Рішення № 75059228, 19.06.2018, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/19/18

Провадження № 2/548/165/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2018 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Ващенко М.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що 22 березня 2010 року, помер її двоюрідний брат ОСОБА_3, який до часу відкриття спадщини мешкав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради (колишня Тарасівська с/р), Хорольського району, Полтавської області, на яку померлим було отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0191798.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 не з"явилися, але в заяві прохали суд провести розгляд справи у їх відсутність.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області в судове засідання свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що сільська рада позов визнає повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 4ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 серпня 2017 року, як єдиний спадкоємець, позивач звернулася до державного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини на все майно яке залишилося після брата, але того ж дня нотаріусом винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через те, що подані позивачем документи, не підтверджують родинних відносин, так, як її прізвище в Свідоцтві про народження зазначено російською мовою як «Огарева», в графі батька зазначено як «Огарев», а у Свідоцтвах про народження та смерть брата прізвище зазначено як «Огар», а також не надано документу, який підтверджує право на землю, за таких обставин нотаріусом рекомендовано звернутися до суду для рішення питання по суті.

Стосовно прізвища покійного брата ОСОБА_3 , позивач зазначає, що все своє життя та з моменту отримання паспорту він мав прізвище «Огар», це також підтверджується Свідоцтвом про його народження, де прізвище також вказано як «Огар», Свідоцтвом про смерть його матері ОСОБА_5, раніше ніколи не виникало ніяких перешкод з цього приводу.

Щодо прізвища позивача , то вона повідомила суд, що в Свідоцтві про народження прізвище зазначено російською мовою як «Огарева», в 1970 році через укладений шлюб позивач змінила прізвище на «Ларвенову», а в 1978 році коли позивач вдруге вийшла заміж, також змінила прізвище на «Калашнікову».

Позивач переконана, що усі ці неточності виникали через переведення прізвищ в документах з російської на українську мову. Отже з невідомих позивачу причин в Свідоцтві про народження брата, також не вказано прізвище його батька, тому позивач намагалася, через свого адвоката, знайти відомості які підтвердили б родинні відносини між її батьком ОСОБА_6 та братовою матір’ю ОСОБА_7, а саме, що вони рідні брат та сестра.

Також на запит адвоката отримано відповідь відділу держгеокадастру, що на ім’я брата виготовлявся та отриманий ним Сертифікат на право на земельну частку (пай) та який був зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів Тарасівської сільської ради на №414, але позивач повідомила суд, що в тих документах, які залишилися після брата, вона не знайшла необхідних документів, які б підтвердили його право на землю, ймовірніше за все сертифікат було втрачено братом.

Адвокатом також було надано роз’яснення, а саме, зараз позивач може вважатися фактичним власником землі, так як вона прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви, але оскільки нотаріусом, через відсутність правовстановлюючих документів на землю її право не визнається (не підтверджується), ст. 15,16, ЦК України надає позивачу право звернутися за захистом мого особистого майнового права до суду із цією позовною заявою, а також, що існує узагальнення відповідної судової практики стосовно вирішення даного питання.

Отже, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014р. регламентує, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Крім того, окрема думка викладена в ОСОБА_8 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., де зазначено, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права на спадкову землю в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач повідомила також суд, що інших спадкоємців, які б претендували або претендують на спадкову землю не має, будь-якого спору з цього приводу також не існує.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст..ст.15, 16, 1218, 1234, 1235, 1277 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом ,- задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відноси між ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, паспрот Серії АЕ 518619, реєстраційний ІПН – НОМЕР_1 та померлим ОСОБА_9, 22.03.2010 року , а саме, що вони є двоюрідними братом та сестрою.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний ІПН – НОМЕР_1 зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право на земельну частку (пай) розміром 3,00 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради, Хорольського району, Полтавської області, в порядку спадкування за законом після померлого 22 березня 2010 року ОСОБА_9 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 27.06.2018 року.

Суддя : Н.С. Миркушіна