Постанова № 75055913, 03.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3729/17 03.07.2018

Провадження №22-ц/784/1094/18

Провадження №22-ц/784/1094/18

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

без участі осіб, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засідання цивільну справу №484/3729/17-ц за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Панькова Дениса Анатолійовича о 10 годині 26 хвилині у приміщенні цього суду 24 квітня 2018 року, повний текст якого складений 03 травня 2018 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі та стягнення пені за прострочення виплати орендної плати,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про розірвання договору оренди землі та стягнення пені за прострочення виплати орендної плати.

Позов мотивовано тим, що за ОСОБА_1 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 р. визнано право власності на земельну ділянку площею 6,95 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначена земельна ділянка належала матері позивача ОСОБА_2, яка померла у грудні 2008 р. Між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Оскільки до позивача в спадщину перейшло право власності на вказану земельну ділянку, то разом з цим правом, до неї перейшло право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою.

У серпні та жовтні 2015 р. ОСОБА_1 письмово зверталась до генерального директора ТОВ «Агрофірма Корнацьких» із заявами, в яких пропонувала сплатити їй орендну плату за договором оренди, який був укладений за життя ОСОБА_2

Відповідно до п. 14. Договору оренди землі № 293/КБ від 01 січня 2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що «у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% суми за кожен день прострочення». Орендна плата вноситься до 20 грудня того року, за який йде розрахунок, то за 2014 р. пеня складає 26 грн. 96 коп. за 2015 р. пеня становить 887 грн. 36 коп., за 2016 р. пеня становить 1701 грн. 51 коп., за 2017 р. пеня становить 2584 грн. 20 коп., всього за період з листопада 2014 р. по листопад 2017 р. пеня становить 8342 грн. 40 коп.

Посилаючись на викладене, а також на те, що відповідач не виконує свої обов'язки за договором оренди земельної ділянки, позивач просить зазначений договір оренди розірвати та стягнути з відповідача пеню за прострочення виплати орендної плати за період з 2014 р. по 2017 р. в розмірі 8342 грн. 40 коп. і судовий збір в розмірі 1280 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просили суд задовольнити вимоги.

Представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву посилався на те, що оскільки позивачем не доведено систематичної несплати орендної плати відповідачем, тому відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Наголошував, що відповідач постійно виконує умови договору оренди, а позивач не повідомив належним чином товариство про те, що став власником успадкованої земельної ділянки. Також направив на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦПК України щодо основних вимог позивача та вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 р. позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі №293/КБ від 01 січня 2006 р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати орендної плати протягом одного року, що передує дню звернення до суду в сумі 861 грн. 40 коп. та судовий збір в сумі 1280 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду мотивовано тим, що на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 р. у справі № 484/3450/14-ц за позивачем визнано право власності на земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,95 га в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.; між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 01 січня 2006 р. укладений договір оренди належної їй земельної ділянки; тобто до позивача перейшли права орендодавця за цим договором; внаслідок порушення умов договору відповідачем, орендодавець не отримує орендну плату, на яку розраховував та має право згідно з умовами договору, що є істотним порушенням договору і підставою для розірвання договору оренди та стягнення пені.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких» вказує, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушення принципу диспозитивності при викладенні резолютивної частини рішення вийшов за межі позовних вимог.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на безпідставність її доводів щодо порушення судом принципу диспозитивності.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161- ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству.

У статті 15 Закону № 161- ХІV визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області площею 6,9526 га, кадастровий номер НОМЕР_1, належала на праві приватної власності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., на підставі державного акту серії МК без номеру від 23 січня 2002 р (а.с. 11-13).

01 січня 2006 р. ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» уклали договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) площею 6,95 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в межах Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, зареєстрований 15 квітня 2008 р. за № 040802200010 (а.с.6-9). Договір укладено на 50 років із виплатою орендної плати відповідно до п. 9 договору у строк до 20 грудня кожного року оренди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 р. у справі № 484/3450/14-ц за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано право власності на земельну ділянку, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,95 га в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, як за спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с. 15).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 03 березня 2017 р., виданого Первомайським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 63, прізвище ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу змінено на «ОСОБА_1» (а.с. 14).

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за земельну ділянку приватної власності сплачується Орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням на її банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 785,84 грн.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 4 ст. 32 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В пункті 40 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В силу ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За такого, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду відповідачу за Договором земельну ділянку, ОСОБА_1 набула, відповідно, і усі права та обов'язки орендодавця за цим договором.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що орендна плата за 2015-2017 роки позивачу не була виплачена, що підтверджується довідкою відповідача від 15 березня 2018 р. (а.с.99).

У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов'язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (частини 2, 3 ст. 148-1 ЗК України).

Позивач, як правильно встановив суд, звертався до відповідача із заявами, в якій повідомляла про набуття права власності на орендовану земельну ділянку, та просила виплатити заборгованість по орендній платі за земельну ділянку, яка їй належить, але, не дивлячись на пред'явлені вимоги, відповідач існуючу заборгованість по орендній платі не виплатив. Такі заяви ОСОБА_1 направляла відповідачу 20 серпня 2015 р., 25 вересня 2015 р. та 30 жовтня 2015 р. (а.с. 80-93).

В своїх заявах позивач повідомляла ТОВ «Агрофірма Корнацьких» банківські реквізити для перерахунку коштів орендної плати.

Отже суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання представника відповідача на положення ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, оскільки позивачем належним чином повідомлено відповідача про зміну власника земельної ділянки, що підтверджується копіями заяв з рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу (а.с. 88-93).

На вимоги про усунення заборгованості за п.9 Договору за період з 2009 року по 2015 рік, яка є власністю позивачки, від відповідача ніяких відповідей не надходило.

Згідно зі ст. 32 Закону № 161- ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону № 161- ХІV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим ЦК України містить окрему норму, яка регламентує саме договір найму земельної ділянки - це ст.792 ЦК України, яка регламентує спірні правовідносини та відсилає до спеціального законодавства в даній галузі права.

Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Суд, проаналізувавши наведені обставини, положення закону та правові висновки Верховного Суду України, правильно встановив фактичні обставини справи, а саме, що внаслідок порушення умов договору орендарем, а саме - систематичної невиплати орендної плати, орендодавець - ОСОБА_1 не отримує орендну плату, на яку розраховувала та має право згідно з умовами договору, що на думку суду є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди.

Позивач також просив суд стягнути пеню у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення за 2014-2017 роки в сумі 8342,40 грн.

Згідно вимог ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним з видів забезпечення зобов'язання є пеня (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 14 Договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Врахувавши положення Договору, обсяг позовних вимог щодо стягнення пені, заяву представника відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, суд розрахував розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача за період з 21 грудня 2016 р. по 20 грудня 2017 р., наступним чином: 785,84 грн. х 0,3% х 365 днів = 861,40 грн. (де 785,84 грн. - розмір орендної плати за рік, 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення, 365 днів - кількість днів прострочення).

Даний розрахунок учасниками справи не оспорюється.

За такого суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно застосував норми матеріального права, дотримався положень процесуального закону, а тому колегія суддів, виходячи з положень ст. 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються недотримання судом положень принципу диспозитивності при викладенні резолютивної частини рішення, а саме - змісту позовних вимог, не заслуговують на увагу.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Зміст позову - це безпосередньо звернена до суду вимога винести рішення про зміну або припинення правовідносин, визнання за позивачем якогось суб'єктивного права, вимоги про зобов'язання відповідача вчинити будь-які дії або утриматися від таких.

В резолютивній частині рішення суд зазначив: «розірвати договір оренди землі №293/КБ від 01 січня 2006 р., укладений між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» як орендарем щодо оренди земельної ділянки наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі 6,95 га, яка знаходиться на території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, зареєстрований у книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі за № 040802200010 від 15 квітня 2008 р.».

Позивач в позовній заяві, підтриманій в суді, просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 09 грудня 2008 р., укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, яка належить їй на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 р. площею 6,95 га в межах Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

За такого як предмет позову, так і його зміст визначалися вимогою позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09 грудня 2008 р.

Суд, виклавши резолютивну частину рішення, не вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Інших доводів щодо неправильності висновків суду апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірової

Ж.М. Яворська

___________

Повний текст постанови виготовлений 03 липня 2018 року