Вирок № 75053352, 03.07.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1123/18

Провадження №: 1-кп/0343/122/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Тураша В. А.,

з участю: секретаря судових засідань - Лукань О.З.,

прокурора - Косовець Р.М.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 09.12.2017 року за номером № 12017090160000751, про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, тимчасово непрацюючого, раніше судимого:26.10.2010 року вироком Ковельського міськрайонного суду , Волинської області за ч.1 ст. 263, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 08.12.2010 року вироком Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.1 ст.162, ч.2 ст.152, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.153, ч.2 ст.186, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 30.06.2016 року замінено невідбуту частину покарання більш м?яким на строк 2 роки 7 місяців 14 днів обмеження волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.390, ч.1 ст. 390 КК України, суд -,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи особою , яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду не повернувся до місця відбування покарання та будучи особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, самовільно залишив місце обмеження волі.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин:

ОСОБА_2, 08.12.2010 року засуджений Ківерцівським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі.

30 червня 2016 року засудженому ОСОБА_2 замінено невідбуту частину покарання більш м'яким на строк 2 роки 7 місяців 14 днів обмеження волі.

16 серпня 2016 року ОСОБА_2, прибув для відбуття покарання у виді обмеження волі у ДУ «Долинський виправний центр № 118», що в с. Тростянець, Долинського району, Івано-Франківської області, де йому було роз'яснено порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі, а також попереджено, що у разі ухилення від відбуття покарання його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 390 КК України.

05 грудня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_2, згідно наказу начальника ДУ «Долинський виправний центр № 118» № 452з, надано короткочасний виїзд для проходження стаціонарного лікування в інфекційному відділенні Долинської центральної районної лікарні з 05.12.2017 року на термін необхідний для лікування і при цьому, цього ж дня ОСОБА_2 ознайомлено з правилами поведінки під час короткочасного виїзду, в тому числі роз'яснено, що останній не має права без дозволу адміністрації ДУ «Долинський виправний центр № 118» покидати територію лікувального закладу та попереджений про кримінальну відповідальність за їх порушення і не повернення до місця відбування покарання після закінчення строку виїзду.

З 05.12.2017 року ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування в інфекційному відділенні Долинської центральної районної лікарні.

У подальшому, ОСОБА_2, 08.12.2017р. приблизно о 04.50 год., без відповідного дозволу працівників виправного центру, діючи умисно, самовільно залишив межі Долинської центральної районної лікарні, що в м. Долина, по вул. Оксани Грицей, 15 та не повернувся до місця відбування покарання.

10 грудня 2017 року ОСОБА_3 був затриманий оперативними працівниками ДУ «Долинський виправний центр № 118» на залізничному вокзалі м. Здолбунів, Рівненської області.

Kpiм цього, 10.12.2017 року оперативними працівниками ДУ «Долинський виправний центр № 118», ОСОБА_2 був доставлений до вказаного виправного центру для подальшого відбування покарання та того ж дня був поміщений до дисциплінарного ізолятора.

Не зупиняючись на цьому, будучи ознайомлений із правилами та обов'язками відбування покарання в місцях обмеження волі, 24.04.2018 року ОСОБА_2 у період часу з 05.00 год. по 06.30 год., діючи умисно, з метою уникнення від відбування покарання, без відповідного дозволу працівників установи, самовільно залишив межі ДУ «Долинський виправний центр № 118», який знаходиться за адресою: с. Тростянець, Долинського району, Івано- Франківської області та зник в невідомому напрямку.

У подальшому, 29.04.2018 року оперативними працівниками ДУ «Долинський виправний центр № 118» ОСОБА_2 виявлено та затримано в с. Тростянець, Ківерцівського району, Волинської області.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю, суду пояснив, що він 08.12.2010 року засуджений Ківерцівським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі. 30 червня 2016 року йому замінено невідбуту частину покарання більш м'яким на строк 2 роки 7 місяців 14 днів обмеження волі.

16 серпня 2016 року він прибув для відбуття покарання у виді обмеження волі у ДУ «Долинський виправний центр № 118», що в с. Тростянець, Долинського району, Івано-Франківської області, де йому було роз'яснено порядок та умови відбуття покарання у вигляді обмеження волі, а також попереджено, що у разі ухилення від відбуття покарання його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 390 КК України

05 грудня 2017 року йому було надано короткочасний виїзд для проходження стаціонарного лікування в інфекційному відділенні Долинської ЦРЛ з 05.12.2017 року на термін необхідний для лікування і при цьому, цього ж дня його ознайомлено з правилами поведінки під час короткочасного виїзду, в тому числі роз'яснено, що він не має права без дозволу адміністрації ДУ «Долинський виправний центр № 118» покидати територію лікувального закладу та попереджений про кримінальну відповідальність за їх порушення і не повернення до місця відбування покарання після закінчення строку виїзду.

З 05.12.2017 року він проходив стаціонарне лікування в інфекційному відділенні Долинської центральної районної лікарні.

08.12.2017 р.приблизно о 04.50 год., без відповідного дозволу працівників виправного центру, він залишив межі Долинської центральної районної лікарні, що в м. Долина, по вул. Оксани Грицей, 15 та не повернувся до місця відбування покарання. Чому він покинув Долинську ЦРЛ пояснити не може, оскільки не пам"ятає.

10 грудня 2017 року він був затриманий працівниками ДУ «Долинський ВЦ» на залізничному вокзалі м. Здолбунів, Рівненської області та був доставлений до виправного центру для подальшого відбування покарання та того ж дня був поміщений до дисциплінарного ізолятора.

24.04.2018 року він, у період часу з 05.00 год. по 06.30 год., з метою уникнення від відбування покарання, самовільно залишив межі ДУ «Долинський ВЦ» та направився додому.

29.04.2018 року його затримано працівниками ДУ «Долинський ВЦ».

Оскільки він визнає свою вину повністю, просить суд не допитувати свідків, не досліджувати письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. У вчиненому розкаюється, просить суворо його не карати.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичних обставин в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи здобуті та перевірені в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст.390, ч.1 ст.390 КК України, оскільки він будучи особою , яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду не повернувся до місця відбування покарання та будучи особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, самовільно залишив місце обмеження волі

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він має середню освіту, неодружений, раніше неодноразово судимий (а.с.31-43, на час вчинення злочину відбував покарання в Державній установі «Долинський виправний центр (№ 118)», посередньо характеризується по місцю відбування покарання (а.с.25), за час відбування покарання мав ряд заохочень та стягнень (а.с.26). Як вбачається з контрольно-строкової довідки (а.с. 50) невідбута частина покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.12.2010 року станом на 08.12.2017 року становила 1 рік,20 днів.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

У відповідності до ст. 65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд, призначаючи покарання , необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

До обставин що пом'якшують покарання суд відносить, те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання, є рецедив злочину.

Таким чином, суд приходить до висновку , що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства, тому відносно нього слід обрати покарання в межах санкцій ч.2 ст.390, ч.1ст.390 КК України у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином суд остаточно призначає ОСОБА_2, покарання відповідно до ч.1 ст.71 КК України та частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.12.2018 року, перевівши за правилами ст. 72 КК України покарання у виді обмеження волі в позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без зміни.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речових доказів нема.

Керуючись ст.ст. 124, 368,373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.390, ч.1ст.390 КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст. 390 КК України у вигляді позбавленні волі на строк 2 (два) роки;

за ч.1 ст.390 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3(три) роки.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у вигляді позбавленні волі на строк 3(три) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до даного покарання частково приєднати ОСОБА_2 невідбуту ним частину покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.12.2010 року, перевівши за правилами ст. 72 КК України покарання у виді обмеження волі в позбавлення волі та за сукупністю вироків остаточно визначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки 3 (три) місяці.

До вступу вироку в закону силу запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з 22 травня 2018 року.

Судових витрат по справі не має .

Цивільний позов не заявлявся.

На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: