Рішення № 75052912, 12.06.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1193/18

Провадження №: 2/332/775/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого – судді: Федоренко О.І.;

при секретарі: Івановій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 05.07.2002 року її прийнято машиністом електролафета шамотного цеху на ВАТ «Запоріжвогнетрив», з 14.06.2003 року по 23.10.2003 року вона працювала шихтувальником-дозувальником в шамотному цеху, та з 23.10.2003 року по 18.12.2017 року просіювачем порошків шамотного цеху, звільнившись в порядку п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін.

У зв’язку з тим, що позивач тривалий час працювала в умовах, впливу шкідливих та небезпечних факторів, Згідно медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 08.08.2017 р. № 947 позивачу встановлено професійне захворювання за діагнозом пневмоконіоз першої - другої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А, фаза загострення, ЛН- першого-другого ступеня. Захворювання професійне. Згідно первинного огляду ОМСЕК №1 від 09.10.2017 року ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати професійної працездатності, та рекомендоване амбулаторне та стаціонарне лікування профпатолога та пульмонолога, сімейного лікаря. Професійна хвороба розвинулась внаслідок впливу шкідливих та небезпечних факторів виробництва. У зв'язку з тим, що вона морально страждає, оскільки постійно змушена лікуватися, проходити постійні медичні огляди та обстеження. У зв’язку з необхідністю тривалий час лікуватися вона не може вести повноцінний спосіб життя, самостійно повноцінно виконувати сімейні функції, позбавлена можливості реалізувати всі свої звички та бажання, постійно відчуває себе пригніченою. Все це негативно відобразилось на житті позивачки, на її відносинах з оточуючими та близькими.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та, з посиланням на викладені в позові доводи та обґрунтування, просять позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши відзив на позовну заяву де просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що позивачем не доведено зазнання моральних страждань, що причиною її професійного захворювання стало тривалий час праці в шкідливих умовах про що їй було відомо, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів, але позивач погодилась з цим.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вислухавши пояснення, перевіривши докази по справі суд встановив юридичні факти та відповідні до них правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні й порти чого не заперечують сторони позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем ПАТ "Запоріжвогнетрив" з 05.07.2002 року її прийнято машиністом електролафета шамотного цеху на, з 14.06.2003 року по 23.10.2003 року вона працювала шихтувальником-дозувальником в шамотному цеху, та з 23.10.2003 року по 18.12.2017 року просіювачем порошків шамотного цеху, звільнена в порядку п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.12-13).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.08.2017 року позивачу встановлене професійне захворювання: "Пневмоконіоз першої-другої стадії (t/t,1/2,em), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група «А», легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне.

Професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок недосконалого технологічного процесу, тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Запоріжвогнетрив»

Причинами виникнення професійного захворювання зазначені наявність у повітрі робочої зони просівача порошків на механічних ситах ПрАТ «Запоріжвогнетрив» ОСОБА_1: пилу фіброгенної дії – 14.3-38.1 мг/м.куб. (ГДК – 6,0 мг./м.куб. (а.с.5-6).

Згідно медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 08.08.2017 р. № 947 позивачу встановлено професійне захворювання за діагнозом пневмоконіоз першої - другої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А, фаза загострення, ЛН- першого-другого ступеня. Захворювання професійне (а.с.7-8).

Згідно первинного огляду ОМСЕК №1 від 09.10.2017 року ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати професійної працездатності, та рекомендоване амбулаторне та стаціонарне лікування профпатолога та пульмонолога, сімейного лікаря

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що професійне захворювання позивача сталося з вини відповідача.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини в отриманні позивачем професійного захворювання, суд вважає безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими документальними доказами.

Згідно п.4.1.Рішення конституційного Суду України від 27.1.2004 року № 1-рп/2004: "Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно

більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати

професійної працездатності має обмежувальний характер.

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою

частина четверта статті 14 Закону (1105-14).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.3.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з ст.2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз. 4 ст.1, підп. «е» п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.2371 КЗпП України.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що внаслідок професійного захворювання позивач змушена проходити медичні огляди та обстеження, стаціонарне лікування, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, відчуває фізичну біль, не може вести активний спосіб життя, працювати у відповідних умовах з можливістю отримання достатньої матеріальної винагороди для забезпечення сім’ї, зміни у життєвих відносинах викликають у неї моральні страждання та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.153,2371 КЗпП України, ст.ст.12,77-81,246,258,259,263-266,354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», розташований за адресою: вул. Північне шосе,1, м.Запоріжжя, 69106, код ЄДРПОУ 00191885 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/1, м. Запоріжжя, 69106, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.06.2018 року.

Суддя О.І. Федоренко