Постанова № 75052887, 03.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/2703/17 22-ц/774/1093/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 211/2703/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 лютого 2018 року, ухваленого суддею Ніколенко Д.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 19 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ( надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання договорів недійсними.

В мотивування заявлених вимог зазначила що 17.09.2008 р. між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитну угоду № 1/319-МК, відповідно до якої їй надано кредит у розмірі 150000 доларів США на споживчі потреби. В цей же день між нею з відповідачем укладено договір про видачу траншу №1/319-МК/1, який по суті в деякій частині дублює умови кредитної угоди, але в іншій частині, суперечить їй. Також 17.09.2008 р. між сторонами укладено договір іпотеки № 1/319-МК/1, за умовами якого, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою нею надано в іпотеку домоволодіння № АДРЕСА_1.

Посилаючись, що в кредитній угоді відсутні відомості детального розпису загальної вартості кредиту; банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. З наданого банком розрахунку в додатку № 1 до кредитної угоди не вказано повної орієнтованої вартості кредиту. Із графіку погашення кредиту вбачається, що кінцева сума тільки одних відсотків перевищить суму кредиту майже в два рази, а сума винагороди банку взагалі є незрозумілою.

Із договору траншу слідує, що кредитну угоду доповнено пунктами 4.5 і 4.6 щодо плати винагороди за відкриття позичкового рахунку та комісії за розрахунково-касове обслуговування, які сплачуються одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів, при першому погашенні відсотків, по кредиту та щомісяця в дату сплати відсотків по кредиту. Крім того, договором траншу передбачено що такий платіж зазначається в графіку погашення кредиту, однак в самому графіку нічого про це не зазначено. Вважає, що банк договором траншу до спірної кредитної угоди включив положення, які відповідно до ст..ст. 11,18 закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, так як містять умови про зміни у витратах. Та збільшення відсотку за користування кредитними коштами. Умови п. 4.4. договору траншу суперечать умовам п. 4.4. та п. 4.9. кредитної угоди. Термін графіку погашення суперечить терміну, зазначеному в п. 1.3. кредитної угоди. Посилаючись на несправедливі умови кредитного договору, які суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, просить суд визнати недійсними кредитну угоду № 1/319-МК від 17.09.2008 р., договір про видачу траншу № 1/319-МК/1 від 17.09.2008 р. та договір іпотеки № 1/319-МК/1 від 17.09.2008 р., що укладені між нею та ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, вважає, що судом не враховано відсутність у спірному кредитному договорі детального опису загальної вартості кредиту. В графіку погашення кредитної заборгованості не міститься повної орієнтовної вартості кредиту. Кінцева сума нарахованих відсотків вдвічі перевищує суму кредиту. Посилаючись на положення ст.ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», вважає укладені кредитний договір та договір іпотеки - недійсними.

У відзиву на апеляційну скаргу, представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В мотивування заперечень зазначає, що умови кредитної угоди були відомі позивачу, про що міститься підпис у Додатку №1 до угоди, в якій міститься інформація загальної вартості кредиту.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та видно з матеріалів справи, що 17 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитну угоду № 1/319-МК (а.с. 6-9 ).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору, позичальник зобов'язалась повернути отриманий кредит, сплатити відсотки та винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів в повному обсязі. Загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди складає 150000,00 доларів США. Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 17.09.2018 р. Кредит надається на наступні цілі: споживчі потреби. Ціль надання окремих частин кредиту - траншів, уточнюється в п.1.4. договорів про видачу траншів.

Пунктом 4.3. кредитної угоди сторони погодили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.10 цієї угоди, а також п. 1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншів, позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту у розмірі 40,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 4.4. кредитної угоди, сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.3. даної угоди, здійснюється 20 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому виникла прострочена заборгованість, починаючи з дати підписання даної угоди.

Нарахування відсотків (у тому числі передбачених п. 4.4. даної угоди) по кожному траншу кредиту здійснюється на дату сплати відсотків, згідно графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що складаються для кожного траншу кредиту окремо і є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з кількості днів у році - 360 днів. День сплати в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається (п. 4.9. кредитної угоди).

Між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 17 вересня 2008 року укладено договір про видачу траншу №1/319-МК/1, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п. 1.2 кредитної угоди № 1/319-МК від 17.09.2008 ( а.с.10).

Згідно п. 4.3. договору траншу, при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3 цього договору, а також п.п. 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.10 кредитної угоди № 1/319-МК від 17.09.2008 р., позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту у розмірі 40,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 4.4. договору траншу, сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.3. даного договору, здійснюється 20 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому виникла прострочена заборгованість, починаючи з дати підписання даної угоди. ( а.с.10).

Пунктом 4.10 кредитної угоди № 1/319-МК від 17.09.2008 р. сторонами погоджено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і неустойки згідно з цією угодою, а також договорів про видачу траншів припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня, за вихідним або святковим днем. При цьому відсотки за користування кредитом розраховуються і сплачуються також і за період від вихідного або святкового дня до наступного банківського дня.

Зазначене узгоджується з додатком № 1 до договору по видачу траншу № 1/319-МК/1 від 17 вересня 2008 р., в якому зазначений графік погашення кредиту, відсотків і винагороди (а.с. 11).

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою між сторонами укладено 17 вересня 2008 року договір іпотеки № 1/319-МК/1, за умовами якого, ОСОБА_1 надано в іпотеку Банку домоволодіння № АДРЕСА_1 ( а.с.12-14).

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна кредитна угода, договір про видачу траншу та іпотечний договір відповідають вимогам законодавства, мають сукупну вартість кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу, сторонами досягнуто згоди, щодо усіх істотних умов договору, доказів несправедливих умов кредитного договору позивачем не надано, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12,81 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що сторонами при укладенні кредитної угоди, договору про видачу траншу, було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчать підписи сторін на договорі та його повне виконання відповідачем.

Як видно з виписки руху коштів по кредитному договору, позивач здійснювала оплату щомісячних платежів, у жовтня, листопаді 2008 року, в січні, травні 2009 року. Останній платіж з погашення заборгованості проведений 21 травня 2009 року у сумі 2415,18 грн. Питання щодо недійсності кредитного договору у позивача протягом тривалого часу, з 17 вересня 2008 року - дати його укладання, до червня 2017 року не виникало.

Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність в укладеній кредитній угоді та договорі про видачу траншу відомостей загальної вартості кредитних зобов'язань протирічать матеріалам справи.

Як видно з матеріалів справи, згідно Додатку 1 до договору по видачу траншу № 1/319-МК/1 від 17 вересня 2008 р., в якому зазначений графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, в якому міститься відомості про необхідну дату внесення кожного місячного платежу, суми погашення кредиту, сума погашення відсотків, загальний внесок та сальдо поточне по кредиту (а.с. 11). Тобто уся сукупність кредитної заборгованості міститься у даному графіку, що спростовує посилання позивача про відсутність даних сукупної вартості кредиту.

Посилання позивача про неврахування в графік погашення кредитної заборгованості додаткових умов включених в договір про видачу траншу п.п.4.3.,4.4, колегія суддів вважає не прийнятними. Дані пукти договору передбачають відповідальність боржника за порушення виконання умов кредитного договору, проте графік погашення містить дані при належному виконанні позивальником кредитних зобов'язань, обумовлених в договорі, тому не є суперечливими.

Спірні кредитна угода, договір про видачу траншу, та договір іпотеки, підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку №1 до договору про видачу траншу, які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Колегія суддів також вважає недоведеними доводи апеляційної скарги позивача про порушення Банком положення ст.ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», як підставу визнання кредитної угоди, договору про видачу траншу, та договору іпотеки - недійсними, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Даний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України №6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до пункту 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила), банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначаючи при цьому значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

На банки покладається також обов'язок зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту (пункт 3.3 Правил).

Згідно матеріалів справи, оспорювані договори та додаток №1 до нього, що є невід'ємною частиною, підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках №1 до договору про видачу траншу міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору позичальнику була надана повна та вичерпна інформація, необхідна та достатня для прийняття нею зваженого та свідомого рішення щодо отримання кредиту та укладений сторонами кредитний договір відповідає положенням статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Ні позивачем, ні її представником не надано суду достатніх та достовірних доказів для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Отже, за таких обставин слід дійти висновку про те, що вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: