Рішення № 75053030, 27.06.2018, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3073/17

провадження № 2/0274/567/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2018 р. м. Бердичів

Бердичівський місьрайонний суд Житомирської області у складі головуючого судді: Замеги О.В. за участі секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Бердичівської міської ради, про виселення, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом у якому просить виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки) розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 2006 року з відповідачкою укладено кредитний договір № ZRSWGA00000059 відповідно до умов якого Гур»єва Р.В. отримала кредит у розмірі 25 550 доларів США зі строком повернення до 27 вересня 2010 року. У забезпечення виконання основного зобов'язання на підставі договору іпотеки № ZRSWGA00000059 від 28 вересня 2006 року відповідачка надала в іпотеку квартиру що за адресою: АДРЕСА_2, яка належить Гур»євій Р.В на підставі договору купівлі продажу. За рішенням суду від 22 лютого 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 43, що у буд. № 198 по вул. Житомирська у м. Бердичеві. Позивач вважає, що відповідачка та члени її сім'ї підлягають виселенню.

У судове засідання представник позивача не з'явився. У матеріалах справи міститься клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася без поважних причин та не подала відзив на позовну заяву. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Бердичівської міської ради в судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді, відповідно до статті 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Частиною четвертою статті дев"ятої ЖК УРСР визначено, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено, що 28 вересня 2006 року Гур»єва Р.В. та ПАТ КБ "ПриватБанк" уклали кредитний договір № ZRSWGA00000059, за умовами якого Гур»єва Р.В. отримала кредит у розмірі 25 500 доларів США зі строком повернення до 27 вересня 2010 року(а.с. 9-10).

У забезпечення виконання основного зобов'язання 28 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки № ZRSWGA00000059, за умовами якого Гур»єва Р.В. передала у заставу квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2010 року в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором від 28 вересня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру № 198, що у будинку № 43 по вул. Житомирська у м. Бердичеві(а.с. 13-14).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області від 30 серпня 2017 року Гур»єва ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири № 198, що у будинку № 43 по вул. Житомирська у м. Бердичеві 06 жовтня 2015 року виписана за рішенням суду(а.с. 31).

З копії довідки № 2001 від 22 листопада 2017 року, виданої МК ВЖРЕП № 7 вбачається, що Гур»єва Р.В проживає у вищевказаній квартирі разом з повнолітньою дочкою – Гур»євою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с. 46).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 509 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 40 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно висновків Верховного Суду України, що викладені у постановах по справах №№ 6-2947цс15, 6-477цс15, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 1322 ЖК УРСР.

Відповідно до частини другої статті сто дев"ятої ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті сто дев"ятої цього Кодексу встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Тому при виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Крім того, позивачем не надано об'єктивних, допустимих і переконливих доказів про те, що відповідачка Гур»єва Р.В. була належним чином письмово повідомлена про виселення відповідно до вимог статті 109 ЖК УРСР.

З письмового повідомлення вбачається, що 06 вересня 2016 року Гурь»єву Р.В. попереджено про виселення з квартири № 198, що у будинку № 43 по вул. Житомирська у м. Бердичеві.

Однак суду не надано доказів того, що відповідачка отримала вказане повідомлення.

За таких обставин суд, враховуючи норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 7-10, 13, 140, 263-265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Бердичівської міської ради про виселення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня, наступного за днем дня складення судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня, наступного за днем його складання.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач – публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299, знаходиться за адресою: п/і 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50,

Відповідач – Гур»єва ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: Житомирська область, м Бердичів, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт: серія ВМ номер 003073, виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області.

Головуючий: О.В.Замега