Ухвала суду № 75059325, 26.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1719/16-к Номер провадження 11-кп/786/239/18Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст. 286 КК України НТ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – судді Корсун О.М.

суддів: Томилка В.П., Нізельковської Л.В.

з участю секретаря Сорочинської І.В.

прокурора Акулової С.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника потерпілих ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016170300000053 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту без позбавлення права керування транспортними засобами.

Звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2111 грн 04 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 79 742 грн. 87 коп. матеріальної шкоди, 50 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок злочину та витрати на правову допомогу в сумі 19 000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 42 260 грн матеріальної шкоди, 60 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок злочину та витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 15 січня 2016 року приблизно о 16 год. 45 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ належить ОСОБА_7, рухаючись по 171 - му км автодороги Суми-Полтава, в порушення вимог п.п. 19.1 (а) т - 31.6 ( б ) Правил дорожнього руху, у нічний час доби рухався із вимкненим світлом фар свого автомобіля, внаслідок чого при виконанні маневру обгону автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався у попутному напрямку та почав виконувати маневр повороту ліворуч, здійснив зіткнення.

У результаті даних порушень вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_2, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, водій попутного автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_8 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров’я.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суд змінити в частині задоволення цивільних позовів та залишити їх без розгляду, роз’яснивши потерпілим право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що судом не враховано те, що:

- його цивільна відповідальність була застрахована в НАСК «Оранта», тому саме ця компанія повинна нести відповідальність по відшкодуванню збитків. Проте НАСК «Оранта» не залучена до розгляду цивільних позовів як співвідповідач або як третя особа, хоча клопотання щодо цього заявлялися, але вирішені судом не були;

- потерпілий ОСОБА_4 не є власником автомобіля, а тому не має права вимагати відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної з ремонтом автомобіля, власник автомобіля ОСОБА_7 не був залучений до участі в розгляді провадження,

- він частково відшкодував шкоду, а саме витрати на лікування обох потерпілих в сумі по 4 000 грн кожному, що підтверджується квитанціями долученими у суді першої інстанції,

- обидва цивільні позови в частині матеріальної шкоди доведені на суму не більше 500-600 грн, інші чеки підтверджують сплату коштів товарів, які не є медикаментами,

- придбання медичних препаратів у майбутньому потерпілому ОСОБА_5Г, про які зазначено в цивільному позові, вважає недоведеним та оскільки пройшов значний проміжок часу з дня події і останній не придбав їх, тому в них відпала така необхідність.

Крім того апелянт зазначив, що суд в порушення норм кримінально-процесуального кодексу України не мотивував своє рішення при стягненні матеріальної і моральної шкоди з посиланням на докази.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого та його захисника, які в судовому засіданні просили вирок суду в частині цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, прокурора, який, посилаючись на те, що цивільна відповідальність обвинуваченого була застрахована в НАСК «Оранта», проте останні судом першої інстанції не були залучені до розгляду провадження, просив скасувати вирок в частині цивільного позову і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, потерпілих та їх представника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у злочині, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за який його засуджено, та призначене ОСОБА_2 покарання учасниками не оскаржується.

Тому з огляду на приписи ч.1 ст. 404 КПК України колегія суддів не перевіряє судове рішення щодо ОСОБА_2 у цих частинах.

Звертаючись з апеляційною скаргою обвинувачений просить переглянути вирок суду в частині цивільних позовів.

Згідно з вимогами ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині задоволення цивільних позовів, заявлених потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної, моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2, спричиненої останнім в результаті ДТП, колегія суддів дійшла такого висновку.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в НАСК «Оранта» та на його переконання страхова компанія має нести відповідальність щодо відшкодування шкоди про що було повідомлено у суді першої інстанції.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV , страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Враховуючи наведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності зі ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Стаття 23 Закону передбачає, що шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

- шкода, пов’язана із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто з вказаного вбачається, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути і страхова компанія.

Проте вказане вище не було з’ясовано судом, не встановлено, чи приймалося страховою компанією рішення про виплату чи відмову у здійсненні страхового відшкодування, а саму страхову компанію, участь якої у провадженні для вирішення цивільного позову є обов’язковою, судом першої інстанції не було залучено як цивільного відповідача. Дане кримінальне провадження розглянуто без участі представника страхової компанії та без належного його повідомлення, а відтак апеляційний суд позбавлений процесуального права на стадії апеляційного розгляду залучати страхову компанію як цивільного відповідача та вирішувати питання щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих.

Тобто місцевий суд вирішуючи цивільний позов не врахував положення статей 62, 127, 128 КПК України, ст. 1194 Цивільного кодексу України та статей 22, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Водночас слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленим цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Загальними вимогами цивільно-процесуального права визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Суд зобов’язаний всебічно, повно й об’єктивно дослідити обставини справи з’ясувати характер та розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діяннями та шкодою, що настала і дати у вироку належну оцінку таким обставинам, тобто встановити точний розрахунок присуджених сум для відшкодування шкоди.

Цих вимог закону місцевий суд також не дотримався, оскільки, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 взагалі не зазначив, якими належними та допустимими письмовими доказами (товарними чеками, квитанціями, рахунками-фактурами, висновками експертів) підтверджується шкода, завдана злочином.

Вказані вище порушення кримінального процесуального закону України є істотними, оскільки перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження і вплинули на ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

У зв’язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст.415 КПК України.

Щодо прохання апелянта залишити цивільний позов без розгляду і роз’яснити потерпілим про розгляд їх цивільних позовів у цивільному порядку слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

За приписами ч.1 ст. 326 КПК України якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків встановлених цією статтею.

Колегією суддів такі випадки не встановлені, через це у суду першої інстанції не було підстав для залишення цивільних позовів потерпілих без розгляду.

З огляду на зазначене апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 частково задовольнити.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 в частині цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11