Вирок № 75056872, 03.07.2018, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/88/18 Провадження № 1-кп/358/52/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретарів судового засідання Зеленько О.Д., Давиденко М.В.,

прокурора Ковальського В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі матеріали кримінального провадження №1-кп/358/52/18 щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Катеринопіль Черкаської області, громадянина України, українця, маючого професійно-технічну освіту, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 12 травня 2017 року близько 22 год. 00 хв., в порушення ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», введеного в дію постановою Верховної Ради України № 295З-XII від 28.01.1993, не пройшовши повного курсу навчання за відповідними програмами та не отримавши в установленому порядку права на керування транспортними засобами відповідної категорії, в порушення п.п. «а», п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху України), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «СЕ» - составом транспортного засобу з тягачем категорії «С» та причепом, повна маса якого перевищує 750 кілограмів, керуючи вантажним сідловим тягачем «Renault АЕ 420», реєстраційний номер: НОМЕР_1, укомплектованим напівпричепом-контейнеровозом ЧМЗАП 9998, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, здійснював перевезення цегли у кількості 7000 штук.

Керуючи вказаним автомобілем, рухаючись зі швидкістю близько 60 км/год по спуску автодороги Р04 на відстані 500 метрів від дорожнього знаку 5.45 (згідно ПДР) «Кінець населеного пункту «Медвин» за межами населеного пункту с. Медвин Богуславського району Київської області в напрямку від смт. Катеринопіль, Черкаської області до м. Київ, ОСОБА_1 не врахував погодні умови, дорожню обстановку та в порушення п. 1.5., п.п. «б» п. 2.3., 12.1., 12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України при здійсненні гальмування транспортного засобу допустив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнення з автомобілем «Маn» 12.220, реєстраційний номер: НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Маn» 12.220, реєстраційний номер: НОМЕР_3, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження: «садна правої гомілки, перелом обох кісток правої гомілки».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №40 (по меддокументації) від 07.12.2017, виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток правої гомілки викликають розлад здоров'я більше 21-го дня і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином водій ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги Закону України «Про дорожній рух», введеного в дію постановою Верховної ради України № 2953-ХІІ від 28.01.1993 року та вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

-ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», згідно з якою кожний громадянин, який досяг визначеного Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії;

-п. 1.5 Правил, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальні збитки;

-п.п. «а» п. 2.1 Правил, згідно з яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

-п.п «б», п. 2.3 Правил, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

-п. 12.1 Правил, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

-п. 12.2. Правил, згідно з яким у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

-п. 12.3 Правил, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Вказані грубі порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію 01.01.2002, знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, визнав повністю та не оспорював фактичні обставини справи. Суду пояснив, що 12 травня 2017 року близько 22.00 години він керуючи вантажним сідловим тягачем «Renault АЕ 420», реєстраційний номер: НОМЕР_1, укомплектованим напівпричепом-контейнеровозом ЧМЗАП 9998, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, здійснював перевезення цегли у кількості 7000 штук.

Рухаючись даним автомобілем за межами населеного пункту с. Медвин Богуславського району Київської області в напрямку від смт. Катеринопіль, Черкаської області до м. Київ, він не врахував дорожню обстановку і при здійсненні гальмування транспортного засобу допустив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнення з автомобілем «Маn» 12.220, реєстраційний номер: НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. На його думку виїзд на смугу зустрічного руху міг статися із-за несправності автомобіля.

У вчиненому він щиро кається та просить застосувати щодо нього Закон України «Про амністію в 2016 році».

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано що вони усвідомлюють неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 про обставини вчинення ним злочину і приходить до висновку, що злочинні дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання.

До обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відповідно до п.1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить його щире каяття, оскільки під час судового розгляду він визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, не оспорював фактичні обставини справи та видно, що він жалкує з приводу вчиненого кримінального правопорушення та має намір відшкодувати шкоду потерпілому.

Вирішуючи питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд з урахуванням даних про його особу та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи наявність обставини, що пом'якшує покарання, позитивну характеристику обвинуваченого по місцю проживання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і тому відносно нього необхідно застосувати ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Також суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 за його клопотанням підлягає звільненню від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, оскільки згідно п. «е» ст.1 вказаного Закону звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи - особи, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

ОСОБА_1 засуджується за злочин вчинений з необрежності, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України, який згідно ст. 12 Кримінального кодексу України класифікується як злочин невеликої тяжкості, та являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією дубліката посвідчення на його ім'я серії НОМЕР_4, виданого 16 лютого 2018 року Черкаською обласною державною адміністрацією.

На ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016, оскільки він вчинив злочин до набрання чинності цим Законом.

Згідно ухвали Богуславського районного суду Київської області від 17 травня 2018 року позовну заяву потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 та товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, залишено без розгляду у зв'язку з надходженням до суду заяви представника потерпілого про залишення позову без розгляду.

Вирішуючи цивільний позов, суд у порядку ст.ст. 36, 128 КПК України та згідно положень ст. 1206 ЦК України в повному обсязі задовольняє позовну заяву прокурора у кримінальному провадженні - начальника Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Ковальського В.В. про стягнення із цивільного відповідача ОСОБА_1 коштів в розмірі 265 гривень 86 копійок, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_4, який потерпів від злочину, оскільки такі витрати підтверджуються довідкою Богуславської ЦРЛ від 18.01.2018 ( а.с. 67-68).

Також, вирішуючи цивільний позов, суд у порядку ст.ст. 36, 128 КПК України та згідно положень ст. 1206 ЦК України в повному обсязі задовольняє позовну заяву прокурора у кримінальному провадженні - начальника Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Ковальського В.В. про стягнення із цивільного відповідача ОСОБА_1 коштів в розмірі 6267 гривень 20 копійок, витрачених на стаціонарне лікування ОСОБА_4, який потерпів від злочину, оскільки такі витрати підтверджуються довідкою Звенигородської ЦРЛ від 30.01.2018 ( а.с. 72).

Згідно положень ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати понесені на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 11480 гривень та витрати пов'язані з поїздками представника потерпілого до суду в розмірі 3033 гривні 62 коп.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368, 370, 374 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за цим вироком на підставі ст. 1 п. «е» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Речові докази по справі:

автомобіль «Renault АЕ 420», реєстраційний номер: НОМЕР_1, укомплектований напівпричепом-контейнеровозом ЧМЗАП 9998, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, повернути власнику після набрання вироком законної сили;

автомобіль «Маn» 12.220, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить ОСОБА_6, повернути власнику після набрання вироком законної сили.

Цивільні позови прокурора у кримінальному провадженні - начальника Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Ковальського В.В. задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Богуславської центральної районної лікарні (р/р 35414010022646 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 01994126) кошти в сумі 265 гривень 86 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Звенигородської центральної районної лікарні (р/р 35419017037684 в ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код 02005384) кошти в сумі 6267 гривень 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати понесені на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 11480 гривень та витрати пов'язані з поїздками представника потерпілого до суду в розмірі 3033 гривні 62 коп.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку, через Богуславський районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя М. Б. Тітов