Рішення № 75061705, 26.06.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2018 р. Справа № 608/369/18

Номер провадження2/608/264/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу цивільного судочинства за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позовній заяві позивач зазначив, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг 17 жовтня 2012 року підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання, через що станом на 30 квітня 2018 року виникла заборгованість в сумі 15636,84 гривень, яка складається з таких сум: - 407,74 гривень - заборгованість за кредитом; 10908,30 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3100,00 гривень - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) та 2678,56 гривень - штраф (процентна складова).

У встановлений законом строк відповідач подав відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності, в якій вказав, що вважає поданий до нього позов безпідставним, просить суд до позовних вимог позивача застосувати позовну давність та з цих підстав відмовити у задоволені позову. Остання оплата суми погашення за наданим кредитом станом на 17.10.2017 року ним була здійснена 01 жовтня 2014 року разом з сумою сплачених відсотків у розмірі 500 гривень. Однак, прострочена заборгованість виникла 28 лютого 2013 року, тобто, позивачу було відомо про непогашену заборгованість за вказаним кредитом від 17.10.2012 року ще з лютого 2013 року. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність, зокрема, в один рік для окремих видів вимог. Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Посилання позивача на узгодження між сторонами «Умов та правил надання банківських послуг» та «Правил користування платіжною карткою» не фіксує жодних домовленостей сторін. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі 6-16цс15 від 11 березня 2015 року. Отже, банківські Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлена наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Строк, з якого позивачу стало відомо про порушення його права - 01 жовтня 2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості № б/н від 17.10.2017 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанком» та відповідачем станом на 30.04.2017 року. Разом з тим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 06 березня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України та практику Європейського суду з прав людини, просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову.

Від представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, в якій вказується, що банком надано всю необхідну інформацію позичальнику в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Вважає, що кредитний договір, укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. В даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписавши анкету - заяву, відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитах, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.» Строк перевипущеної картки до останнього дня місяця дії картки - 31.11.2015 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 06.03.2018 року - до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду, а тому просять суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в суд надійшла заява, в якій просить розгляд справи провести без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, просить в позові відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності, спираючись на підстави, викладені в відзиві на позов та заяві про застосування строків позовної давності.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних мотивів.

ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, 17 жовтня 2012 року підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання, через що станом на 30 квітня 2018 року виникла заборгованість в сумі 15636,84 гривень, яка складається з наступного: - 407,74 гривень - заборгованість за кредитом; 10908,30 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100,00 гривень - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) та 2678,56 гривень - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України і становить три роки.

За змістом ч.2 ст. 259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір про збільшення строку позовної давності окремо сторонами не укладався. Крім цього, стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що в цих Умовах був зазначений збільшений строк позовної давності в момент підписання ОСОБА_1 заяви позичальника або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Посилання представника позивача на узгодження між сторонами «Умов та правил надання банківських послуг» та «Правил користування платіжною карткою» не фіксує жодних домовленостей сторін. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі 6-16цс15 від 11 березня 2015 року. Отже, банківські Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлена наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, передбачена спеціальна позовна давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач у розрахунку заборгованості просить стягнути неустойку за весь період, тобто з 2013 року по 2017 рік.

Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК).

Відносно строку, в межах якого можливе стягнення неустойки (пені, штрафу), Верховний суд України висловився у справі № 6-474цс16 від 18.05.2016 року, де вказав, що аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі № б-1138цс15.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Строк погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 17 жовтня 2012 року - щомісячні платежі до повного погашення. У випадку прострочення платежу позивач нараховує неустойку згідно процентної ставки з моменту виникнення боргу.

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, якщо за умовами договору, погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання. (Постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 629/2957/15-ц ).

Заявлена позовна давність може бути застосована лише щодо позовних вимог про повернення щомісячних платежів, початок перебігу позовної давності за якими починається з моменту порушення строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та від 12 листопада 2014 року № 6-167це14,

У постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 судом зазначено, що згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року № 6-68цс15.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду своєю ухвалою від 23.01.2018 року у справі № 444/9519/12-ц вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі N 6-249цс15), оскільки, поза межами строку позовної давності вимоги задовольнятися не можуть і сплив цього строку є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Судом встановлено, що договір кредиту між сторонами укладено 17.10.2012 року на строк, який відповідає строку дії картки. Останній самостійний платіж ОСОБА_1 здійснено 01 жовтня 2014 року у сумі 500 гривень, тобто встановлений законом трирічний строк закінчився 01 жовтня 2017 року, а річний строк щодо вимоги про стягнення пені та комісії закінчився 01 жовтня 2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 06 березня 2018 року, коли минув строк позовної давності і щодо строку погашення кредиту, і щодо строку дії картки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 634, 1046, 1049, 1054, 257-261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 13, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 03 липня 2018 року.

Суддя: /підпис/

Копія вірна

Рішення набрало законної сили «___» ___ року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/369/18, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць