Рішення № 75069303, 13.06.2018, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/118/18 Провадження №2/574/160/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря Кошелєвій Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Буринського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 26.02.2005 року помер її чоловік ОСОБА_5, у зв’язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул.8 Березня,18 в м.Буринь, Сумської області. Вона прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, будучи спадкоємцем першої черги за законом і на частину спадкового майна отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, оскільки не проведена державна реєстрація даного будинку. Просила визнати за нею право власності на вказаний будинок з господарськими спорудами.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 заявлені вимоги позивачки підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини викладені в заяві, доповнивши, що житловий будинок разом із господарськими будівлями був збудований батьком чоловіка позивачки ОСОБА_6 на протязі 1976-1984 років. Вказаний будинок чоловік позивачки ОСОБА_5 за час свого життя прийняв у власність відповідно до договору дарування від свого батька ОСОБА_6 29.06.1966 року, однак державна реєстрація цього факту не проводилась. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину не має.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради в задоволенні позову не заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 лютого 2005 року помер чоловік позивачки ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку з чим відкрилася спадщина на його майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул.8 Березня,18 в м.Буринь, Сумської області, який він за час свого життя прийняв у власність відповідно до договору дарування від свого батька ОСОБА_6 29.06.1966 року, однак державна реєстрація цього факту проведена не була. Позивачка ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини і являючись спадкоємцем першої черги за законом, не відмовилася від її прийняття у строки передбачені законом, що підтверджується показами представника позивачки, свідоцтвом про смерть спадкодавця, свідоцтвом про одруження, договором дарування, паспортом позивачки, Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, довідкою ОСОБА_4 міської ради, копією спадкової справи за р.№25 від 13.01.2006 року (а.с.8-11,17-18,20).

За життя, на протязі 1976-1984 років, батько спадкодавця ОСОБА_6, на відповідно відведеній земельній ділянці, побудував житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: вулиця 8 Березня,18 м.Буринь, Сумської області, що підтверджується рішенням №142 про відвід земельної ділянки під будівництво, технічним паспортом на житловий будинок (а.с.12-16,24).

При цьому в 1976-1984 роках питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26.08.1948 року), який втратив чинність відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26.08.1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26.08.1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26.08.1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок, на той час, був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Однак будь-які документи щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку на теперішній час не збереглися і позивачкою не надані, а згідно довідки ТОВ «ОСОБА_4 БТІ» зазначене домоволодіння зареєстровано не було (а.с.21).

Разом з тим, відповідно до «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 року №91 і зареєстрованого в Мінюсті України 11.07.2011 року за №830/19568 (із змінами від 13.06.2012 ) документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законів, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Даний порядок діяв до 30.01.2013 року.

Крім цього, згідно п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року №868, який діяв на момент відкриття спадщини і з 01.01.2016 року втратив чинність, для проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об’єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.

Таким чином, документом, який підтверджує технічні характеристики об’єкта нерухомого майна є, в тому числі, технічний паспорт.

На замовлення позивачки 11.12.2017 року ТОВ «ОСОБА_4 бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами (а.с.12-16).

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж (а.с.7-17) житловий будинок «А-1» та належні до нього господарські споруди – літня кухня – «В», прибудова – «в», сарай – «Б», сарай – «Г», сарай – «Д», сарай – «Ж», гараж – «Е», погріб – «Пг1», убиральня – «У», огорожа – №1-2, відповідають вимогам надійної та безпечної експлуатації.

Таким чином, аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що забудовник ОСОБА_6 побудував зазначений будинок на належно відведеній земельній ділянці, за відповідними технічними і санітарними нормами, однак за свого життя ні він, ні ОСОБА_5, не провели його реєстрацію в органах БТІ та помер.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 побудувавши в 1976-1984 роках житловий будинок з господарськими спорудами набув статусу власника житлового будинку та згідно зі ст.86 ЦК Української РСР 1963 року набув право, в межах установлених законом, володіння, користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

З огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що позивачка прийняла спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом власності на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-7, 10-13, 23, 200, 206, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 328,192, 1268 ЦК України, ЗУ «Про власність», суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Буринського району Сумської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 право власності на житловий будинок – за планом літер – «А-1» загальною площею 80,1 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: літня кухня – «В», прибудова – «в», сарай – «Б», сарай – «Г», сарай – «Д», сарай – «Ж», гараж – «Е», погріб – «Пг1», убиральня – «У», огорожа – №1-2, що розташований по вулиці 8 Березня,18 в місті Буринь Буринського району Сумської області, в порядку спадкування за законом після померлого 26 лютого 2005 року її чоловіка ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 15.06.2018 року.