Рішення № 75059886, 20.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16414/17

Провадження № 2/522/3565/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Одеська муніципальна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 01.09.2017 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Одеська муніципальна біржа, за яким просили визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.05.1999 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та зареєстрований за № Н – 00625/99.

В обґрунтування позову зазначили, що вони 21.05.1999 року на підставі договору купівлі-продажу придбали у відповідачів квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,7 кв.м.. Договір купівлі-продажу № Н – 00625/99 був посвідчений та зареєстрований на Одеській муніципальній біржі. Умови договору позивачі виконали в повному обсязі та передали відповідачам грошові кошти за вказану квартиру. У свою чергу, відповідачі, також, виконали умови договору, звільнили вказану квартиру. Придбана кватира була зареєстрована позивачем у КП «ОМБТІ та РОН», про що 12.09.1995 року в книзі 190 пр на стор. 173 –р 491. У зв'язку з зазначеним позивач вважав, що угода є укладеною та правомірною. На час укладання договору позивачі та відповідачі не знали, що договір підлягає нотаріальному посвідченню, так як згідно зі ст. 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року нотаріальному посвідченню підлягали тільки договори з купівлі-продажу будинків. На даний час позивачі не можуть розпорядитися своєю квартирою та реалізувати свої права, як власники цієї квартири, оскільки є протиріччя в правових нормах, діючих на час укладання договору щодо необхідності його нотаріального посвідчення.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали суду заяви, згідно яких, просили розглядати справу за їх відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

За наявності умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, та оскільки позивачі не заперечують проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе допустити заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.1999 року на Одеській муніципальній біржі між ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н – 00625/99, відповідно до якого, відповідачі продали, а позивачі купили квартиру, за адресою: АДРЕСА_2, яка має загальну площу 49,7 кв.м., житлову площу 33,8 кв.м., що підтверджується підписами сторін на договорі.

Зазначений договір був зареєстрований в журналі реєстрації біржевих угод з нерухомістю за реєстраційним № Н – 00625/99 від 21.05.1999 року.

21.05.1999 року право приватної власності на вказану квартиру у встановленому порядку було зареєстровано за позивачами у КП «ОМБТІ та РОН», у кн. 190 пр-стр. 173 – р 491.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст.. 8, 9, 15 Закону України № 1956-XII від 10.12.1991 року «Про товарну біржу» членами товарної біржі є прийняті до її складу, згідно зі статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Членами товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обліку та товарній біржі.

Отже, за вказаним договором Позивач набув права власності на вказану квартиру.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, на даний час позивачі не можуть розпорядитися своєю квартирою та реалізувати свої майнові права, оскільки в діючих на час укладання зазначеного договору в 1999 році та діючих правових нормах на даний час, є протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України та ст.ст.. 224, 227 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), які діяли на час укладення договору, передбачено: - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України (у редакції 2014 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що сторони повністю виконали умови зазначеного договору, але не посвідчили його нотаріально. Ця обставина перешкоджає Позивачам у здійсненні права власності та розпорядження його майном, яке передбачене ч.1 ст. 319 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, п.2 ч.1 ст. 3 ЦК України та ч.1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та Законом.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі вищезазначеного суд вважає можливим захистити права позивачів та визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним.

Після всебічного, повного дослід ження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов– задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.05.1999 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та зареєстрований за № Н – 00625/99.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя: А.Ю. Бойчук