Ухвала суду № 75051215, 02.07.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/2200/2018

Справа № 243/5888/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Р.В. Кузнецов розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання вимог законними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду із позовом до ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання вимог законними, зобов’язання вчинити певні дії.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Дослідивши позовну заяву та додані матеріали, суд приходить до висновку, що її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

За приписами ч. 1ст. 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із роз’ясненнями, викладеними у пункті 3 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити із того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв’язку із наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по - друге, суб’єктивний склад такого спору (однією з сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб’єктами господарювання.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що за договором від 21 лютого 2007 року, ним, як підприємцем були надані послуги з поставки реабілітаційного обладнання споживачу цих послуг - ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Рішенням господарського суду Донецької області від 03 червня 2010 року було встановлено, що поставка обладнання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 споживачу ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» була здійснена лише на суму – 119653,00 грн., у зв’язку із чим, просив суд визнати його вимоги до відповідача про повернення обладнання на вказану суму (з урахуванням інфляції) законними та зобов’язати ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» погасити борг підприємця ОСОБА_1 за рахунок суми не повернутого обладнання постачальнику.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) тощо.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 не зазначено та не надано суду жодних відомостей (доказів) про те в якому статусі він перебуває, фізичної особи чи юридичної особи, підприємця (не зазначено відомостей про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) тощо.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_1 перебував у статусі фізичної особи-підприємця а також характер правовідносин, що склались між сторонами, не зазначення (надання) позивачем відомостей про те в статусі кого він перебуває станом на час звернення до суду із даним позовом, чи відомостей про виключення даних про нього як ФОП з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, позбавляє суд можливості вирішити питання стосовно того за правилами якого судочинства слід розглядати даний позов.

Крім того, за правилами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

В порушення зазначених вимог закону, позовна заява ОСОБА_1 не містить зазначення ціни позову.

Дослідженням позовної заяви та доданих матеріалів, також встановлено, що її подано без додержання вимог, викладених у ч. 4 ст. 177 ЦПК України, якою передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Так, в своєму позові ОСОБА_1 посилаючись на те, що він став споживачем обману який надходить з відповідей ДП «Слов’янський курорт», просив суд, на підставі положень ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», звільнити його від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За змістом позовної заяви та доданого до неї рішення господарського суду Донецької області від 03 червня 2010 року, вбачається, що поставка обладнання за договором від 21 лютого 2007 року укладеного між позивачем та відповідачем, здійснювалась саме позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а споживачем за даним правочином виступав ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

У зв’язку із наведеним, суд приходить до переконання про відсутність підстав для застосування положень частини 3 статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», якою передбачено звільнення від сплати судового збору саме споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Судом не вбачається підстав, передбачених ЗУ «Про судовий збір», або іншими законодавчими актами, за якими позивач міг бути звільнений від сплати судового збору. Клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав, передбачених ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» також не заявлялось.

Кім того, п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення зазначених вимог закону, позовна заява ОСОБА_1 не містить такого підтвердження.

У зв’язку із наведеними недоліками, а також враховуючи, що судом не знайдено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, даний позов слід залишити без руху.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ «Про судовий збір».

За змістом ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, розмір ставок судового збору встановлюються в залежності, зокрема від того ким подана позовна заява, як то, зокрема, фізичною особою, чи фізичною особою-підприємцем тощо.

З огляду на відсутність даних стосовно того в якому статусі перебуває позивач станом на час звернення до суду із даним позовом (фізична особа, фізична особа-підприємець), суд також є позбавленим можливості зазначити в цій ухвалі правильний розмір судового збору що підлягає до сплати.

Частинами 1,2 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частиною 3 вказаної статті, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дана позовна заява має бути залишена без руху, із наданням позивачеві строку для усунення недоліків.

Керуючись постановою Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» закритого товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про визнання вимог законними, зобов’язання вчинити певні дії – залишити без руху та надати позивачеві строк в 10 (десять) днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для надання суду:

- позовної заяви із зазначенням: відомостей про те в якому статусі він перебуває станом на час звернення до суду із даним позовом (фізичної особи чи юридичної особи, підприємця) - відомостей про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України/відомостей про виключення даних про нього як ФОП з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

- документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Кошти в оплату судового збору мають бути перераховані на р/р 31218206005075, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - Слов’янське УК/м. Слов’янськ/22030101, код ЄДРПОУ - 37803368, МФО – 899998, код класифікації доходів бюджету – 22030101.

До позовної заяви мають бути додані її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_2