, де працював півтори місяці підсобним робітником в селі, - не знайшли свого підтвердження, оскільки на підтвердження цих обставин обвинуваченим не надано жодних доказів, не заявлено жодних клопотань з метою підтвердження цих обставин, при цьому згідно з ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Більш того, при допиті обвинуваченого в судовому засіданні представник потерпілого ставила питання обвинуваченому, у кого саме в селі влітку 2015 він працював, щоб вона мала можливість перевірити ці відомості, однак обвинуваченим таких відомостей надано не було.

Показання обвинуваченого в тій частині, що ОСОБА_7 оговорив його, і саме ОСОБА_7 взяв гроші з контейнеру, суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать показанням свідка ОСОБА_7 та зібраним доказам по справі, які в сукупності та взаємозв'язку між собою підтверджують, що 17.08.2015 ОСОБА_1 здійснив крадіжку по АДРЕСА_3, з контейнеру, в якому знаходилися грошові кошти у розмірі 275000 грн.

Доводи захисника та обвинуваченого суд розцінює як один із способів виправдати обвинуваченого.

Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не відповідають встановленим обставинам справи і спростовується вищевказаними доказами, дослідженими в судовому засіданні, невизнання обвинуваченим своєї вини, суд розцінює, як один із способів його захисту та прагнення обвинуваченого будь-яким чином уникнути відповідальності за скоєне, перешкодити встановленню істини у справі.

Суд, оцінюючи зібрані докази, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, та суд кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна у великих розмірах, поєднане з проникненням у сховище (крадіжка).

Як особистість ОСОБА_1 працездатний, не працює, неодружений. З досудової доповіді від 26.01.2018 вбачається, що на час вчинення і до затримання ОСОБА_1 проживав в сім'ї разом батьками, відносини з батьками різні: з батьком відносини не дуже добрі, з матір'ю стосунки добрі; в період 2014 року між членами родини та ОСОБА_1 відбувались конфлікти. Обвинувачений свій вільний час проводить на власний розсуд. Мати обвинуваченого спілкується з особами, які мають кримінальне минуле та перебувають і місцях позбавлення волі (а.с. 41-44). Обвинувачений у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, судимий 21.02.2017 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2018, залишене без змін ухвалою АСХО від 12.06.2018, скасовано звільнення від відбування покарання за вказаним вироком та направлено для реального відбування покарання (а.с. 77-86)

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є вчинення злочину неповнолітнім.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання, не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд враховує вимоги ст.ст. 98, 103 КК України, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини справи, вказані дані про особу, наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжує покарання, суд вважає, що обвинувачений повинен нести покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції - до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 01.11.2017 року з дня його фактичного затримання.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 1997 року народження визнати винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі в кримінально виправній установі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.02.2017 року за ч. 3 ст. 186 КК України, більш суворим новопризначеним покаранням за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі в кримінально виправній установі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції - до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 01.11.2017 року з дня його фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти діб до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий - Л.І.Золотарьова