Рішення № 75057947, 16.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3684/18

Провадження №2/428/555/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі – Андрусишин Н.Т., за участю: позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41339 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.04.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що довгий час він працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». З кінця 2016 року відповідач перестав виплачувати заробітну плату та 10.04.2017 року позивач був змушений звільнитися з роботи. На момент звільнення позивачу було не виплачено заробітну плату у сумі 17981,42 грн., та погашена лише 07.02.2018 року. За період затримки виплати заробітної плати відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41339 грн. З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючи при цьому на доводи, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала, посилаючись на письмовий відзив, в якому зазначено, що підставою відповідальності власника (підприємства) за затримку розрахунку при звільненні - є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові на території Луганської області, встановлені висновком Торгово-промислової палати України, що зазначено у Сертифікаті ТПП № 4978 від 02.09.2015 року про форс-мажорні обставини, що був виданий відповідачу. Представник відповідача вважає, що саме в результаті тих дій виникла ситуація внаслідок чого стало неможливим своєчасно виплати заробітну плату при звільненні позивача, оскільки у зв'язку з проведенням АТО на території Луганської області, з квітня 2014 року робота підприємства була зупинена повністю з метою забезпечення безпеки в період проведення антитерористичної операції в регіоні. Таким чином, наявність форс-мажорних обставин, зазначених у сертифікаті ТПП, свідчить про відсутність провини роботодавця у невиплаті працівникові, належних йому при звільненні сум, а також про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Крім того, факт неможливості виконання зобов’язання підприємством перед працівником, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, підтверджується «Науково-правовим висновком щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», що був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017р. за №3800/2/21-10.2. У частині VI вказаного Науково-правового висновку узагальнюється наступні висновки. 1. Терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. 2. Зупинення господарської діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань. 3. Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, позбавлено можливості виконати обов'язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення. 4. У висновках судових рішень різних інстанцій за положеннями статті 117 КЗпП України наголошується, що обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні та/або затримку видачі трудової книжки з записом про звільнення, тобто за невиконання власником або вповноваженим ним органом зобов'язань, передбачених ст. ст. 47 і 116 КЗпП України, є наявність вини підприємства. Якщо виконання такого зобов'язання унеможливлено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актами тероризму на територіях Донецької та Луганської областей, то вина такого підприємства у невиконанні зобов'язань, передбачених ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст.83 і ст. 116 КЗпП України, відсутня. 5. Унеможливлення виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст.83 і ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення, а саме: ...06.04.2017р..., спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, вони об'єктивно пливають на її зобов'язання, передбачені ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України, та унеможливлюють їх виконання. Таким чином, настання обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин), що встановлені висновком Торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. З огляду на викладене просила відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки серії БТ-ІІ №5528728, згідно наказу 49К від 23.06.1992 року позивача було прийнято до Сєвєродонецького виробничого об’єднання «Азот» апаратником підготовки сировини та відпуску полуфабрикатів та готової продукції цеху ректифікації метанолу.

10.04.2017 року позивача було звільнено за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору на підставі наказу №0134 КП від 10.04.2017 року.

У відповідності до виписки від 26.02.2018 року за договором №34206003793 ОСОБА_1 суму 17981,42 грн.

Згідно довідки №34882 від 12.02.2018 року про середню заробітну плату відповідно до ПКМУ № 100 середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 24,68 грн., середньомісячна кількість часів за період – 167,5 год, середньомісячна заробітна плата – 4133,90 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Згідно науково-правового висновку, наданого відповідачем та підписаного фахівцями у галузі права та Першим віце-президентом Торгово-промислової палати України, щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2: зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська-330 кВ», що розташоване біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань; унеможливлення виконання обов’язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок із кожним звільненим працівником у день звільнення, зокрема 26 вересня 2017 року, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Разом з тим, п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного Регламенту визначено, що: уповноважений орган – ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); уповноважені особи – співробітники ТПП України, співробітники регіональних торгово-промислових палат, які внесені до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У відповідності до п.п. 5.1, 5.3, 5.7 вищевказаного Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб. Уповноважена особа ТПП України, регіональної ТПП після розгляду заяви, підготовки сертифіката і до його видачі заявнику зобов’язана зареєструвати електронну версію сертифіката в Реєстрі сертифікатів із присвоєнням йому порядкового номера. Після отримання порядкового номера та видачі оригінала сертифіката заявнику один екземпляр підлягає зберіганню в уповноваженому органі, що видав сертифікат, і один депонується в ТПП України, термін зберігання яких становить 4 (чотири) роки з дня видачі. До Реєстру уповноважених осіб вносяться фахівці з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи в юридичній сфері не менше 3 років, які мають свідоцтво про проходження відповідного курсу навчання в ТПП України, уповноважені відповідно до наказу Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП на виконання функціональних обов'язків.

Суд звертає увагу на те, що доказів на підтвердження внесення науково-правового висновку від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 до вищезгаданого Реєстру сертифікатів, а також того, що особи, які підписали цей висновок є уповноваженими особами в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, відповідачем суду не надано.

Таким чином, науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, суд зазначає, що наданий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача, лише на підставі відомостей та документів, наданих ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

У відповідності до ч. 1 ст. 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є належним та допустимим доказом у даній справі та судом до уваги не приймається.

Згідно із ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, відповідач повинен вживати всіх заходів для першочергової оплати праці своїх працівників, не спрямовуючи наявні у підприємства кошти на створення доказів відсутності своєї вини у невиплаті заробітної плати.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13.

Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку. Заборгованість по заробітній сплаті на день звільнення складала 17981,42 грн. та була виплачена позивачу 07.02.2018 року. Вказані обставини підтверджуються позивачем та не заперечуються представником відповідача.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 10.04.2017 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв’язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, оскільки день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 11.04.2017 року по 07.02.2018 року (по день фактичного розрахунку).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, оскільки в даному випадку відповідач надав відомості для розрахунку саме виходячи з кількості відпрацьованих годин, суд вважає за доцільне проводити розрахунок середньої заробітної плати шляхом множення середньогодинного заробітку на число робочих годин.

Середньогодинна заробітна плата позивача складає 24,68 грн. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (лютий та березень 2017 року), що передують події звільнення, робочі дні в загальному розмірі 8588,70 грн. ділиться на число відпрацьованих годин за два вищевказаних місяці в кількості 348 годин).

Середньомісячне число робочих годин позивача згідно довідки, наданої відповідачем, складає 167,5 робочих годин.

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 11.04.2017 року по 07.02.2018 року (по день фактичного розрахунку) становить десять повних місяців за мінусом двох робочих днів (08.02.2018 року та 09.02.2018 року). Загальна кількість робочих годин за період затримки розрахунку становить 1658,25 (167,5 грн. х 10 місяців – 167,5 грн. / 20 робочих днів х 2 робочих дні).

1658,25 робочих години за час затримки розрахунку відповідача перед позивачем при звільненні слід помножити на середньогодинну заробітну плату позивача в сумі 24,68 грн., в результаті чого отримуємо суму 40925,61 грн.

Суд не приймає до уваги розрахунок сум виплат за час затримки розрахунку при звільненні, який було зроблено позивачем, оскільки такий розрахунок виконаний без урахування постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134. Крім того, такий розрахунок проведено позивачем не з дня, наступного за днем звільнення, а з дня звільнення (10.04.2017 року), коли позивач ще перебував на роботі та за який позивачу була нарахована заробітна плата.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення, стягнувши з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11.04.2017 року по 07.02.2018 року (день фактичного розрахунку), визначену без утримання податків й інших обов’язкових платежів, в розмірі 40925,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 30 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією №0.0.1004808461.1 від 05.04.2018 року про сплату судового збору в сумі 704,80 грн. Враховуючи те, що задоволено 99% відсотків позовних вимог (40925,61 грн. від 41339 складає 99 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 697,75 грн. (704,80 грн. х 99%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», що розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії ЕМ №371443, виданий 07.10.1999 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений без утримання податку й інших обов’язкових платежів, за період з 11.04.2017 року по 07.02.2018 року в сумі 40925 грн. 61 коп. (сорок тисяч дев’ятсот двадцять п’ять гривень шістдесят одна копійка).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», що розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії ЕМ №371443, виданий 07.10.1999 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області), сплачений судовий збір у сумі 697 грн. 75 коп. (шістсот дев’яносто сім гривень сімдесят п’ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 18.05.2018 року.

Суддя Т.С.Журавель