Ухвала суду № 75050365, 02.07.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

265/4249/15-к

1-кп/264/26/2018

У Х В А Л А

02.07.2018 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів головуючого судді Кузнецова Д.В., суддів Литвиненко Н.В. та Іванченко А.М., при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Чмир Г.О., захисників ОСОБА_1, та ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_4 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться вказана кримінальна справа.

В судове засідання не прибув захисник ОСОБА_5, який повідомив, що не може прибути у зв’язку із поганим станом здоров’я та просив відкласти розгляд справи на інший день.

Разом із тим, останньою ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 травня 2018 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжено до 13 липня 2018 року включно.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та просили не обирати жодного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1 у судовому засіданні також заперечували проти клопотання прокурора, просили не обирати жодного запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою з наступних причин.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв’язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Через проведення АТО на території Донецької області злочини вказаної категорії мають публічний інтерес, так як захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою усього українського народу (ст.17 Конституції України). Такий публічний інтерес важить більше ніж правило поваги до особистої свободи попри презумпцію не винуватості.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів і за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, що може спонукати обвинувачених до втечі. Крім того, вони обвинувачуються у сприянні діяльності організації на тимчасово неконтрольованій території Донецької області та в разі відсутності запобіжного заходу можуть переховуватися від суду на зазначеній території Донецької області.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 176 КПК України будь-яких інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою не може бути застосовано до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статей 258-3 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, а також з огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, що відносяться до тих правопорушень, за якими прямо закріплена неможливість застосування до обвинувачених іншого більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 314, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відкласти розгляд справи на 30 липня 2018 року на 15:30 годину.

Продовжити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі до шістдесяти днів тобто до 30 серпня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Д. В. Кузнецов

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: А.М. Іванченко