Ухвала суду № 75058066, 27.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9589/17 Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 11-кп/780/702/18 Доповідач у 2 інстанції Ященко І. Ю.Категорія 34 27.06.2018

УХВАЛА

Іменем України

« 27 » червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Ященко І.Ю.

суддів - Сливи Ю.М., Капічон О.М.

секретаря - Чорнобривця В.В.

з участю прокурора - Стаховської Н.О.

адвоката - Теросипова М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1., проживаючого в АДРЕСА_2, офіційно не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні двох дітей 2001р.н. та 200р.н., раніше не судимого,-

визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. «в» ч.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4, 39 646 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цим же вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

25.08.2017р. близько 1 год. 50 хв., водій ОСОБА_3, керуючи технічно-справним автомобілем «DAEWOO LANOS D4LM500», реєстраційний номер «НОМЕР_1», рухаючись по автодорозі вул.Київський Шлях у м. Бориспіль в напрямку м. Харків, проявляючи злочинну недбалість та порушуючи п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме не був уважним, не врахував дорожню обстановку, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав безпечну швидкість автомобіля, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину автодороги зліва на право відносно напрямку руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу.

Згідно висновку експерта Бориспільського відділення КОБ СМЕ № 125Д від 17.11.2017р. потерпілій ОСОБА_4 заподіяні легкі тілесні ушкодження; легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та спричиненням потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просив вирок змінити в частині стягнення з нього на користь потерпілої моральної шкоди, ухвалити новий вирок, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що при ухваленні вироку судом І інстанції допущено невідповідність розміру коштів стягнутих на користь потерплої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості, доказів того, що тілесні ушкодження заподіяні потерпілій призвели до значних змін і страждань, відшкодуванню яких би сприяла грошова сума в розмірі 300 000 грн. не наведено, не надано обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню.

Апелянт зазначив, що судом не враховано намагання обвинуваченого добровільно відшкодувати завдану шкоду, те, що він позовні вимоги в частині відшкодування понесених матеріальних витрат визнав повністю, має намір їх відшкодувати, не взято до уваги його майновий та сімейний стан, а саме те, що він разом з сім'ю є внутрішньо переміщеними особами у зв'язку з проведенням АТО, на даний час має труднощі з працевлаштуванням, вимушений працювати без офіційного оформлення, орендує житло, має на утриманні чотирьох дітей, а визначений судом розмір моральної шкоди є для нього непомірно великим та несправедливим.

Крім того, на думку апелянта, суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи акту судово-токсикологічного дослідження №486 відповідно до висновку якого в крові потерпілої було виявлено етиловий спирт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника Теросипова М.В., які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора Стаховської Н.О., яка просила вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду просив зменшити суму стягнення моральної шкоди до 20 000 грн. пояснивши, що саме таку суму частками він спроможний виплатити.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, про розгляд апеляційної скарги повідомлена у телефонному режимі.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд за погодженням з учасниками судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а тому колегія суддів не проводить їх аналіз та перевіряє вирок відповідно до ст. 404 КПК України лише в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за обставин вказаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, не оскаржується учасниками судового розгляду та є обґрунтованим.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неврахування судом І інстанції даних про його особу, матеріальний та сімейний стан під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

За змістом ст.ст.127,128 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням підлягає стягненню з обвинуваченого або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, визначаючи розмір моральної шкоди, суд І інстанції свої висновки належним чином не мотивував, обмежився лише посиланням на те, що тілесні ушкодження заподіяні потерпілій призвели до значних змін і страждань, не розкриваючи їх суть та не надавши обґрунтування саме такого розміру відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що судом І інстанції не враховано матеріальне та сімейне становище обвинуваченого, якийразом з сім'єю є внутрішньо переміщеними особами, у зв'язку з проведенням АТО, орендує житло, не має постійного заробітку, має на утриманні неповнолітніх дітей.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що стягнута сума моральної шкоди на користь потерпілої - 300 000 грн., є непомірно великою і не відповідає принципу розумності і справедливості.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами ОСОБА_3 висловленими під час апеляційного розгляду кримінального провадження про зменшення суми стягнення до 20 000 грн., оскільки така сума не відповідає характеру та обсягу страждань потерпілої у зв»язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни вироку в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої, зменшивши суму стягнення до 100 000 грн.

Саме така сума, на думку колегії суддів відповідатиме характеру та обсягу страждань потерпілої, принципу розумності і справедливості.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди - змінити, зменшивши суму стягнення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000(сто тисяч) грн.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді