Рішення № 750610, 14.02.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-325\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В.

Доповідач: Редька А.Г.

РІШЕННЯ

ЇМ "ЯМ УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 та

ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"" про поновлення на роботі,

встановив:

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про поновлення її на роботі на посаді головного бухгалтера підприємства, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. з 1994 року працювала на підприємстві на посаді головного бухгалтера та відповідно до наказу від ІНФОРМАЦІЯ_1 була звільнена з роботи у зв'язку з змінами в організації виробництва і праці, п.1 ст.40 КЗпП України, з 1 вересня 2006 року з дотриманням вимог трудового законодавства і підстав для поновлення ОСОБА_1на роботі не встановлено. Щодо стягнення матеріальної допомоги, то рішенням суду встановлено, що колективним договором розмір матеріальної допомоги не визначено, наказом від ІНФОРМАЦІЯ_2

2

ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 1 грн, а оскільки ОСОБА_1. не оскаржувала зазначеного наказу, тому відсутні підстави для виплати їй матеріальної допомоги у розмірі посадового

окладу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а саме, поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера підприємства та визнати незаконним наказ про її звільнення з роботи за ст.40 п. 1 КЗпП України, стягнути з підприємства матеріальну допомогу до відпустки у розмірі посадового окладу, а також стягнути з підприємства 10000 грн у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, які свідчать про упередженість з боку адміністрації підприємства до неї, що стало причиною незаконного звільнення її з роботи.

Представники відповідача вважають доводи апеляційної скарги необгрунтованими, посилаються, що ОСОБА_1 звільнено з роботи правильно, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 належить до задоволення частково.

Висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1. звільнено з роботи за ст.40 п.1 КЗпП України з дотриманням трудового законодавства грунтується на матеріалах справи та законі.

За матеріалами справи встановлено, що на підприємстві дійсно в результаті реорганізації виробництва було скорочено посаду головного бухгалтера, що підтверджується наданими суду документами, що підтверджується наданими суду документами, зокрема, наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміни в організації виробництва та праці(ас-21), наданими штатними розписами по підприємству(ас-80,81), іншими документами, які свідчать, що на підприємстві з ІНФОРМАЦІЯ_4 скорочено відділ бухгалтерського обліку та планово-економічний відділ, 8 штатних одиниць, з виведенням з штатного розпису посад головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера, начальника планово-економічного відділу, бухгалтера 1 категорії та створено фінансово-економічний відділ, 7 штатних одиниць, посада головного бухгалтера була скорочена як така взагалі.

ОСОБА_1. належним чином своєчасно була попереджена про наступне звільнення разом з іншими працівниками, що підлягали звільненню у зв'язку з скороченням штату(ас-22).

З наданих штатного розпису підприємства з ІНФОРМАЦІЯ_4на підприємстві не було вільних посад, робіт, які можна було б запропонувати

3

ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням її посади. Вільна посада юриста підприємства не могла бути запропонована ОСОБА_1 в силу її кваліфікації.

Посилання позивачки, що адміністрація не врахувала її переважне право на залишення на роботі безпідставні.

Відповідно до ст.ст.42,492 КЗпП України переважне право на залишення на роботі враховується при звільненні працівників однорідних посад, посада головного бухгалтера підприємства, яку обіймала ОСОБА_1. була єдина на підприємстві і залишення на роботі працівника, посада якого скорочена, на іншій посаді з звільненням працівника, що її обіймає, є правом, а не обв'язкою адміністрації. Введення на підприємстві нової посади заступника генерального директора з фінансів-головного бухгалтера не зобов'язували адміністрацію призначити на цю посаду працівника, який підлягає звільненню у зв'язку з скороченням його посади.

Суд першої інстанції у повному обсязі перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив матеріали справи і висновок суду, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст.40 п.1 КЗпП України з дотриманням трудового законодавця є правильним, а доводи апеляційної скарги позивачки у цій частині не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Висновок суду, що оскільки ОСОБА_1. не оскаржувала зазначеного наказу про встановлення їй матеріальної допомоги до відпустки у розмірі 1 грн, тому відсутні підстави для виплати їй матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу не грунтується на матеріалах справи.

Наказом від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 встановлено виплату матеріальної допомоги у розмірі 1 грн.

За матеріалами справи встановлено, що працівникам підприємства матеріальна допомога на оздоровлення до відпустки у 2006 році встановлена у розмірі посадового окладу і зазначений розмір матеріальної допомоги виплачувався працівникам. Адміністрація підприємства своє рішення щодо ОСОБА_1обґрунтовувала фінансовим становищем підприємства і відсутністю коштів на виплату матеріальної допомоги у більшому розмірі, проте, суду не надано жодного доказу про неможливість виплати належного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, встановленого відповідно до умов колективного договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині і таке рішення не можна визнати законним та обґрунтованим. В частині відмови про стягнення матеріальної допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі її посадового окладу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

4

По справі встановлено, що ОСОБА_1. була у відпустці з 1 червня 2006 року і посадовий оклад на час відпустки ОСОБА_1 становив 1200 грн, фактично їй виплачено матеріальної допомоги 1 грн, і до стягнення належить 1999 грн матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2006 рік.

Керуючись ст.ст. 2і, 13 КЗпП України, ст.ст. 307, 309 п.4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Деснянського районного суду у місті Чернігові від 12 грудня 2006 року у частині відмови у стягненні матеріальної допомоги на оздоровлення та стягнути з державного підприємства "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"" на користь ОСОБА_1 1199 грн матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки у 2006 року.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з державного підприємства "Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"" 25,50 грн судового збору на користь держави одержувач: місцевий бюджет М.Чернігова, р\р 31412537600002, код 22825965, банк: УДК у Чернігівській області, МФО банку 853592, код держмита 22090100) та 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у суді апеляційної інстанції, (одержувач: Апеляційний суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02894527, р\р 35220018000353, банк: УДК у Чернігівській області, МФО банку 853592).

Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.