Рішення № 75066991, 25.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/48/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/48/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

Представники:

від позивача - ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 подала позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем до того як завагітніла зустрічалася не більше року. Вони ніколи не сварилися, планували їхнє спільне життя та народження дітей.

Позивач зазначає, що після того, як вона завагітніла відносини з відповідачем різко змінилися, останній не був готовий стати батьком, його матір не сприймала її за невістку і вже тоді вона відчула, що спільного подружнього життя у них не буде.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився їхній з відповідачем син ОСОБА_4.

До сина відповідач з'являвся не частіше ніж раз на місяць, хоча відповідач проживав на сусідній вулиці, матеріально їм не допомагав, а тому 25.05.2009 року вона подала на аліменти.

В подальшому відповідач почав приходити все рідше, не частіше аніж раз на пів року, а з 2013 року, взагалі, з'являвся раз на рік, сином ніколи не цікавився, рідко дзвонив, не допомагав коли ОСОБА_4 хворів, не виховував його, зі святами не вітав.

Крім цього зазначає, що коли в 2012 році вона познайомилася зі своїм нинішнім чоловіком ОСОБА_5, ОСОБА_4 за хороше відношення до нього майже одразу почав називати його батьком, а свого біологічного батька почав називати по імені.

В останнє відповідача вона та ОСОБА_4 бачили в лютому 2014 року.

З 01.09.2016 року ОСОБА_2 майже перестав сплачувати аліменти. До вказаного часу відповідач постійно аліменти сплачував невчасно; за 2013 рік, взагалі, нічого не платив.

Також через те, що відповідач не надає дозволу на виїзд дитини за кордон ОСОБА_4 позбавлений можливості брати участь у міжнародних змаганнях з дзюдо, без дозволу відповідача дитину не можливо прописати у квартирі яка спільно придбана із нинішнім чоловіком ОСОБА_5, а її мати без дозволу відповідача не може подарувати ОСОБА_4 дачний будинок з земельною ділянкою.

Позивач переконана, що такі дії відповідача суперечать інтересам дитини.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 позов підтримали.

Позивач додатково пояснила, що коли син ОСОБА_6 був малим вона просила відповідача приходити до дитини, проте ОСОБА_2 жив своїм життям, сином не цікавився, востаннє батько бачив дитину в лютому 2014 року, з того часу зник, зв'язку з відповідачем не має. Перешкод у зустрічах із сином відповідачу вона ніколи не чинила.

Після оголошення судом перерви для отримання висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року про витребування доказів сторони та представник третьої особи в судове засідання не з'явились.

Позивач суду подала заяву у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує, також просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

З урахуванням вищевикладеного Дніпровським районним судом м. Києва 25 червня 2018 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Як роз'яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5 засвідчив, що позивач є його дружиною, відповідача він бачив лише один раз у 2013 році коли забирав ОСОБА_4 із садочка, тоді ОСОБА_2 підійшов до дитини та недовго постояв з сином. Аліменти відповідач платить несистематично, дзвінків від відповідача ніколи не було, участі у вихованні дитини ОСОБА_2 не бере, життям сина не цікавиться. Вихованням і утриманням ОСОБА_4 з трьох років займається він (свідок), дитина його називає батьком.

Згідно Висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 08.06.2018 року № 102/03/31-5199 з'ясовано, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 126 СК України. Відповідач не приймає участі у вихованні сина, не цікавився його життям та здоров'ям. ОСОБА_6 відвідує секцію боротьби дзюдо спортивно оздоровчого клубу «Тріумф» з 01.09.2012 року. До секції дитину приводить мати. На всіх спортивно-масових заходах клубу, батьківських зборах, мати завжди присутня і досить уважно ставиться до всіх вимог, зауважень та порад щодо виховання дитини. При спілкуванні ОСОБА_4 жодного разу не згадував батька у розмовах чи розповідях. Місцезнаходження ОСОБА_2 встановити не виявилося можливим. ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно даного висновку Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як такого, що свідомо нехтує своїми обов'язками, ухиляється від виховання та навчання сина, не проявляє щодо нього батьківської турботи, не цікавиться його життям і здоров'ям, не утримує матеріально.

Як убачається з характеристики на родину учня 3-А класу від 04.12.2017 року, ОСОБА_4 навчається у спеціалізованій школі № 264 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва з 01.09.2015 року. За час навчання батько ОСОБА_2 в школі батьківські збори не відвідував, життя, станом здоров'я, навчання дитини не цікавився, в житті та вихованні сина ніякої участі не брав (а.с. 12, 13).

Згідно довідки Громадської організації «Спортивно-оздоровчий клуб «Тріумф» від 14.12.2017 року № 20, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує секцію боротьби дзюдо цього клубу з 01.09.2012 року по теперішній час. Дитину регулярно приводить на заняття мати ОСОБА_1, при спілкуванні з дитиною хлопчик жодного разу не згадував батька у розмовах чи розповідях про свою родину; протягом всього часу відвідування секції тренери-викладачі не спілкувались з батьком дитини, оскільки останній ніколи не приводив сина на заняття (а.с. 28).

Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, не проявляє до нього батьківської турботи, не піклується про нього, не цікавиться його життям та здоров'ям, не утримує матеріально, дитина проживає з позивачем, яка займається її вихованням та утриманням.

У спростування зазначеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.

За викладених обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останньою судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 150, 164-166, 180 СК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року № 3, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 280, 281, 289, 354, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, актовий запис про народження № 3397 від 25.10.2008 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, проживає за адресою: 02225, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: 02125, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 02225, м. Київ, просп. Маяковського, 29, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37415088.

Судове рішення складене 25 червня 2018 року.

Суддя