Постанова № 75055233, 23.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/2069/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/783/6232/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року, в якому ухвалою Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 12 лютого 2018 року виправлено описку, у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 21 листопада 2014 року на 507 км + 650 м автодороги Київ-Чоп (с. Банюнин Кам'янка-Бузького району Львівської області) водій автомобіля Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, після чого автомобіль останнього почав здійснювати неконтрольований рух заднім ходом та зіткнувся з передньою частиною автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4 Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 звільнено від покарання на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_5 Згідно висновку № 1841 від 02 червня 2015 року судової автотехнічної експертизи по кримінальному провадженню № 1201410220000911, причиною дорожньо-транспортної пригоди стали порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2. Відповідно до звіту № 218/15 від 19 лютого 2015 року про оцінку автомобіля, ОСОБА_4, у зв'язку із пошкодженням належного йому автомобіля, заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 51 892,38 гривень. Оскільки на момент пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в страховій компанії «Провідна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс АС/4910291), вважає, що остання повинна була виплатити відшкодування в межах ліміту, передбаченого ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки розмір збитку перевищує встановлений ліміт відшкодування, позивач вважає, що відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою та вважає щодо відшкодування матеріальних збитків, до стягнення з відповідача належить стягнути з ПрАТ «СК «Провідна»» - 50 000,00 гривень страхового відшкодування; з ОСОБА_2 - 1 892, 38 гривень, як різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Окрім того позивач зазначає, що в момент отримання тілесних ушкоджень він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, тривоги, страху за своє життя. Просив суд постановити рішення, яким стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) страхове відшкодування в розмірі 50 000 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 відшкодування у розмірі 1892,38 гривень, як різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20 000 гривень. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) страхове відшкодування в розмірі 41,958 грн. 22 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (АПН НОМЕР_3) завдану йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20 000 грн. 00 коп..

Рішенням Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задоволено .

Вирішено:

- стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) страхове відшкодування в розмірі 41 958 грн. 22 коп.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) завдану йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20 000.00 гривень.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що 16 квітня 2015 року ухвалою Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито , його звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим. Встановлюючи вину відповідача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди позивачеві внаслідок ДТП, суд покликається на копію висновку експертизи за № 1841, проведеної 02 червня 2015 року, тобто через півтора місяці після закриття кримінального провадження, очевидно зроблену на підставі вихідних даних, наданих позивачем. В той же час, суд взагалі не згадує проведену в рамках здійснення кримінального провадження за № 120141022000091, справа № 466/727/15-к судову авто-товарознавчу експертизу за № 1/ 211 від 20 березня 2015 року. Стягуючи на користь позивача матеріальну та моральну шкоду завдану вчиненням кримінального правопорушення, суд першої інстанції не бере до уваги той факт, що ОСОБА_4 не визнано потерпілим від правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції вважає встановленими обставини, що мають значення для справи, які нічим не доведено.

Просить рішення Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває міський суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За таких обставин апеляційний розгляд справи відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду оскаржується представником відповідача ОСОБА_3 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 завданої йому моральної (немайнової) шкоди, відтак суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався лише частково.

Так, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) завдану йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20 000.00 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_4 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, переніс фізичний біль, пережив сильний емоційний стрес, зазнав моральних страждань. Окрім того, позивач ОСОБА_4 через пошкодження належного йому автомобіля ВАЗ-2110, реєстраційний номер НОМЕР_4 зазнав додаткових страждань, пов'язаних із відновленням автомобіля, обмеженістю в пересуванні.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком районного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.04.2015 року встановлено, що згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014140220000911 від 21.11.2014 року, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Renault Magnum» р.н.з. НОМЕР_1 з причепом «Schmitz SPR 24» р.н.з. НОМЕР_7, 21 листопада 2014 року о 12 годині на 507 км + 650 м автодороги державного значення «Київ-Чоп», поблизу електроопори № 10, що в с. Банюнин Кам'янка-Бузького району Львівської області, рухаючись в сторону м. Львів, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху де відбулось зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen LT28» р.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1. Крім цього, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди відбулось зіткнення легкового автомобіля марки «ВАЗ 2110» р.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2, із задньої частиною вищевказаного автомобіля та отримав технічні пошкодження. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі ст. 46 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України закрито.

Як вбачається з матеріалів справи в таких відсутня постанова про визнання ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 12014140220000911.

Згідно копії висновку № 1841 судової авто-технічної експертизи по кримінальному провадженню № 12014140220000911 складеного 02.06.2015 року: «п.5 при заданих у заяві вихідних даних дана експертиза не вбачає у діях водія ОСОБА_4 будь-яких невідповідностей технічним вимогам ПДР України, оскільки з моменту зіткнення вантажного автопоїзда із автомобілем «Фольсваген» для водія автомобіля ВАЗ подальші події розвивалися поза волею і діями останнього (тобто ОСОБА_4.). п.6 При заданих у заяві вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є факт виїзду вантажного автопоїзда під керуванням водія ОСОБА_2 на смугу руху автомобілів «Фольксваген» під керуванням водія ОСОБА_5 та ВАЗ 21010 під керуванням водія ОСОБА_4.».

Автомобіль ВАЗ 2110 р.н.з. НОМЕР_4 належить ОСОБА_4, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8.

Відповідно до звіту № 218/15 про оцінку автомобіля ВАЗ 211010, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_4 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент ДТП без врахування аварійних пошкоджень і становить 51 892,38 грн.

З копії звіту № 1105/16, який є додатком до звіту № 218/16 про оцінку автомобіля НОМЕР_6 вбачається, що вартість працездатних та ліквідних складових автомобіля НОМЕР_6 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та коефіцієнт ліквідності за мінусом вартості робіт по їх демонтажу та вартості металобрухту складових, які залишились, складає 9 934, 16 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої щодо членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь - яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Окрім того, на підставі ч. 1 п. 9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, враховуючи вищенаведене, а також те, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у переживаннях, відсутності можливості протягом тривалого часу користуватись автомобілем, порушенні звичного способу життя, з врахуванням положень ст. 23 ЦК України, встановивши характер завданої моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних і фізичних страждань позивача, стан його здоров'я, оскільки матеріали справи не містять відомостей про отримання останнім тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП, відсутність у зв'язку з цим негативних змін у його житті, можливість відновлення фізичного стану, незначні вимушені зміни у його життєвих стосунках, що не вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя та враховуючи фактичні обставин справи, принцип розумності, достатності та справедливості, колегія суддів не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції та вбачає підстави для його зменшення до 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, допустив невідповідність висновків обставинам справи, що, у свою чергу, призвело до стягнення на користь позивача суми морального відшкодування з порушенням принципу співмірності у збільшеному розмірі. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 слід задовольнити частково, рішення суду у частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно змінити, зменшивши розмір стягуваної з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди до 5 000 грн. 00 коп.

В решті оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат судом першої інстанції проведено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України

У відповідності до вимог абзацу 2 ч.5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 23 червня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 19 червня 2017 року, в якому ухвалою Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 12 лютого 2018 року виправлено описку, змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 20 000 грн. 00 коп. до 5000 грн. 00 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.