Рішення № 75050221, 29.03.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5609/17

(2/199/1215/18)

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Борулько М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 5300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту і сплати процентів, у зв’язку з чим станом на 31.06.2017 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 43 820,92 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 136,78 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 33 922,50 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3 198,74 грн., штрафи відповідно до пунктів 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 2 062,90 гривень, заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 13.11.2007 року б/н у сумі 43 820,92 гривень, а також судові витрати у сумі 1 600,00 гривень.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.11.2017 року була стягнута на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 13.11.2007 року у сумі 41 258,02 гривні, в тому числі: 4 136,78 грн. – заборгованість за кредитом; 33 922,50 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 198,74 гривні – заборгованість за пенею, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 42 858,02 гривні.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08.02.2018 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.11.2017 року скасоване та справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутності, про що надав письмову заяву.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав відзив на позов, яким проти позову заперечував та зазначив, що оскільки термін дії картки є строком дії кредитного договору б/н від 13.11.2007 року, тому за невиконання зобов’язань позивач має право звернутись до суду в межах строку позовної даності. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на момент подання позову до суду строк дії картки, виданої 13.11.2007 року, не сплинув, або після закінчення строку дії вказаної платіжної картки відповідачем отримана нова картка, тому, враховуючи загальний строк дії кредитної карти типу VISA Classic у 2 роки та момент початку перебігу строку позовної давності за кредитом, що розпочався з листопада 2009 року, відповідач просив суд відмовити у позовних вимогах у зв’язку зі спливом строку позовної давності. Позивач також просив справу розглянути у його відсутність, про що надав відповідну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 5 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 31.06.2017 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 43 820,92 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 136,78 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 33 922,50 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3 198,74 грн., штрафи відповідно до пунктів 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 2 062,90 гривень.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.11.2017 року з відповідача було стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 13.11.2007 року у сумі 41 258,02 гривні, в тому числі: 4 136,78 грн. – заборгованість за кредитом; 33 922,50 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 198,74 гривні – заборгованість за пенею, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 42 858,02 гривні.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08.02.2018 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21.11.2017 року, - скасоване.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, через невиконання відповідачем належним чином умов кредитного договору та порушення графіку погашення кредиту і сплати процентів, прострочена заборгованість за кредитним договором становить 43 820,92 гривень, із яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 136,78 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 33 922,50 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3 198,74 грн., штрафи відповідно до пунктів 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 2 062,90 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

П.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що при застосуванні положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що цивільний кодекс не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи наведені норми права та приймаючи до уваги, що позов до суду був поданий 15.08.2017 року, тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущений трирічний строк звернення із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.11.2007 року, що спливає 13.11.2010 року.

Судом також враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України №6-786цс17 від 15.05.2017 року, де зазначено, що сплив позовної давності як підстави для припинення зобов’язання норми глави 50 «Припинення зобов’язання» ЦК України не передбачають. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб’єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов’язаної особи.

У зобов’язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов’язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду – захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.

Однак, за змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п’ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

У зв'язку із цим та враховуючи, що цивільний кодекс не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суд враховує положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

У постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.03.2014 року №6-14цс14, викладена правова позиція, відповідно до якої зазначено, що картка діє в межах визначеного нею строку, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Також постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.11.2015 року №6-1926цс15, 09.11.2016 року № 6-2251цс16, 30.09.2015 року № 6-154цс15, які відповідно вимог ст. 263 ЦПК України враховуються судом, викладена правова позиція щодо застосування строків позовної давності у разі наявності умов про часткове повернення кредиту, за якою зазначено, що оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що строк дії картки, виданої 13.11.2007 року не сплинув або, що після закінчення строку дії платіжної картки, виданої 13.11.2007 року, відповідачем була отримана нова картка, також враховуючи, що з поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором наданим позивачем не зазначається дата внесення останнього платежу боржником ОСОБА_1 для встановлення виникнення моменту прострочки платежу, тому суд вважає відсутніми законних підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором від 13.11.2007 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 4, 6, 252, 257, 266, 267, 526, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли з кредитних правовідносин», Законом України «Про захист прав споживачів» суд,-

В И Р І Ш И В:

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Л.Г. Якименко