Постанова № 75055374, 21.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/3135/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/7012/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника відповідача Гнатишака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційий банк "Приват Банк" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про визнання транзакції щодо переказу з кредитної картки ПАТ КБ "ПриватБанк" нечинною,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про визнання транзакції щодо переказу з кредитної картки ПАТ КБ «Приватбанк» нечинною, мотивуючи тим, що 29.09.2011 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2000,00 грн. Даними кредитними коштами неодноразово він користувався та сплачував відповідні відсотки. 06.01.2015 року на його телефон надійшло СМС повідомлення про списання з його карткового рахунку 51,00 грн. та 1900,00 грн. Цього ж дня, ним було зателефоновано до Приватбанку та повідомлено, що жодних трансакцій він не замовляв та просив зупинити проведення будь- яких наступних трансакцій. Цього ж дня, банком було заблоковано його картку. На наступний день при його зверненні у відділення банку, працівник Банку повідомив, що цією справою буде займатися служба безпеки ПриватБанку та відмовилися приймати від нього будь які письмові заяви. Вважає, що заяву на розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет він не подавав, Банк безпідставно не призупинив завершення грошового переказу, тому вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права як споживача фінансових послуг, а тому у нього виникла необхідність звернутися до суду.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано транзакції щодо переказу 06.01.2015 року, коштів у сумі 51,00грн. та 1900,00 грн. з кредитної картки ПАТ КБ "ПриватБанк", виданої на ім"я ОСОБА_4 - нечинною.

Зобов"язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" повернути ОСОБА_4 кошти в сумі 1951,00 грн. шляхом відновлення їх на картковому рахунку та скасувати відсотки, пеню ( штрафні санкції), нараховані ПАТ КБ "ПриватБанк" за опротестованими ОСОБА_4 транзакції.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційий банк "Приват Банк". Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвала з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Звертає увагу, що позивач був зареєстрованим у інтерне-банкінгу "Приват24" та був його активним користувачем протягом тривалого часу, у тому числі й на момент вчинення спірних трансакцій. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційий банк "Приват Банк" підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до норм ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст.ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не визнає та оспорює здійснену транзакцію щодо переказу 06.01.2015 року коштів у сумі 51 грн. та 1900 грн. з кредитної картки ПАТ КБ "ПриватБанк" виданої на його ім"я, а також, що не встановлено, факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, оскільки вірно встановивши характер спірних правовідносин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, належним чином не дослідив усі обставини справи, що призвело до помилкового вирішення наявного спору.

Відповідно до положень ч. 1 статті 65 Конституції України гарантується право на захист прав і свобод, а також на оскарження дій, рішень чи бездіяльності.

Згідно вимог п..п. 1,3,4 ч. 1, 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення . Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується наявними доказами у справі, що між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" існують відносини за договором №SAMDN54000050812680 від 29.09.2011 року банківського рахунку з використанням банківської картки НОМЕР_1 з встановленим на ній кредитним лімітом, які врегульовані Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

06.01.2015 року через Приват24 позивачем проведено поповнення мобільного телефону ОСОБА_5 (НОМЕР_2) на суму 50 грн., що з врахуванням комісійної винагороди Банку зменшило залишок коштів на рахунку на 51 грн. до суми 3,35 грн. та проведено переказ коштів за рахунок кредитного ліміту на користь цього ж одержувача в сумі 1900 грн., що з врахуванням комісійної винагороди Банку зменшило залишок коштів на рахунку на 1975,88 грн. до суми - 1972,53 грн.

Як стверджує позивач, про це він дізнався 06.01.2015 року з смс-повідомлення яке надійшло на його телефон про списання з карткового рахунку 51,00 грн. та 1900,00 грн. Одразу після смс-повідомлення він зателефонував до Банку, та повідомив, що жодних трансакцій він не вчиняв та просив зупинити проведення будь яких наступних трансакцій.

Також, 06.01.2015 року він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину, яка зареєстрована в реєстрі досудових розслідувань за №12015140110000025 щодо заволодіння шляхом обману його коштами. По даному факту 06.01.2015 року розпочате досудове розслідування (попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст. 190 КК України та відповідно до п.2 ч.2 ст. 56 КПК України ОСОБА_4 визнаний потерпілим.)

Заяву на розблокування карткового рахунку для його використання в мережі Інтернет ОСОБА_4 не подавав.

Також встановлено, що позивач повідомив в Колл-центр Банку про незгоду з трансакціями по своїй картці НОМЕР_1, заявка ID 15010681200152DKJ4MU 06.01.2015 року о 12:23 год.

Згідно п.7.2. Правил користування платіжними картками при видачі карти банк за замовчуванням блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні і за кордоном та згідно п.7.3. у випадку, якщо клієнт бажає отримати можливість оплати товарів/послуг по Інтернету, йому необхідно або подати заяву на розблокування карткового рахунку або оформити до свого карткового рахунку додаткову Інтернет карту та у випадку виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт має подати до Банку заяву по даному питанню.

У випадку виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунку через Інтернет клієнт має подати до Банку заяву по даному питанню. Банк в свою чергу представляє інтереси клієнта в Міжнародній Системі по питанню повернення несанкціоновано списаної суми (п. 7.7 Правил).

Відповідно до п.1.1.2.1.13. Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт зобов'язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати карти, стікеру, ПІНу, сім-карти мобільного телефону, отримання повідомлення про їх незаконне використання.

У випадку заперечення Власником Карти операцій, здійснених з використанням Карт, Стікеру РауРаss або інформації, нанесеної на Карті, Власник, зобов'язаний протягом тридцяти днів з моменту утримання грошових коштів з рахунку звернутися в Банк і заявити про операції що оспорюються і про причини заперечування, подати письмову заяву (у разі якщо вирішення питання передбачає дану необхідність) (п.1.1.2.1.13.1. Умов та правил).

Згідно п.1.1.2.1.21. Умов та правил, клієнт зобов'язаний негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома Клієнту про втрату/викрадення Карти, Стікеру РауРаss, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб).

Відповідно до п.1.1.3.1.2. Умов та правил Банк зобов'язаний обслуговувати картрахунки в порядку та на умовах передбачених цим Договором, правилами Міжнародних платіжних систем, за якими обслуговуються картки, чинним законодавством.

Пунктом 1.1.3.1.7. Умов та правил передбачено, що Банк зобов'язаний в разі виникнення Овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення Власника або Довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Правилами, про втрату/крадіжку Картки або про можливість несанкціонованого використання Картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням Картки.

Згідно п.1.1.3.2.14. Банк має право зупинити проведення фінансової операції або призупинити видаткові операції за рахунком на термін, встановлений законодавством у разі, якщо така операція (операції) містить ознаки операцій, які підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або в щодо яких застосовано міжнародні санкції. У разі такого зупинення видаткових фінансових операцій прибуткові операції не припиняються. Зупинення фінансових операцій здійснюється на строки і в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2.1.1.10.10, п. 2.1.1.10.11. Умов та правил передбачено, що клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні та за кордоном.

Клієнт може отримати можливість здійснення операцій електронної комерції та мото - операцій, як в рахунок використання власних коштів, так і в рахунок використання кредитних коштів, розміщених на кредитній картці. При подачі клієнтом заявки в системі Приват-24 на розблокування карткового рахунку банк приймає рішення про зміну режиму використання картки.

Відповідно до п. 2.1.1.11.6. Умов та правил, суми коштів по операціях, які оскаржуються держателем, повертаються на Картрахунок до повного врегулювання питання з протилежною стороною - банком який представив операцію.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно ст. 40-1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобіганням або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст.37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев"яносто календарних днів.

Згідно п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації , яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п.6.4. Постанови користувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльність сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно п.2.3.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг клієнту надається можливість проведення банківських операцій через наступні віддалені канали самообслуговування: автоматичні регулярні платежі, систему «Приват24», систему "Мобільний банк", прилади самообслуговування Банку, Контактний Центр Банку, Цілодобову службу "Консьєрж-сервіс".

Згідно п.1.1.2.1.21 зазначених Умов та Правил обов'язком клієнта є негайне повідомлення банк шляхом дзвінка до колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту про втрату/викрадення карти, стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-х осіб).

При цьому, згідно Умов та Правил, зокрема, п.1.1.5.5 банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформації клієнта, відправленому в SMS повідомленні ПІН коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи «Приват24», паролі (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Відповідно до п. 1.1.5.13 Умов та Правил клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до цементу письмової заяви клієнта про блокування картки /рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.5.14 Умов та Правил клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему "Приват24" з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та автентифікації;

Відповідно до п.1.1.5.29 Умов та Правил держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою.

Згідно п. 2.1.7.4 Умов та Правил держатель карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою.

Також згідно п 2.1.8.9.3 Умов та Правил банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація, що передається по відкритих каналах зв'язку, в тому числі за допомогою SMS-запитів, стане відомою третім особам в результаті прослуховування або перехоплення каналу зв'язку, а також у разі несумлінного виконання користувачем умов зберігання та використання Вашої карти, мобільного телефону, sim-карти зв'язку (sim-карта - ідентифікаційний модуль Користувача, застосовуваний у мобільному зв'язку, складовий елемент мобільного телефону стандарту GSM, sim-карта містить інформацію про номер мобільного телефону Користувача, зареєстрованому у оператора стільникового зв'язку).

Окрім цього, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що зазначеними Умовами та Правилами визначено те, що дистанційне розпорядження - це розпорядження банку здійснити певну операцію, яке передається клієнтом через систему Інтернет, без відвідування банку. Передача дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюється за обумовленим каналом доступу в автоматичному режимі. Дистанційне розпорядження вважається переданим клієнтом і прийнятим банком до виконання, якщо клієнт: для доступу в систему ввів правильні логін і пароль (динамічний пароль) - засоби верифікації: увів всі параметри, які запитує система; підтвердив дистанційне розпорядження правильним введенням динамічним паролем. Якщо клієнт не підтвердив дистанційне розпорядження, то банк не виконує операцію, про що інформує клієнта.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований у інтернет-банкінгу "Приват24" та був його активним користувачем протягом тривалого часу, у тому числі й на момент вчинення спірних трансакцій.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати, що спірні трансакції на суми 50,00 грн. та 1900 грн. були здійснені за допомогою інтернет-банкінгу "Приват24" вхід до якого було здійснено після введення коректних логіну, пароля, одноразового ОТП-пароля, отриманого позивачем на мобільний телефон, кожна проведена трансакція супроводжувалас введенням таких паролів.

За таких обставин, у банку не було жодних підстав не проводити зазначені трансакції, оскільки вони були здійснені із дотриманням встановленої процедури та після ідентифікації клієнта.

Порушення за заявою позивача кримінального провадження не свідчить, про встановлення органами досудового слідства вини з боку відповідача та/або причинно-наслідковий зв'язок між діями Банку та наслідками у вигляді списання коштів, що настали для позивача.

Слід зазначити, що позивач, зволікаючи з повідомленням Банку про спірні трансакції, фактично зробив неможливим їх сторнування або скасування, повідомлення про спірні трансакції здійснено позивачем поза встановлені Договором строки.

Таким чином, враховуючи положення статей 1068 ЦК України, статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, на підставі доказів, поданих сторонами, яким надана відповідна оцінка, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач надав належні та допустимі докази, які спростовують доводи позовних вимог ОСОБА_4, оскільки судом не встановлено та позивачем не доведено будь-яку неправомірну дію чи бездіяльність з боку відповідача, що сприяла несанкціонованому списанню даних грошових коштів з рахунку позивача.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач звільнений у даній справі від сплати судового збору, тому сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1760 грн. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" відмовити.

Компенсувати за рахунок держави Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приват Банк" судові витрати в розмірі 1760 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 липня 2018 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк