Рішення № 75052045, 22.06.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/676/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., за участі представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідачів – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ “Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення боргу кредитором спадкодавця за кредитним договором № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року в сумі 93817,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно кредитного договору № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року ОСОБА_5 було надано кредит у розмірі 10000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2009 року.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором, за ним станом на 05.11.2012 року рахується заборгованість в розмірі 93817,24 гривень.

05.11.2012 року позичальник ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцями після смерті позичальника є відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4, так як останні проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На виконання вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України, 10.04.2017 року банком направлена претензія (вимога кредитора) до ОСОБА_6 державної нотаріальної контори.

10.05.2017 року банком отримано відповідь з ОСОБА_6 державної нотаріальної контори, в якій заначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_5, із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця заведена на підставі претензії ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Посилаючись на ст.ст. 1269, 1270, 1273 ЦК України, позивач вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобовязання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

29.10.2017 року до спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року становить 93817,24 грн., яка складається з наступного: 7900,64 грн. - заборгованість за кредитом; 34542,36 гри. - заборгованість за відсотками; 3600,00 гри. - заборгованість з комісії; 47774,24 грн. - заборгованість з пені.

У зв’язку з викладеним, ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

02.05.2018 року представником відповідача ОСОБА_3, - адвокатом ОСОБА_2, подано до суду відзив на позовну заяву, у якій просить у задоволені позову позивача відмовити у повному обсязі (а.с. 69-70), мотивуючи тим, що покійний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті не мав ані рухомого, ані нерухомого майна, внаслідок чого спадкова маса становить 0,00 грн., а відповідачі (які фактично прийняли спадщину у зв'язку із спільним проживанням за адресою, де проживав на час смерті покійний ОСОБА_5А) не отримали у спадщину нічого. Так, відповідно до листа РСЦ в Закарпатській області від 26 квітня 2018 року № 31/7-15а/з покійний ОСОБА_5 не мав жодних транспортних засобів. Відповідно до інформаційної довідки № 118989223 від 29 березня 2018 року, яка замовлена Адвокатом ОСОБА_2 - покійний ОСОБА_5 не мав жодного нерухомого майна. Хоча в даній довідці в графі «Відомості з ресстру заборон відчуження» є запис про арешт нерухомого майна на будинок N 81 по вул. Зелена у м. Виноградові на ім'я ОСОБА_5, однак даний запис стосується іншої особи з аналогічним ПІБ, оскільки код ПІН в записі про арешт не вказаний.

З метою встановлення архівних відомостей про наявність нерухомого майна у покійного ОСОБА_5, відповідачі звернулися до ОСОБА_6 РБТІ та ознайомились з матеріалами інвентаризаційних справ на будинки по вул. Пархоменка (Соборності) 64, по вул. Зелена, 81 в м. Виноградів та по вул. Зої Космодемянської 10 в смт. Королево. Як вбачається з матеріалів РБТІ - будинок по вул. Пархоменка належить ОСОБА_3; будинок по вул. Зелена, 81 - ОСОБА_7, а будинок в смт. Королево - ОСОБА_8.

Що стосується іншого можливого рухомого майна ОСОБА_5 - товарів чи предметів вжитку, посуду, цінного майна (золота, антиквару тощо) - то жодного такого відповідачами не було виявлено.

У зв'язку з тим, що відповідачі можуть нести зобов'язання по кредиту покійного тільки в межах отриманої спадщини, враховуючи нульову спадкову масу, просив в задоволенні позову відмовити.

Також зазначив, що позивачем як кредитором пропущено строк предявлення вимог до відповідачів як спадкоємців позичальника, у зв’язку з чим вимоги позову також не підлягають до задоволення і з цієї підстави.

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_9, подала 22.05.2018 року електронною поштою відповідь на відзив в якому зазначила, що ОСОБА_5, звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з отриманням банківських послуг, у зв’язку з чим підписав кредитний договір № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року відповідно до якого отримав кредит в розмірі 10 000 гривень.

05.11.2012 року позичальник помер. Спадкоємці ОСОБА_3, та ОСОБА_4, мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 05.11.2012 року по 05.05.2013 року. Спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_3, та ОСОБА_4 Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника і відповідачів. На виконання вимог ч. 2, ч. 3 ст. 1281 ЦК України позивачем 23.04.2014 року направлена претензія кредитора до ОСОБА_6 державної нотаріальної контори. Про смерть боржника позивачу стало відомо лише в 2014 році, відтак строки предявлення вимоги не пропущені, а заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими (а.с. 95-98).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив суд такі задоволити з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачів у судовому засіданні вимоги позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні відмовити з мотивів викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.09.2012 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5, уклали кредитний договір, № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року, відповідно до якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав клієнту кредит у розмірі 10 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.09.2009 року (а.с. 7-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов договору, відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, станом на дату смерті заборгованість позичальника перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по укладеному договору від 18.09.2006 року становить 93817,24 грн., яка складається з наступного: 7900,64 грн. - заборгованість за кредитом; 34542,36 гри. - заборгованість за відсотками; 3600,00 гри. - заборгованість з комісії; 47774,24 грн. - заборгованість з пені (а.с. 5-6).

05.11.2012 року ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-ФМ №145920, видане 07.11.2012 року . (а.с. 14).

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності дост. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі змісту ст.ст.608,1218,1219ЦК України вбачається, що у зв’язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобовязання, які нерозривно повязані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обовязки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було складено претензію кредитора в порядку ст. 1218 ЦК України до спадкоємців ОСОБА_5, яку було направлено до ОСОБА_6 державної нотаріальної контори (а.с. 19).

ОСОБА_6 державної нотаріальної контори Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» було повідомлено про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» та повідомлено, що коли стане відомо про наявність спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_5, їм буде повідомлено про надходження претензії та розяснено ст. 1218 ЦК України (а.с. 19, 101,130).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4, постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: 90300, Закарпатська область, м.Виноградів, вул.Соборності, буд.64, у звязку з чим на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважає відповідачів такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

З наданої позивачем копії паспорта громадянина України ОСОБА_5 серії ВО №988723, виданого 04 вересня 2002 року Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області, вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрованим за адресою: 90300, Закарпатська область, м.Виноградів, вул.(Пархоменка) Соборності, буд.64.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

13 жовтня 2017 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було складено лист-претензію до ОСОБА_3, та ОСОБА_4, вих. № 60918LFZA9ZW0 (а.с. 21), яку 29.10.2017 року було направлено за адресою реєстрації ОСОБА_3, та ОСОБА_4, що підтверджується реєстром згрупований поштових відправлень-рекомендованих листів (а.с. 22-25).

Однак, позивачем суду взагалі не надано жодних доказів того, що ОСОБА_3, та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 за заповітом або за законом.

При цьому, суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Жодних документів, які б підтверджували родинні звязки ОСОБА_3, та ОСОБА_4 з ОСОБА_5 позивачем суду не надано, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості встановити до якої черги спадкоємців за законом можуть належати відповідач та чи мають вони взагалі право на спадкування після смерті позичальника ОСОБА_5

Жодних доказів того, що ОСОБА_3, та ОСОБА_4не були усунуті від спадкування іншими спадкоємцями позивачем суду також не надано.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що з відповіді ОСОБА_6 державної нотаріальної контори № 181/01-16 від 24.04.2017 року вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 ніхто не звертався.

Таким чином, позивачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 81 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 та прийняли спадщину після його смерті, а отже і не має підстав стверджувати, що ОСОБА_3, та ОСОБА_4 успадкували зобов’язання за кредитним договором та мають відповідати за зобовязаннями померлого ОСОБА_5 і задовольнити вимоги кредиторів останнього.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Так, відповідно до листа регіонального сервісного центру в Закарпатській області від 26 квітня 2018 року № 31/7-15а/з, станом на 26.04.2018 року за ОСОБА_5 транспортні засоби не зареєстровані (а.с.73).

Відповідно до інформаційної довідки № 118989223 від 29 березня 2018 року, ОСОБА_5 не мав жодного нерухомого майна (а.с.75).

З метою встановлення архівних відомостей про наявність нерухомого майна у покійного ОСОБА_5, представник відповідача звернувся до ОСОБА_6 РБТІ. Як вбачається з матеріалів РБТІ - будинок по вул. Пархоменка належить ОСОБА_3; будинок по вул. Зелена, 81 - ОСОБА_7, а будинок в смт. Королево - ОСОБА_8 (а.с.76-81).

Позивач, в свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів того, що спадкодавцю за життя належало будь-яке (рухоме, нерухоме) майно чи право на таке майно, що відповідач отримав у спадщину та може за його рахунок задовольнити вимоги позивача, та таких доказів судом не здобуто.

Отже, будь-якого майна після смерті ОСОБА_5 відповідачам не передано, в матеріалах справи відсутні відомості стосовно наявності майна, яке б перейшло у спадщину відповідачам.

Оскільки позивачем у справі не доведено, що відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 та що вони прийняли спадщину після його смерті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_3, та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № MKG0SE00000542 від 18.09.2006 року в сумі 93817,24 грн є недоведеними.

Даючи оцінку доводам представника відповідача про застосування строків пред’явлення вимог, суд приходить до наступного висновку.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Твердження представника позивача про те, що позивачу стало відомо про смерть боржника тільки 10.02.2014 року є безпідставним з огляду на те, що таке твердження не підтверджено жодними належними й допустимими доказами. На розяснене судом право подати доказ на підтвердження зазначеної обставин, представник позивача скористався ним власний розсуд, визначений ч. 2 ст. 11 ЦПК.

У зв’язку із смертю боржника позивачем тільки 23.04.2014 року, як кредитором, була направлена претензія з приводу заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_6 державної нотаріальної контори ( а.с.112).

З листом - претензією позивач звернувся до ОСОБА_3, та ОСОБА_4, 13 жовтня 2017 року, вих. № 60918LFZA9ZW0 (а.с. 21), яку 29.10.2017 року було направлено за адресою реєстрації ОСОБА_3, та ОСОБА_4, що підтверджується реєстром згрупований поштових відправлень-рекомендованих листів (а.с. 22-25).

Поряд з цим, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, та ОСОБА_4, про стягнення боргу кредитором спадкодавця 05.02.2018 року ( а.с.4).

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч.1). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч.2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч.3). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4).

Таким чином, позивач, як кредитор дізнавшись про смерть боржника не дотримав строк предявлення вимог до спадкоємців позичальника, що прийняли спадщину, у строки встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, приймаючи до уваги, що судом встановлено необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у задоволенні позову судом відмовляється за недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, та ОСОБА_4, слід відмовити.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийОСОБА_10