Рішення № 75069653, 03.07.2018, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/387/18

Провадження № 2/378/141/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Карабань З. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулось ПАТ КБ „ПриватБанк”, посилаючись на те, що відповідно до підписаної заяви № б/н від 30.08.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.ргіvаtbаnk.uа, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_2 з "Умов та правил надання банківських послуг" та ОСОБА_2 з "Тарифів Банку" додаються до позовної заяви. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.ргіvаtbаnk.uа) або інший інтернет SMS-ресурс, зазначений банком. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме "Умовами та правилами надання банківських послуг"

та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті (www.ргіvаtbаnk.uа), згідно яких обслуговується

відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконує, у зв’язку з чим станом на 27.03.2018 року має заборгованість 40944,22 грн., з яких 3487,25 грн. - заборгованість за кредитом, 2031,76 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 32999,29 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1925,92 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача користь ПАТ КБ „ПриватБанк” вказану суму заборгованості за кредитним договором та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 гривень..

Представник позивача в судове засідання не прибув, просить справу розглядати у його відсутність (а. с. 34), хоч його явка за ухвалою суду була визнана обов’язковою (а. с. 42).

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

30 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ „ПриватБанк” з анкетою-заявою, відповідно до змісту якої приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем, була під розпис ознайомлена з ними та отримала кредит у розмірі 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а. с. 9, 10). ОСОБА_2 Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою містяться в матеріалах справи (а. с. 11-25).

Відповідно до умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» з пільговою ставкою до 55 днів, базова % ставка в місяць складає 2,5 %, яка нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в рік. Розмір щомісячних платежів повинен складати 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. Термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, слідуючого за звітним. За несвоєчасне погашення боргу нараховується пеня, яка складається з пені (1) = (базовій процентній ставці за договором) /30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення по кредиту або процентам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму 50 грн. і більше (а. с. 10).

Згідно розрахунку заборгованості відповідач станом на 27.03.2018 року має заборгованість перед позивачем, а саме: 40944,22 грн., з яких 3487,25 грн. - заборгованість за кредитом, 2031,76 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 32999,29 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1925,92 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 5-8).

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті httр://ргіvatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умов.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг даний договір дійсний протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на тий самий строк.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлених цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1, 3 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 4 ст. 631 закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави 71 ЦК України (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд враховує приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України та положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", про те, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, а вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, внаслідок чого із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п'ятої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу у реалізації ними прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-100цс14).

З урахуванням зазначеного суд вважає, що розмір неустойки (пені) необхідно зменшити з 32999,29 грн. до 3487,25 грн., виходячи із засад розумності та справедливості.

Відповідно до довідки Розкішнянської сільської ради відповідач змінила своє прізвище з «Житкової» на «Зубрицьку» (а. с. 41).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ КБ „ПриватБанк” заборгованість за отриманий кредит згідно заяви № б/н від 30.08.2010 року в сумі 11432, 18 грн..

З відповідача на користь позивача слід стягнути частково судовий збір в сумі 491,97 грн., відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 509, 525, 526, 527 ч. 1, 530 ч. 1, 551, 610-612, 625, 629, 631, 1049, 1050 ч. 2, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний №3155523082 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за отриманий кредит згідно заяви б/н від 30.08.2010 року в сумі 11432,18 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 18 копійок, з яких: 3487,25 грн. - заборгованість за кредитом, 2031,76 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3487,25 – заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1925,92 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути частково з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” витрати по сплаті судового збору в сумі 491 (чотириста дев'яносто одну) гривню 97 копійок.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. В. Гуртовенко