Рішення № 75057188, 13.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8323/17

Провадження № 2/369/387/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права приватної власності, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до Договору довічного утримання від 05.08.2008 року позивач стала власницею 95/125 частини домоволодіння №4 по вулиці Кооперативна в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з названим договором довічного утримання позивач стала власницею частини будинку №4 по вулиці Кооперативній в м. Вишневе з приміщеннями коридору площею 2,7 кв.м, веранди площею 7,7 кв.м, кухні площею 9,3 кв.м, ванни площею 3,2 кв.м., веранду площею 6,7 кв.м., жилу кімнату площею 17,6 кв.м, веранду площею 12,1 кв.м, кухню площею 8,1 кв.м, сауну площею 2,9 кв.м, санвузол 3,8 кв.м, веранду площею 12,5 кв.м, кладову площею 1,5 кв.м, сходинки площею 10,2 кв.м, веранду площею 5,9 кв.м, жилу кімнату площею 16,4 кв.м, коридор площею 3,6 кв.м, веранду площею 5,9 кв.м, жилу кімнату площею 16,4 кв.м, коридор площею 3,6 кв.м, веранда площею 6,5 кв.м, які зазначені на поетажному плані цифрами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, та вбиральні під літерами «Г», сарай літерою «Д», сарай літерою «З», частина огорожі, доріжка.

Її право власності на частину будинку зареєстроване у встановленому законом порядку, а 01.07.2009 року у зв’язку із смертю 25.06.2009 року відчужувана даної частини будинку ОСОБА_5 була знята заборона на відчуження належної мені частини будинку.

Відчужувач 95/125 частини будинку №4 по вулиці Кооперативній в м. Вишневе Брежнєв ОСОБА_6 з яким позивачем і був укладений Договір довічного утримання, був також власником земельної ділянки площею 0,0545 та, яка розташована біля належної на праві власності частини будинку з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Дана обставина підтверджена копією Державного акту на право власності на землю на ім»я ОСОБА_5 серії 1-КВ №088783 виданий на його ім»я 26.11.1997 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №6434/170 та копією кадастрового плану на землю.

Хоча у нас з ОСОБА_5 був оформлений Договір довічного утримання на будинок №4 по вулиці Кооперативній в м. Вишневе, належна ОСОБА_5 на праві власності земельна ділянка не увійшла в Договір довічного утримання, а тому на час смерті 25.06.2009 року ОСОБА_5 була його особистою власністю і на дану земельну ділянку відкрилася спадщина.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 являється його дочка ОСОБА_4 і з нею між позивачем та нею був судовий спір за її позовом про визнання Договору довічного утримання недійсним.

Але рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.07.2013 року ОСОБА_4 в позові про визнання

Договору довічного утримання недійсним було відмовлено.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 13.04.2017 року виданої Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4, дочка ОСОБА_5, заяву про прийняття спадщини після смерті батька не подавала, а тому спадкова справа після смерті ОСОБА_5О не заводилася.

Дана обставина підтверджена копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 13.04.2017 року та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які я додаю до позовної заяви.

Хоча позивач і не входить в коло спадкоємців після смерті 25.06.2009 рову ОСОБА_5, але належна йому на праві власності земельна ділянка площею 0,0545 га на якій знаходиться належна позивачу на праві власності частина будинку №4 но вулиці Кооперативній в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, повинна бути визнана на праві власності за мною відповідно до вимог ст. 120 ЗК ч. 3 Земельного кодексу України.

Тому позивач просила суд припинити за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,6545 га по вулиці Кооперативній №4 в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області у зв’язку з відчуженням ним 05.08.2008 року 95/125 частини будинку №4 по вулиці Кооперативній в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 на підставі Договору довічного утримання. Визнати за нею траво приватної власності на земельну ділянку площею 0,0545 га по вулиці Кооперативній № 4 в м. Вишневе Києво-Святошинського Київської області з цільовим призначенням даної ділянки для обслуговування житлової частини будинку і господарських будівель № 4 по вулиці Кооперативній в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області власником якої вона стала на підставі Договору довічного утримання.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Києво-Святошинського району Київської області в судовому засіданні просила вирішити даний спір на розсуд суду відповідно до вимог закону.

Представник третьої особи ОСОБА_4 проти вимог позову заперечувала та просила в позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_3 та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору довічного утримання від 5 серпня 2008 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_7, відчужувач ОСОБА_5 передав, а набувач ОСОБА_1 отримала у власність 95/125 частин домоволодіння за адресою м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Кооперативна, буд. 4, та взамін чого зобов’язалась забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом на умовах цього договору.

На підставі даного договору довічного утримання, 12.08.2008 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 95/125 частин домоволодіння за адресою м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Кооперативна, буд. 4, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

25 червня 2009 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 І-ОК № 269314.

До майна померлого ОСОБА_5 ОСОБА_2 міською державною нотаріальною конторою Київської області була заведена спадкова справа № 115-2013.

Спадщину після померлого прийняла його донька ОСОБА_4 відповідно до заяви від17 серпня 2013 року.

Обґрунтовуючи свої вимог позивач посилалась на те що ОСОБА_5 на підставі державного акту Серії 1-КВ № 088783 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0545 га в м. Вишневе, вул. Кооперативна 4.

Однак, із пояснень позивача та її представника вбачається, що відповідний державний акт було втрачено, а належним чином завіреної копії державного акту у позивача ОСОБА_1 не має.

У відповідності ч. 3 ст. 120 ЗК України у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Згідно ст. 125, 126 ЗК України (в редакції станом на 12.08.2008 року) було передбачено що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 125Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді) передбачає що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 140Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 78 ЦПК України визначає суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Стаття 95 ЦПК України визначає що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так суд, всі вищезазначені норми законодавства України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було надано суду належного та допустимого письмового доказу з якого б вбачалось, що спірна земельна ділянка належала померлому на праві власності. При тому що оригінал державного акту виданого на ім’я ОСОБА_5 не було надано, клопотань щодо витребування належним чином завіреної копії даного акту з органів земельних ресурсів під час підготовчого засідання стороною позивача заявлено не було, а третьої особою ОСОБА_4 в судовому засіданні було поставлено під сумнів відповідність поданої ксерокопії державного акту.

Під час розгляду справи по суті представником позивача була заявлено клопотання щодо долучення до матеріалів справи відповіді із Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, однак суд у відповідності до вимог чинного ЦПК України на стадії розгляду справи по суті, не вправі вирішувати питання щодо клопотань про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

Таким чином, у відповідності до ст. 95 ЦПК України, ксерокопія державного акту на право приватно власності на землю Серія 1-КВ № 088783, не може бути прийнято судом до уваги як належний та допустимий доказ по справі, оскільки на даний час суду не було надано оригінал державного акту.

Також у суду відсутні підстави для припинення за померлим права власності на спірну земельну ділянку, оскільки підстави такого припинення чітко визначені статтею 140 ЗК України.

Тобто, позивач не довів тих обставин на які вона посилалася як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування позовних вимог, не спростував тих обставин на які посилався представник третьої особи в обґрунтування своїх заперечень, що є його обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз’яснював стороні позивача його права та обов’язки.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

Відповідно до ст.ст. 6, 15, 16, 378 ЦК України, 120, 125,126, 140 ЗК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_4 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права приватної власності – відмовити.

Повне рішення суду складено 23 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.