Постанова № 75050246, 26.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/1908/17 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Провадження № 22-ц/773/753/18 Категорія: 21 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

представника відповідача адвоката ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

третьої особи Ходачинської Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Ніна Іванівна, Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області (Цуманська об'єднана територіальна громада), ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_7 в липні 2017 року звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Н. І., Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області (Цуманська об'єднана територіальна громада), ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування. Позов мотивовано тим, що вона з 14.05.1950 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 За період шлюбу ними було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. До дня смерті останній проживав та був зареєстрований у вищевказаному житловому будинку разом із нею. Крім неї, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є їхні діти - ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_2 За життя ОСОБА_8 склав заповітне розпорядження, відповідно до якого все належне йому майно заповів доньці ОСОБА_2, яка прийняла спадщину фактично шляхом спільного зі спадкодавцем проживання на момент його смерті. У визначений законом строк вона звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті чоловіка та про видачу їй як пережилій дружині спадкодавця, свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Однак нотаріусом їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Коли вона звернулась до селищної ради із заявою про видачу дублікату свідоцтва на право власності на спадкове майно, їм було відмовлено у зв'язку з тим, що спірне будинковолодіння було відчужене спадкодавцем за договором дарування сину - ОСОБА_5 Крім того, як виявилось, також було укладено договір дарування земельних ділянок, які були приватизовані спадкодавцем також під час перебування у шлюбі, тобто земельні ділянки відносяться до спільної сумісної власності подружжя, згоду на відчуження яких вона також не надавала, а тому просить суд визнати вказані договори дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок недійсними.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року позов задоволено та визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та посвідчений 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 428. Визнано недійсним договір дарування земельних ділянок площею 0,15 га та площею 0,0986 га в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 429. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 не надавала письмової згоди на укладення своїм чоловіком договорів дарування, оскільки в матеріалах справи нотаріуса, який посвідчував договори така письмова згода наявна.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Учасниками справи, їх представниками відзиви в даній справі не подавались.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_5 з підстав, що в ній наведені та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_5 не визнала та просила залишити її без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Н. І. апеляційну скаргу ОСОБА_5 підримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи, їх представники в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені судом апеляційної інстанції про час та місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, заслухавши представника відповідача, відповідача, третю особу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не надавала згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_8 належного їм майна, про що свідчить відсутність її волевиявлення на укладення вказаних договорів дарування та невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України. Однак такий висновок суду не ґрунтується на встановлених обставинах справи та нормах процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, позивачем по справі, з 14.05.1950 року відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 14.05.1950 року (а.с. 6).

На підставі рішення виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 25.11.2011 року № 84 за ОСОБА_8 визнано право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно 05.12.2011 року (а.с. 17), яке зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с. 18). Крім того, відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку від 21.09.2011 року площами 0,15 га та 0,0986 га у АДРЕСА_1 їх власником є ОСОБА_8 (а.с. 27-28).

Таким чином, свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно було видано 05.12.2011 року, спірні земельні ділянки набуті ОСОБА_8 у власність 21.09.2011 року. Право власності на зазначені земельні ділянки виникло відповідно до вимог ст. 125 та ст. 126 ЗК України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а право власності на нерухоме майно виникло відповідно до норм ЦК, який діяв на той час.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 11.11.2016 року (а.с. 7). Останній за життя склав заповіт 09.09.2010 року, відповідно до якого все належне йому майно заповів дочці - ОСОБА_2 (а.с. 9).

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 травня 2017 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельні ділянки площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1, як пережилій з подружжя у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 14).

Відповідно до довідки Цуманської селищної ради № 670 від 29.06.2017 року Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області не може надати дублікат свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок, так як даний будинок відчужений на підставі договору дарування № 428 від 27.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. (а.с. 15).

Також з матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно та земельні ділянки на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1, посвідченого 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 428 та договору дарування земельних ділянок площею 0,15 га та площею 0,0986 га в АДРЕСА_1, посвідченого 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 429, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_5 (а.с. 105-106; 82-83).

Таким чином на час складення ОСОБА_8 заповіту 09.09.2010 року, відповідно до якого все належне йому майно він заповів дочці - ОСОБА_2, спірне нерухоме майно та земельні ділянки вже були ним подаровані сину ОСОБА_5

Частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За змістом частини другої статті 65 СК України та частини другої статті 369 ЦК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2. Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена. Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.

За ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Статтею 37 вказаного закону передбачено нотаріальні дії, які у сільських населених пунктах вчиняються уповноваженеми на це посадовими особами органу місцевого самоврядування, зокрема, такою дією є засвідчення справжності підпису на документах.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні в суді першої інстанції заперечила факт надання згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_8 належного їм на праві спільної сумісної власності подружжя будинковолодіння та земельних ділянок, що також ствердив і секретар Цуманської селищної ради ОСОБА_6, який виготовив документ, поданий ОСОБА_8 нотаріусу при посвідченні оспорюваних договорів дарування.

Однак, в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_4, посвідчена ОСОБА_6, секретарем Цуманської селищної ради Ківерцівського р-ну Волинської області 16.03.2012 року та зареєстрована в реєстрі за № 27, якою ОСОБА_4 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_8 на дарування синові ОСОБА_5 спірного житлового будинку та земельних ділянок (а.с. 84).

Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. надано суду копії договорів дарування, посвідчених нею 27.03.2012 року та зареєстрованих в реєстрі за №№ 428 та 429, а також інших документів, які надавались, отримувались та оформлялись при укладенні та посвідченні договорів дарування (а.с. 81-122).

Пунктом 4.2. Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що повинен перевірити нотаріус при посвідченні відповідного договору (в частині відомостей зазначених у заяві про надання згоди на відчуження спільного майна).

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, у приватного нотаріуса, який посвідчив договори дарування відповідно до яких ОСОБА_8 подарував спірне майно ОСОБА_5, не було підстав вважати, що ОСОБА_4 не надавала згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_8 належного їм майна.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на поясненнях третьої особи ОСОБА_6, який ствердив, що позивач ОСОБА_4 у його присутності не підписувала згоду на відчуження майна. Разом з тим, ним було посвідчено таку згоду та зареєстровано в реєстрі, про що свідчить текст даної згоди, копія якої є у матеріалах справи. ОСОБА_6 не був допитаний в якості свідка, а тому його пояснення не можуть бути належним та достатнім доказом у даній справі.

Таким чином на підтвердження своїх вимог позивачем ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 не надавала згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_8 належного їм майна, а тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року в даній справі скасувати.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинська Ніна Іванівна, Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області (Цуманська об'єднана територіальна громада), ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 липня 2018 року.

Головуючий

Судді