Рішення № 75050542, 01.06.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/17799/17

Провадження № 2/234/658/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

за участю: секретаря – Пагуліч Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Краматорськ Донецької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (надалі ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») 22.11.2017р звернулося до суду з даним позовом, вказуючи, що 25 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 МКБ» та ОСОБА_1, відповідачем у справі, укладено Договір про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту №0091803-СССр1_05090, згідно з яким відповідачу було встановлено ліміт кредитування в сумі 20000грн. Зазначає, що 12.09.2017р між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 МКБ», попереднім кредитором, було укладено Договір факторингу №2 шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» придбало у попереднього кредитора право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно вищевказаного Кредитного договору. Свої вимоги мотивує тим, що станом на 14.11.2017р заборгованість за ОСОБА_3 №0091803-СССр1_05090 від 25.09.2013р не погашена й станом на 23.10.2017р загальна сума заборгованості складає в загальній сумі 63540,478грн, яку просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» судовий збір в розмірі 1600грн.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду письмове клопотання, в якому зазначив, що вимоги позову не визнає у зв’язку з закінченням терміну позовної давності ОСОБА_3 №0091803-СССр1_05090 від 25.09.2013р про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту на грошову суму 20 000грн, який був укладений на один рік, тобто термін дії якого починався з 25 вересня 2013 року та закінчувався 25 вересня 2014 року, між ним (ОСОБА_1В.) та Банком ПАТ «ОСОБА_2 МКБ», причому згідно п.3 ОСОБА_3 може продовжити термін дії ОСОБА_3, але тільки з прийняттям по цьому ОСОБА_3 Рішення, але жодного разу не приймає цього Рішення про продовження терміну дії вище вказаного ОСОБА_3, а про це Рішення мав бути повідомлений і Клієнт, який у разі незгоди з цим Рішенням міг би написати Заяву Банку про припинення, або про згоду продовжити термін дії ОСОБА_3. Рішення про продовження терміну дії ОСОБА_3 не приймалося і про це не повідомлялося Клієнту, тому вважає, що термін дії ОСОБА_3 сплинув 25.09.2014р. Крім того, в клопотанні зазначає, що ОСОБА_3 не дотримався вимог п.1 ОСОБА_3, а саме, останній був зобов’язаний видати Клієнту 20 000грн, однак, на справді Клієнт отримав лише 18 500грн, так як частка в розмірі 1500грн. Банком була заблокована з невідомих причин. Також, вказує, що він (ОСОБА_1В.) сплатив Банку у рахунок погашення заборгованості по ОСОБА_3 15 906грн, залишок не сплаченої суми заборгованості складає 2 594грн (18500грн - 15906грн). Зазначає, що він намагався вирішити питання з Банком щодо повернення боргу, та з’ясувати, яким чином останній веде розрахунки по збільшенню розмірну боргу за ОСОБА_3, на що в Банку була відповідь, що заборгованість нараховується комп’ютерною програмою і вони нічого не можуть вдіяти. Так, з розпечатки Банку від 30.12.2014р убачається, що за період з 25.09.2014р, коли закінчився термін дії ОСОБА_3, по 30.12.2014р вказана сума боргу у 34 540грн, тобто з дня закінчення терміну дії ОСОБА_3 виник борг за три місяці (жовтень, листопад та грудень 2014р) в розмірі 20000грн. Звертає увагу, що проценти, які ОСОБА_3 «ОСОБА_2 МКБ» розраховував йому на залишок заборгованості становлять: 2268,36% річних (2564грн х 2268,36% : 100%) : 12міс. = 4 846,73грн в міс, а треба згідно п.2 ОСОБА_3 за місяць: 2564грн х 38% : 100) : 12міс = 81,19грн в міс. Крім того, в клопотанні зазначає, що наприкінці жовтня 2017р, коли вже закінчився термін позовної давності ОСОБА_3 №0091803-СССр1_05090 від 25.09.2013р йому (ОСОБА_1В.) надійшов від ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» лист Повідомлення-Вимога, згідно до якого це підприємство оповістило про нібито борг у сумі 63 336,71грн, який він заборгував Банку «ОСОБА_2 МКБ», але останній ні разу про такий борг не повідомляв. Також, вважає, що назва ОСОБА_3 не відповідає дійсності, так як в оригіналі Договір назван інакше і тому Договір указаний у листі Повідомленні-вимоги за вих. №0091803-СССр1_05090 від 12.10.2014р, який належить ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», він ніколи не підписував, а тому і не несе за цей Кредитний Договір №0091803-СССр1_05090 від 12.10.2014р ні якої юридичної чи правової відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

04 травня 2018 року до суду надійшла письмова відповідь представник позивача ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» ОСОБА_4 на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, в якій вона зазначає, що відповідно до ст.ст.256, 264 ЦПК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Як Відповідач зазначив у клопотанні ним була внесена оплата 06.06.2016р, що по суті і є дією, що свідчить про визнання ним свого боргу. Відповідно до ст.257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не з’явилися надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність, наполягали на своїх вимогах.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у ній письмових доказів.

Суд, вивчивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» був укладений Договір №0091803-СССр1_05090 про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту в розмірі 20000грн, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 23,88% річних за фактичний час користування кредитом в період від дати відкриття Рахунку до 30 вересня 2014 року. Датою щомісячного мінімального платежу встановлено 20 число.

З наданих відповідачем ОСОБА_1 квитанцій убачається, що останній частково сплачував борг за вищевказаним кредитним договором, зокрема:

-29.11.2013р - 2314грн;

-23.12.2013р – 1842грн;

-01.04.2014р – 1700грн;

-19.08.2014р – 750грн;

-18.11.2014р – 5000грн;

-05.12.2014р – 2300грн;

-30.12.2014р – 1000грн;

-21.01.2015р – 500грн;

-29.04.2015р – 200грн;

-06.06.2016р - 300грн,

а всього в розмірі 15906грн.

Відповідно до ст.ст.526, 527 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно до ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (кошти в такій же сумі) у термін і в порядку, що встановлені договором; за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

12 вересня 2017 року між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 МКБ» укладено Договір факторингу №2 шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» придбало у попереднього кредитора право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно вищевказаного Кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.512,513 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», вбачається,що станом на 23.10.2017р відповідачу ОСОБА_1 нарахована заборгованість по кредитному договору №0091803-СССр1_05090 від 25.09.2013р в загальному розмірі 63 540,48грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.83 сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд вважає, що позивачем не доведено розмір заборгованості відповідача по кредитному договору, оскільки не надано детального розрахунку заборгованості із зазначенням всіх її складових, з урахуванням вже сплачених відповідачем за кредитом сум.

Доводи відповідача про те, що на теперішній час сплив строк позовної давності за кредитним договором суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до положень, визначених у ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було зазначено вище, відповідач здійснив останній платіж 06.06.2016 року, чим по суті вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу. З цього часу перебіг позовної давності почався заново.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 130, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Вступна і резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 01.06.2018 року.

Повний текст рішення складений 11.06.2018 року.

Суддя: А.М.Лутай