Рішення № 75059055, 03.07.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/415/18

Номер провадження 2/541/431/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 липня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді - Андрущенко-Луценко С.В.

при секретарі - Калініченко Л.О.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок за договором купівлі-продажу,

в с т а н о в и в :

19.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок за договором купівлі-продажу.

В направленому на адресу суду позові позивачка ОСОБА_1 зазначила, що 17 лютого 1999 року її мати ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 через Миргородську філію товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна за яким її мати придбала житловий будинок з господарчими будівлями розташований в АДРЕСА_1. Вказаний договір був зареєстрований в грудні 1999 року Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації, в реєстровій книзі №27. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. У строки визначені законом позивачка звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкового майна, але у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, оскільки вчинений правочин не відповідає вимогам, щодо посвідчення правочинів. Відповідно до Закону України «Про товарну біржу», який діяв на час укладення угоди, угоди зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають.

Вона позбавлена можливості оформити спадкове майно та розпорядитися ним. Просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на будинок АДРЕСА_1, який був придбаний її матір'ю ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 17 лютого 1999 року, укладеним на Миргородській філії товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості».

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи.

Представник позивачки ОСОБА_1 -ОСОБА_7, позовні вимоги змінив та просив визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зважаючи на ту обставину, що крім позивачки спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_8, яка є сестрою позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 інформувався про наявність в провадженні Миргородського міськрайонного суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до нього шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 17 лютого 1999 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу оформленого в Миргородській філії Товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» придбала у ОСОБА_2 житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 Договір зареєстрований в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.8).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 січня 2018 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а саме про те, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_4 (а.с.18).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_8, що підтверджується копією спадкової справи (а.с.65-85).

Постановою нотаріуса від 08 лютого 2016 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії стосовно житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 по причині відсутності правовстановлюючого документу на житловий будинок (а.с.9).

Технічний паспорт на спірний будинок виготовлений на ім'я позивачки ОСОБА_1 (а.с. 10-14).

За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР (1963 року, який був чинний на час укладення договору) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Разом з тим, за положеннями ст.15 Закону України «Про товарні біржі», в редакції яка була чинною на час укладення договору, не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Реєстрація Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 права власності на спірний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на лютий 1999 року, не суперечила Правилам державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

У даній справі покупець ОСОБА_4 повністю виконала умови договору купівлі-продажу житлового будинку, сплатила за придбаний будинок визначену договором суму коштів, договір у відповідності з вимогами ч.2 ст.227 ЦК УРСР (1963 року) був зареєстрований у МБТІ, а отже вона стала власницею житлового будинку АДРЕСА_1 і він входить до спадкового майна, зважаючи на що спадкоємці вправі успадкувати право на цей будинок у відповідності до положень ст.ст. 1218, 1220, 1267 ЦК України. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними, оскільки угоди щодо розподілу спадкового майна ними не укладалося.

З огляду на це позивачка ОСОБА_1 набула права на захист права власності в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України, адже внаслідок відсутності правовстановлюючого документа (угода не посвідчена нотаріально), створюється неможливість реалізації нею свого спадкового права.

Зважаючи на вище викладене, позов підлягає до часткового задоволення і за ОСОБА_1 слід визнати право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1

Керуючись ст.ст. 77, 81, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України; ст.ст. 224; 227 ЦК України 1963 року, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (37600, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)до ОСОБА_2 (адреса проживання та РНОКПП не відомі) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою м. Первомайськ Луганської області право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 (будинок придбаний ОСОБА_4 в ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, що був укладений 17 лютого 1999 року в Миргородській філії товарної біржі «Полтавська регіональна біржа нерухомості» та в подальшому зареєстрований Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №27).

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко