Ухвала суду № 75052736, 02.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6442/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Животова Є.Г., Феєра І. С.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Трофіменкова О. В.,

підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/319/18, за апеляційною скаргою, яку подала адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2018 року задоволено погоджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 (далі – прокурор) клопотання слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення.

Слідчим суддею щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави й установлено строк дії ухвали до 06 серпня 2018 року, а початок строку тримання під вартою визначено рахувати з моменту затримання підозрюваного, тобто з 09 червня 2018 року.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 11 червня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло погоджене із прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні слідчий вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 09 червня 2018 року приблизно о 12-й годині 40 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи на ринку "Нива", який розташований за адресою м. Ужгород, вул. Тельмана, 1, під час конфлікту з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, на ґрунті тривалих неприязних відносин, наніс спочатку удар кухонним ножем в область спини потерпілого, а у подальшому, коли останній повернувся до нього обличчям, наніс два удари у грудну клітку з лівого боку в область серця, та намагався завдати третій удар у цю ж частину тіла, однак, у зв’язку з тим, що потерпілий, відхиляючись від удару, підставив руку, свій злочинний умисел на заподіяння смерті до кінця не довів, з причин, які не залежали від його волі. Внаслідок нанесених ударів потерпілий отримав колото-ріжучі рани грудної клітки, попереку, та садна руки. Крім того, слідчий вказує на те, що 10.06.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення, тобто закінчений замах на умисне вбивство – протиправне заподіяння смерті іншій особі, обґрунтованість якої підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.06.2018; протоколом огляду місця події від 09.06.2018; протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 від 09.06.2018; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 09.06.2018. Разом із тим, слідчий вказує на те, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів у підтвердження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, того, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, усвідомлюючи наслідки доведення вини у вчиненні злочину, підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та очевидців події шляхом залякування, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню кримінального провадження іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. Стверджує, що зазначені ризики підтверджуються тяжкістю кримінального правопорушення (вчинено особливо тяжкий злочин, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років), фактичними обставинами його вчинення (злочин вчинено підозрюваним із застосуванням зброї та зі значною грубістю, зі здійсненням погрози насильства над потерпілим, обмежуючи його права і свободи, а також порушуючи всі правові норми та впорядковане функціонування суспільних відносин), даними про особу підозрюваного (офіційно ніде не працює, не одружений, підозрюється у вчиненні злочину, перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Тому, вважає, що інші, більш м’які, запобіжні заходи – особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт, застава, не зможуть запобігти передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України вищенаведеним ризикам. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб без визначення застави.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, обставини його вчинення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, факти притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності, які мали місце раніше, а також те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який застосовано щодо нього ухвалою слідчого судді цього ж суду від 18.04.2018 в іншому кримінальному провадженні, - свідчать про існування ризиків того, що, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_2 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що інші, більш м’які, запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам.Разом із тим, врахувавши вищенаведене та вимоги п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість визначення розміру застави.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3, вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_2 є не обґрунтованим, оскільки органом досудового розслідування у підтвердження правильності кваліфікації дій підозрюваного – замах на вбивство, жодних доказів, які б свідчили про те, що підозрюваний бажав настання смерті потерпілого, не надано, а додані до клопотання докази, не доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення, оскільки з показань підозрюваного та свідків убачається, що потерпілий та підозрюваний разом вживали алкогольні напої, у ході чого між ними виникла суперечка, під час якої потерпілий перший наніс удар ОСОБА_2 у голову, від якого останній присів, після чого, потерпілий наніс йому ще серію ударів ногами в груди, і вже після того, підозрюваний витягнув ніж, і з метою самозахисту, наніс ним удари потерпілому. При цьому, вказує на те, що під час затримання, підозрюваний був одягнутий у футболку, на якій були чітко видні сліди від взуття, що підтверджувало отримання ним ударів ногами в груди, у зв’язку з чим, сторона захисту, клопотала перед слідчим суддею про визнання вказаної футболки речовим доказом та вчинення щодо нього відповідних слідчих дій, однак, на даний момент інформація щодо долі вказаного клопотання у сторони захисту відсутня. Також посилається на те, що слідчий суддя не звернув уваги, що за вчинений раніше злочин ОСОБА_2 повністю поніс покарання, а передбачені п. 5 ст. 194 КПК України обов’язки, які були йому встановлені під час обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в іншому кримінальному провадженні, ОСОБА_2 виконує добросовісно, жодного разу їх не порушував і примусових приводів до органу досудового слідства та суду не мав, що свідчить про відсутність підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тому, на думку апелянта, підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 найбільш суворого запобіжного заходу відсутні. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому тверджень.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_2, так і його захисник – адвокат ОСОБА_3, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог ст. 193 КПК України.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання матеріалами (доказами), зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.06.2018; протоколом огляду місця події від 09.06.2018; протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 від 09.06.2018; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 09.06.2018., на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення, яке 10 червня 2018 року йому вручено. При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_2 є не обґрунтованим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_2 міг учинити вищевказане кримінальне правопорушення. Тому, доводи апеляційної скарги про те, щоорганом досудового розслідування у підтвердження правильності кваліфікації дій підозрюваного – замах на вбивство, жодних доказів, які б свідчили про те, що підозрюваний бажав настання смерті потерпілого, не надано, а додані до клопотання докази, не доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України кримінального правопорушення, - колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються наявними в матеріалах судового провадження доказами, які свідчать про те, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК України злочину є обґрунтованою. При цьому, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду, або для слідчого чи прокурора під час цього чи іншого кримінального проваджень.

Обґрунтованим, на думку колегії суддів, є й висновок слідчого судді про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні, зокрема, того, що підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується. При обґрунтуванні вказаного висновку слідчий суддя послався на характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, обставини його вчинення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, факти притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності раніше, а також на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який застосовано щодо нього ухвалою слідчого судді від 18.04.2018 в іншому кримінальному провадженні. Колегія суддів вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення та наявні в матеріалах судового провадження дані про його особу, в своїй сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється та фактичними обставинами, за яких вчинено кримінальне правопорушення, повністю підтверджують наявність вищевказаних ризиків та висновок слідчого судді й у цій частині.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання також убачається, що слідчий та прокурор під час розгляду клопотання посилалися на вищенаведені обставини, що слідчим суддею таким дана належна оцінка.

Вищенаведені обставини свідчать і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що інші, більш м’які, запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання вищенаведеним ризикам.

Разом із тим, прийшовши до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинення кримінального правопорушення (злочин вчинено із застосуванням насильства), наслідки його вчинення ( потерпілому заподіяно тілесні ушкодження), і прийшов до вірного висновку про неможливість визначення розміру застави при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із чим погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

У зв’язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 виконує свої обов’язки добросовісно, жодного разу їх не порушував і примусових приводів до органу досудового слідства та суду не мав, що свідчить про відсутність підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, - колегія суддів, враховуючи вищенаведене, відхиляє як такі, що не спростовують висновків слідчого судді про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а також про те що інші, більш м’які, запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам.

З урахуванням вищенаведених обставин, як такі, що не впливають на висновок слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що під час затримання, підозрюваний був одягнутий у футболку, на якій були чітко видні сліди від взуття, що підтверджувало отримання ним ударів ногами в груди, у зв’язку з чим, сторона захисту, клопотала перед слідчим суддею про визнання вказаної футболки речовим доказом та вчинення щодо нього відповідних слідчих дій ; що слідчий суддя не звернув уваги, що за вчинений раніше злочин ОСОБА_2 повністю поніс покарання, а передбачені п. 5 ст. 194 КПК України обов’язки, які були йому встановлені під час обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в іншому кримінальному провадженні він добросовісно виконує, жодного разу їх не порушував і примусових приводів до органу досудового слідства чи суду не мав.

Вищенаведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді та відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 найбільш суворого запобіжного заходу , не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги і визнаються необґрунтованими.

На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

При встановленні строку тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою до 06.08.2018, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення затримано 09.06.2018, що у свою чергу свідчить про те, що слідчим суддею відповідно до вимог кримінального процесуального закону правильно визначено строки тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою та дії постановленої ухвали.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подала адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 червня 2018 року, якою щодо підозрюваного за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: