Рішення № 75051018, 20.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/4707/18

номер провадження 2/201/1819/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»,

третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1О.) звернулася до суду із вищезазначеним позовом до Публічного акціонерного товариств комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі – приватний нотаріус ЧМНО ОСОБА_2А.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20 вересня 2016 року приватним нотаріусом ЧМНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 4064, яким стягнуто з позивача на користь банку грошові кошти у розмірі 722771,38 грн. за кредитним договором № SAMDN03000031179932 від 24 грудня 2009 року. Указаний виконавчий напис позивач вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом не було перевірено факт безспірності заборгованості за кредитним договором, а також банк не повідомив позивача про розмір заборгованості. З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 вересня 2016 року та зареєстрованим в реєстрі за № 4064 приватним нотаріусом ЧМНО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000031179932 (а.с.3-7)

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2018 року указана цивільна справа передана судді Ходаківському М.П. (а.с.1).

Ухвалою судді від 08 травня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус ЧМНО ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.19-20).

Представник позивача надала до суду заяву, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.34).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи без його участі (а.с.31).

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та розгляд справи здійснити за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 20 вересня 2016 року приватним нотаріусом ЧМНО ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 4064, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № SAMDN03000031179932 від 24 грудня 2009 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 19 липня 2016 року грошові кошти у сумі 722771,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 462424,12 грн., заборгованість за відсотками – 225453,38 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 34393,88 грн. (а.с.9).

На підставі даного виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 53070624 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості (а.с.17-18).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно із п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17.

У виконавчому написі від 20 вересня 2016 року не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», стягуються за кредитним договором № SAMDN03000031179932 від 24 грудня 2009 року.

Строк, за який провадиться стягнення в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса, визначено з 24 грудня 2009 року по 19 липня 2016 року, тобто більше трьох років з дня виникнення права вимоги у банківської установи.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафами, який покладений нотаріусом в основу оскаржуваного виконавчого напису не є доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, а є лише відображенням розрахунку заборгованості здійсненого стягувачем.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами. Крім того, у виконавчому написі не зазначено документів на підставі яких його здійснено, а строк за який проводиться стягнення становить більше 07 років, що перевищує трирічний строк позовної давності. Усе вищевикладене вказує на наявність спору між сторонами, який може бути вирішений лише в судовому порядку.

Ураховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв’язку з чим з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 20 вересня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 4064, яким у безспірному порядку стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDN03000031179932 від 24 грудня 2009 року у розмірі 722771,38 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 462424,12 грн., заборгованість за відсотками – 225453,38 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 34393,88 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2018 року.

Суддя М.П.Ходаківський