Рішення № 75051935, 01.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4264/17

Провадження № 2/183/538/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з секретарем – Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення особи без надання іншого житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 08 грудня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 60,00 м2, житловою площею 44,00 м2, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, мкр. Орільський, 13/88, на підставі договору іпотеки від 25 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого за № 19. Після отримання права власності на вищезазначене нерухоме майно, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою виявилась реєстрація та проживання відповідача ОСОБА_1 в ньому.

Посилаючись на Закон України "Про іпотеку", позивач просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, мкр. Орільський, 13/88, зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути з відповідача судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з’явився, але надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву в якій посилався на те, що у квартирі, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, мкр. Орільський, 13/88, він не проживає з 02 грудня 2008 року. 17 грудня 2008 року він передав керуючому Перещепинського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3 ключі від квартири і написав заяву про розірвання договору № DNNPG40000004426 від 01 січня 2008 року. Додав, що у нього вже відбувся суд з ПАТ КБ "ПриватБанк" з приводу спірної квартири, у позивача є дозвіл на її продаж (а.с. 29). Відзив на позов не надав. Про причини своєї неявки не повідомив.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147 від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по справі відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України у редакції Закону № 2147.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки від 25 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 19, є власником квартири, загальною площею 60,00 м2, житловою площею 44,00 м2, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, мкр. Орільський, 13/88, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 77473347 від 29 грудня 2016 року (а.с. 4-5).

13 липня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось на адресу ОСОБА_1 із претензією про добровільне звільнення ним та іншими мешканцями, зазначеного вище нерухомого майна, із зняттям з реєстраційного обліку протягом тридцяти днів з дня отримання претензії (а.с. 6, 7).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17 грудня 2008 року, отриманої того ж дня Перещепинським відділенням ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є Перещепинське відділення ПАТ КБ "ПриватБанк", останній просив розірвати укладений договір кредиту у зв’язку з тим, що він та його дружина не працюють, та у них відсутні кошти на погашення кредиту, та їх сім'я стала не сплатоспроможною. Просив реалізувати предмет іпотеки – квартиру, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, мкр. Орільський, 13/88, на публічних торгах в рахунок погашення його заборгованості перед ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 30).

Згідно з довідкою Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 602-д від 18 вересня 2017 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно був зареєстрований за адресою: м. Перещепине, мікрорайон ОрільськийАДРЕСА_1, з 19 лютого 2008 року по 02 грудня 2008 року (а.с. 31). З 09 жовтня 2012 року місце проживання відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області №2420/2 від 12 вересня 2017 року (а.с. 19).

У відповідності до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що також передбачено умовами підписаного іпотечного договору від 12 жовтня 2007 року.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до нової редакції статуту Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмету іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до приписів ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України, яка підлягала застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 43 своєї постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частинами 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Так, позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач на час подання позову проживає в спірній квартирі, чим чинить позивачу перешкоди в її користуванні. Водночас, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів проживання відповідача в квартирі, не допуску працівників позивача до неї, наявності у відповідача ключів від приміщення, відмови від добровільного виселення ОСОБА_1 із спірної квартири, чим створені перешкоди у користуванні майном, крім того відповідач на сьогоднішній день не є зареєстрованим у ній. Саме лише посилання на даний факт суд вважає припущенням, а направлення відповідачу претензії не за адресою місця реєстрації не свідчить про створення перешкод позивачу в користуванні та не усунення їх в добровільному порядку.

Разом з тим, суд вважає, що позов в частині виселення будь-яких інших осіб із спірної квартири задоволенню не підлягає і через неконкретизованість позовних вимог та недоведеності предмету спору, що не позбавляє права позивача звернутись до суду окремо з такою вимогою до конкретних осіб при наявності спірних правовідносин між ними. А тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) про виселення особи без надання іншого житлового приміщення – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 01 березня 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна