Рішення № 75050105, 19.06.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/889/18

Справа № 235/1391/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю позивача ОСОБА_1В,

представника відповідача ОСОБА_2

секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Позивач обґрунтувала позовні вимоги тим, що 14.11.2016р. вона була прийнята на посаду головного спеціаліста сектору страхових виплат відділу страхових виплат відділення управління виконавчої дирекції Фонду у м. Красноармійську, що підтверджується наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області № 1308-к від 14.11.2016 року та записом у трудовій книжці.

01.08.2017 року була призначена головним спеціалістом сектору страхових виплат відділу страхових виплат Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області №416-к від 01.08.2017р.

29.12.2017 року позивачку було звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на підставі наказу №1197- к від 20.12.2017р. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується записом у трудовій книжці.

Позивач вважає це незаконним та безпідставним виходячи з наступного.

Звільнення працівників у зв'язку зі скороченням чисельності або штату може вважатися законним, якщо скорочення чисельності або штату працівників дійсно відбувалося, а роботодавець:

- дотримав норми законодавства щодо вивільнення працівників, відповідні дії належним чином задокументовані;

- врахував переважне право на залишення працівника на роботі;

- запропонував працівнику перейти на іншу роботу на тому ж підприємстві;

- надав працівникові гарантії, передбачені законодавством;

- отримав згоду від профспілкового органу (профспілкового представника) на звільнення працівника.

Всі ці норми були порушені при здійснені звільнення позивачки.

По-перше, порушена процедура проведення звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

27.10.2017 року позивачкою було отримано попередження від 27.10.2017року. В даному попереджені зазначено, що на підставі ст. 32 Кодексу законів про працю України, а також постанов правління Фонду, якими з 01.01.2018 року змінюються умови оплати та стимулювання працівників виконавчої дирекції фонду та її робочих органів, попереджено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання пращ, розміру посадового окладу, зміну найменування посаду, які вступлять в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє звільнення.

На думку позивачки відповідач звільнив її без наявності попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці, як передбачено ст. 49-2 КЗпП України. Попередження від 27.10.2017 року не можливо вважати належним, оскільки воно стосувалося та обґрунтовано ст. 32 КЗпП України, взагалі не містить інформації про скорочення численності працівників відповідача.

По-друге, звільнення відбулося без отримання ч.ч.1,2,3,5 ст. 43 КЗпП України, яким передбачено, що розірвання трудового договору на підставах, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згоди профспілкового комітету, членом якого являлася позивачка немає, оскільки на засідання профкому її не викликали, з ніяким рішенням не ознайомлювали.

Позивачка є особою, яка має переважне право на залишення на роботі оскільки вона є працівником з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. За час роботи у відділенні (1 рік 1 місяць) за наказом керівника відділення вона працювала у архіві, у медичному відділі організовувала санаторно-курортне лікування потерпілих, відповідно до Постанови від 24.05.2017 №33. З 19.09.2017 року перейшла до сектору страхових виплат відділу страхових виплат. Позивач має вищу інженерно-технічну освіту, у 1984 році закінчила Донецький інститут радянської торгівлі, механічний факультет. Має освіту техніка-плановика, у 1977 році закінчила з відзнакою Селидівський гірничий технікум. На передостанньому місці займала посаду головного спеціаліста з питань транспорту Красноармійської міської ради. Позивачка являється інвалідом 2 групи (загальне захворювання) та інвалідом праці 3 групи (регрес). 03.11.2017р. №291 приймається Наказ Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області «Про створення комісії», для проведення співбесід з працівниками по скайпу. Из 7 членів комісії присутня була тільки ОСОБА_4 Більше ніяких перевірок, атестацій, тестувань, тощо не проводилось. Дисциплінарних стягнень не мала.

У відповіді на запит щодо підстав звільнення ОСОБА_5 повідомила листом (від 27.12.2017 №01-07/18-1650 абз.7), що «...вжито вичерпні заходи. Зокрема, надано оцінку кваліфікації і продуктивності праці, при цьому була врахована дисциплінованість працівника, рівень професійної підготовки, наявність ініціативності, уміння організувати та забезпечити результативну роботу, ставлення до роботи, якість виконання доручень, рівень почуття відповідальності, оперативності прийняття рішень, уміння висловлювати думки). 5-7 хвилин співбесіди по скайпу з начальником відділу страхових виплат та матеріального забезпечення управління ОСОБА_4, можливо надати всебічну оцінку працівнику у повному обсязі. Це упереджене, дискриміноване та необ’єктивне відношення до особистості,

Проаналізувавши Додаток №1 до наказу управління від 05.12.2017 №361 «Посади, передбачені штатними розписами відділень управління, які скорочуються з 01.01.2018р,(пункт 32 Покровське відділення управління), посада головного спеціаліста сектору страхових виплат передбачена на скорочення 1 одиниця, а скоротили 2, посада головного спеціаліста сектору документального забезпечення та звернень передбачено на скорочення 2 одиниці, скоротили 1, не скоротили головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг 1 одиницю, скоротили посаду начальника відділу медичних та соціальних послуг (у відділенні Фонду не має лікаря, посаду начальника медичного відділу займає за освітою медична сестра ОСОБА_6А.).

Звільнення позивача відбувалося на підставі рішення комісії, що оформлено протоком №1 від 12 грудня 2017 року, яка відбулася у Покровському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, на якій розглядалися питання реструктуризації та оптимізації штату відділення. До складу комісії ввійшли начальник Покровського відділення ОСОБА_7 А Г., заступники начальника відділення ОСОБА_8, ОСОБА_9 А, та головний бухгалтер ОСОБА_10 До складу комісії навіть не увійшов представник профспілки «Соціал», членом якої була позивач, начальники відділів та секторів, юрист. Про її створення та склад працівники відділення дізналися лише 12 грудня 2017 року. На засіданні комісії позивачу запропонували підписати витяг з протоколу про звільнення за скороченням штату. Вона не знала, що це за комісія, як вона створена, яким нормативно-правовим актом передбачена така комісія. Але в цей день 12 грудня 2017 р. витяг з протоколу засідання комісії не надали (хоча вона вимагала). 14 грудня 2017 року позивача знову запросили на засідання комісії, на якій вже був присутній голова Красноармійської міської громадської організації «Спілка шахтарів - інвалідів» ОСОБА_11, що також не зрозуміло, яке він має відношення до відповідача та до профспілки «Соціал».

Таким чином, звільнення позивача фактично відбулося на підставі рішення комісії, створення якої не передбачено законодавством України, що не створює ніяких правових наслідків, надали підписати витяг з протоколу засідання комісії від 12.12.2017р., в якому був вказаний членом комісії ОСОБА_11 ОСОБА_7 він не був присутнім на засіданні комісії 12.12.2017р. Витягів з протоколу засідання комісії від 12.12.2017 без участі ОСОБА_11 не надали. Таким чином, рішення про скорочення позивача прийняла комісія, яка на день прийняття рішення ще не була створена. Отже, рішення комісії є незаконним. Згоди на звільнення позивач не надавала, що відображено записом від 14.12.2017 у витягу з протоколу №1 засідання комісії із скорочення працівників від 12.12.2017. Про скорочення штату відділення до 34 працівників начальник відділення повідомила працівників 12 грудня 2017 року. Про новий штатний розпис начальник відділення також не повідомила працівників відділення. Вакансії не були запропоновані. Все це свідчить про кулуарний та заангажований підхід до скорочення окремих працівників відділення.

Позивач вживала заходи для досудового врегулювання спору, а саме 14 грудня 2017 року вона надіслала лист до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_5 з проханням розгляду питання щодо переважного залишення її на посаді, а також надання протоколу в частині її звільнення, з метою визначеності з мотивами та підставами прийняття рішення про звільнення.

З викладеного вбачається, що відповідач звільнив позивача без законної на те підстави, з порушенням процедури звільнення, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов’язаний поновити мене на попередній роботі. Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також позивач вважає за необхідне стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь моральну шкоду у розмірі 12000 гривень.

Процедурою звільнення позивач отримала стрес, нанесли їй моральні і фізичні страждання. Підірвали честь, гідність, ділову репутацію, погіршили стосунки з оточуючими людьми, колегами, позбавили реалізацію моїх звичок і бажань. Призвели до затяжного розладу здоров;я, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагають від неї додаткових зусиль та нервів для організації свого життя, чим спричинено моральні страждання, це при тому, що їй протипоказані стресові навантаження, відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда.

В обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду місячного строку є такими:

23.01.2018 року ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду (справа № 805\526\18-а), із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста страхових виплат відділу страхових виплат Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області; стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2017 року по час постановлення рішення суду,

29 січня 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання на 26 лютого 2018 року.

26 лютого 2018 року ухвалою суду відкладено розгляд справи за клопотанням позивача.

09 лютого 2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. 22 березня 2018 року позивач отримала засобами поштового зв’язку ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року про закриття провадження по справі №805/526/18-а за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У вказаній ухвалі суд прийшов до висновку, що посада головного спеціаліста страхових виплат відділу страхових виплат Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яку обіймав позивач до свого звільнення та про поновлення на якій заявлено позов в розумінні ст. ст. 4, 19 КАС України не відноситься до публічної служби, а отже даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір належить до трудових, а відповідно до ст. 232 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України трудові спори розглядаються в порядку цивільного судочинства. Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Суд також роз’яснив, що повторне звернення з тією самою позовною заявою до адміністративного суду не допускається, а зазначені позовні вимоги віднесені до юрисдикції міськрайонного суду у порядку позовного провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Вказані обставини позивач вважає є доказом поважності пропуску з її боку строків звернення з цим позовом до суду за вирішенням цього трудового строку і просить суд його поновити, оскільки вона звернулась до Донецького окружного адміністративного суду у межах місячного строку та адміністративний суд відкрив провадження по справі.

Позивач просить суд визнати поважними причини пропущення процесуального строку та поновити пропущений процесуальний строк подання позовної заяви. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору страхових виплат відділу страхових виплат Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2017 року по час постановления рішення судом. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000 гривень.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затвердження структури органів Фонду, граничної чисельності віднесено до компетенції правління Фонду соціального страхування України. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим.

Постановою правління Фонду № 47 від 12.09.2017р. «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування», затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, яка станом на 01.08.2017 року дорівнювала 7988 (відповідно до постанови правління Фонду № 13 від 08.02.2017 року), що дорівнює 35%.

10.10.2017 року Постановою Правління Фонду соціального страхування України № 50 «Про затвердження структури органів Фонду», затверджено та введено в дію з 01.01.2018 року структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Крім того, наказом виконавчої дирекції Фонду від 23.10.2017 р. № 559 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області» (зі змінами) змінено структуру управлінь та відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, значно зменшено граничну чисельність працівників у структурі.

Зазначене підтверджує, що дійсно в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників.

Роботодавцем забезпечено неухильне додержання визначеного законодавством порядку вивільнення працівників (ст.49-2 КЗпП України). Так, не пізніше ніж за два місяці,

а саме 27.10.2017 року позивача було персонально повідомлено про зміни в організації

виробництва і праці, зміни істотних умов праці та про можливе наступне вивільнення.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що її звільнення було проведено «...без наявності попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці, як передбачено ст. 49-2 КЗпП України. Попередження від 27.10.2017 року не можливо вважати належним, оскільки воно стосувалося та обґрунтовано ст. 32 КЗпП України, й взагалі не містить інформації про скорочення чисельності працівників Відповідача».

Зазначені твердження є помилковими, законодавчо необгрунтованими та такими, що вводять суд в оману.

Так, 27.10.2017 року позивачу було надано персональне попередження, яким, серед іншого, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що постановами Правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» з 01.01.2018 затверджено граничну чисельність працівників ВД Фонду та її робочих органів у кількості 5192 штатні одиниці; від 10.10.2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду», затверджено та введено в дію з 01.01.2018 року структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у зв’язку з чим позивача повідомлено про зміни істотних умов праці та про можливе наступне звільнення.

Відповідно до норм діючого КЗпП України, в обох випадках, при звільненні за п. 6 ст. 36 КЗпПУ та ч. 1 ст.40 КЗпПУ, розірвання трудового договору пов’язане із змінами в організації виробництва і праці, але передбачені різні підстави припинення трудового договору:

-відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці, які мають місце при змінах в організації виробництва і праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);

-ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату працівників, але з ініціативи роботодавця (п. 1 ст. 40 КЗпП).

У відповідності до вимог діючого законодавства роботодавцем було погоджено із головою первинної профспілкової організації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області ОСОБА_12 питання вивільнення ОСОБА_1

Не погоджується відповідач із міркуваннями позивачки про наявність в неї переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, через те, що вона є особою з інвалідністю.

Так, статтею 21 КЗпП України закріплено принцип рівності трудових прав громадян України, в т. ч. незалежно від інвалідності.

Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Кваліфікація працівників - це рівень професійної придатності, що забезпечується сукупною наявністю у працівників загальноосвітніх і спеціальних знань, умінь, здібностей, досвіду і трудових навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

З метою неухильного додержання прав найманих працівників, управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області вжито вичерпні заходи. Зокрема, надано оцінку кваліфікації і продуктивності праці, при цьому було враховано дисциплінованість працівника; рівень професійної підготовки; наявність ініціативності; уміння організувати та забезпечити результативну роботу; ставлення до роботи; якість виконання доручень, наданих керівництвом; рівень почуття відповідальності, оперативності прийняття рішень; уміння висловлювати думки та ін.

Задля визначення переліку працівників, що мають достатній рівень професійних знань та продовжуватимуть працювати в управлінні ВД Фонду в Донецькій області та його відділеннях, керівництвом управління було проведено особисте спілкування з найманими працівниками.

Крім того, роботодавцем було враховано, що позивач має недостатньо великий досвід роботи у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування (1 рік 1 місяць) та рівень навичок, порівняно з іншими найманими працівниками, що перешкоджало ОСОБА_1 виконувати посадові обов’язки ефективно та продуктивно.

Позивач не виявляла ініціативності, ставилася до роботи посередньо. Потребувала постійного контролю з боку безпосереднього керівництва. Згідно інформації начальника Покровського відділення, позивач регулярно зверталася з проханням дозволити залишити робоче місце, в т. ч. через погане самопочуття.

Щодо продуктивності праці відмічають, що за ОСОБА_1 було закріплено ведення 395 справ потерпілих, що знаходяться на обліку у Покровському відділенні (9% від загальної кількості), що дорівнює середньому показнику кількості закріплених справ за 1 працівником відділу. Крім того, інші працівники відділу, крім ОСОБА_1, мали додаткове навантаження з метою забезпечення виконання всіх обов’язків, покладених на відділ страхових виплат: прийом внутрішньо переміщених осіб, розгляд звернень громадян, нарахування сум індексації страхових виплат, проведення утримань із страхових виплат на виконання виконавчих листів, підготовка запитів до інших органів державної влади та місцевого самоврядування, звітності, тощо.

Таким чином, роботодавцем забезпечено додержання вимог ст. 42 КЗпП України щодо визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Переведення ОСОБА_1 на іншу роботу було неможливим.

Щодо наведеного позивачем у позовній заяві аналізу Додатку № 1 до наказу управління від 05.12.2017 року № 361 «Посади, передбачені штатними розписами відділень управління, які скорочуються з 01.01.2018» зазначають, що громадяни мають право звертатися до суду з метою захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Крім того, виключним правом роботодавця є вирішення питання про звільнення з посади менш кваліфікованого працівника, залишивши при цьому працівника з більш високою кваліфікацією; проведення перестановки (перегрупування) працівників, тощо з метою забезпечення ефективного та продуктивного виконання Статутних обов’язків Фонду.

Хибними є міркування позивачки про те, що звільнення відбувалося на підставі рішення комісії, утвореної начальником Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_7, оскільки питання щодо припинення трудових відносин вирішувалося виключно роботодавцем. До компетенції комісії було віднесено лише інформування найманих працівників про припинення трудових відносин, оголошення пропозицій про переведення на інші посади (у разі існування можливості).

Також у позовній заяві позивач зазначає, що «згоди на звільнення я не надавала, що відображено записом від 14.12.2017...». Однак, звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і не потребує згоди від найманого працівника.

Позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги щодо поновлення на роботі. Оскільки управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не визнає вимогу щодо поновлення на роботі, відповідно, не може визнати і вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вважають за необхідне звернути увагу суду, що при звільненні позивачу було нараховано та виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, що має бути враховано при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також має бути враховано заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Зазначену позицію було викладено у постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду трудових спорів.

Не погоджуються з вимогою позивачки про стягнення на її користь відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди, позивач посилається на необхідність витрачання додаткового часу на вивчення «...купи законів, Постанов..., проходження співбесіди...» з напрямку основної діяльності. Однак, позивачем не доведено у чому саме полягає порушення її законних прав.

Трудовий договір - це двостороння угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою. Відповідно, роботодавець має право вимагати від працівника належного виконання посадових обов’язків, знання нормативно - правових актів, що регулюють діяльність Фонду, тощо.

Роботу Фонду соціального страхування України, зокрема, спеціалістів відділу страхових виплат, регулює Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», значна кількість постанов Кабінету Міністрів України, Правління Фонду та ін. Діюче законодавство зазнає постійних змін. Зазначене вимагає від посадових осіб постійного підвищення рівня професійної компетентності, в т. ч. шляхом самоосвіти.

Однак, виходячи із змісту позовної заяви, для ОСОБА_1 це було занадто складно, вимагало докладання чималих зусиль. Зазначене свідчить про те, що позивач і сама визнає рівень своїх професійних знань недостатнім.

Також позивач зазначає, що «процедурою звільнення я отримала стрес, нанесли мені моральні і фізичні страждання... Призвели до затяжного розкладу здоров’я...». Але, сам факт звільнення не надає право позивачці вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивачки.

ОСОБА_1 не надано доказів порушення її законних прав, доказів затяжного розладу здоров’я, а також доказів причинно - наслідкового зв’язку між порушенням прав та погіршенням стану здоров’я. При цьому, вважають за необхідне звернути увагу суду на те, що позивач є особою з інвалідністю, яка встановлена внаслідок загального захворювання та професійної травми.

Позивачем взагалі не зазначено у чому саме полягали моральні страждання, у чому виразилася втрата нормальних життєвих зав’язків, у чому полягає потреба докласти додаткові зусилля для організації свого життя; як пов’язано погіршення стосунків з оточуючими людьми, колегами із звільненням з роботи та ін.

25.01.2018 року ОСОБА_1 було запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу по роботу з потерпілими ОСОБА_13 міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Від пропозиції продовжити роботу у Фонді соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_1 відмовилася.

Зазначене є свідченням того, що ОСОБА_1 фактично не має наміру продовжувати роботу в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а, можливо, має на меті тільки заволодіння грошовими коштами Фонду.

З урахуванням викладеного, звертаються до суду з проханням про відмову у задоволенні позовних вимог позивачеві.

Позивач не погодилась з викладеним у відзиві на позов та у відповіді на відзив зазначила, крім викладеного в позові, що відсутність законних підстав для звільнення це:

-протокол про звільнення від 12.12.2017 №1, підписаний 14.12.2017;

-не відповідність вказаних статей у попередженні на звільнення, не витримані строки звільнення, ст.32 КЗпП України;

- не було наказу про звільнення, ознайомленого особисто під розписку. Не запропоновано вакансій, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України;

-не враховувалось переважне право залишення на роботі, як кваліфікованого працівника, інваліда, відповідно до ст. 492 КЗпП України;

-не було попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої булла позивач;

-не витримані строки згоди проф. спілки «Соціал», протокол про звільнення (від 23.12.2017) підписаний після наказу про звільнення (від 20.12.2017), не витримані строки

згоди проф. спілки «Соціал», протокол про звільнення (від 23.12.2017) підписаний після наказу про звільнення (від 20.12.2017).

У Покровському відділенні Фонду ведеться табель виходу на роботу, щоденно, під підпис до 7.30 час, або 8.00, відповідно до сезонності. Пізніше неможливо підписатись, табель ховається секретарем і спізнившийся пише пояснення (позивач не спізнялась); журнал приходу та виходу за межі відділення, ведеться у секретаря під підпис, з датою, часом (вихід і прихід), назвою місця перебування, коротким описом. Тому, залишення робочого місця відбувалося не більше за інших робітників, відповідно до записів у журналі.

Що стосується роботи з потерпілими, то жодної скарги на роботу позивача або відношення до них не надходило. Навпаки, потерпілі неодноразово висловлювали щирі слова подяки за допомогу у вирішенні їхніх проблем, людського ставлення до них та порозуміння. Письмово та в усній формі на гарячу лінію у м. Київ звертались щоб висловити подяку, на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надсилали листи з подяками.

Звільнення нанесло позивачу сильний стрес, що призвів до затяжного розладу здоров’я (гострого бронхіту більш чим на 2 місяці), підірвало її ділову репутацію, погіршило стосунки з оточуючими людьми, життєві звички, погіршили настрій, душевний стан, завдали труднощі в отриманні роботи у її віці, з інвалідностями та станом здоров’я.

Стосовно відмови пропозиції запропонованої роботи у ОСОБА_13 міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, пояснює, що у телефонному режимі хтось дзвонив з відділу кадрів (з їх слів) позивачу, під час захворювання, запропонували роботу та терміново приїхати написати заяву на майбутнє працевлаштування. Ні посади, ні окладу, ні з якої дати чи місяця нічого не могли пояснити. Мирноград - це інше місто, і добирання до роботи для позивача пов’язане з фізичними незручностями. Автобуси переповнені, штовханина і не можливо сісти, а в таких умовах вона не може їхати, щоб не усугубити маючі травми, при добиранні автобусами та з пересадками. Позивач погоджувалась на працевлаштування у Покровському відділенні Фонду, але їй було відмовлено, без пояснення причин.

27 березня 2018 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті,

ВСТАНОВИВ:

Наказом від 14.11.2016 року за № 1308-к ОСОБА_1В, призначено головним спеціалістом сектору страхових виплат відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Красноармійську з 17.11.2016р. (а.с.9).

Відповідно до трудової книжки на ім’я ОСОБА_1, дата заповнення 07.09.1977 р., її наказом від 01.08.2017 року № 416-к призначено головним спеціалістом сектору страхових виплат відділу страхових виплат Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В трудовій книжці мається запис «44» від 29.12.2017 р. про те, що позивача звільнено з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників (а.с.17-21).

За заявою ОСОБА_1 трудову книжку надіслано їй рекомендованим листом (а.с.86, 87).

27.10.2017 року ОСОБА_1 попереджено про те, що відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, керуючись постановами правління Фонду: від 12.09.2017 №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», якою з 01.01.2018р. затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у кількості 5192 штатні одиниці, від 10.10.2017 №50 «Про затвердження структури органів Фонду», якою з 01.01.2018 затверджено структуру органів Фонду: виконавча дирекція Фонду - 1 виконавчий орган, управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 27 робочих органів, відділення в районах та містах обласного значення управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 288 одиниць, № 51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», якою з 01.01.2018 затверджено схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, та №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», якою з 01.01.2018р. змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять у дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє вивільнення. Отримання попередження 27.10.2017 року в судовому засіданні не заперечувалось (а.с.10).

У наказі Управління виконавчої дирекції Фонду від 20.12.2017 року зазначено звільнити ОСОБА_1 з 29.12.2017 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с.44).

Лист непрацездатності серії АГТ № 594910 видано на ім’я ОСОБА_1 19.12.2017 року. Хворіла з 19.12.2017р. Стати до роботи 29.12.2017 року (а.с.39).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи безстроково (а.с.22).

Питання про надання згоди на звільнення працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників розглядалось на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації 23.12.2017 року та 25.12.2017 року, протокол № 35, 36. Згідно витягу з протоколу начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - ОСОБА_5 звернулася до профкому первинної профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення працівників управління відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників управління. Постановою правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 № 50 та наказу виконавчої дирекції Фонду від 23.10.2017 № 559 значно зменшено граничну чисельність працівників у структурі управління. Працівники управління попереджені про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зміну найменування посади та можливе звільнення. На засіданні розглянуто кожну кандидатуру. Виконавчою дирекцією затверджено граничну чисельність працівників управління та посади нижчезазначених працівників управління та відділень скорочуються, а запропонувати інші посади у складі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області або його відділень не є можливим у зв’язку з чим, вони підлягають звільненню за п.1 ст. 40 КЗпП України. На даному засіданні надано згоду на звільнення ОСОБА_1 (а.с.48-49, 51).

Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 р. за № 47 затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду – 188 штатних одиниць (а.с.75).

Згідно акту про надання пропозиції зайняти посаду від 26.01.2018 року, ОСОБА_1В, було запропоновано зайняти посаду головного спеціаліста відділу роботи з потерпілими ОСОБА_13 міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. ОСОБА_1 відмовилась (а.с.78).

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 ст.40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Позивач ОСОБА_1 27.10.2017 р. була належним чином повідомлена про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять у дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє вивільнення в установлені законом строки, а саме не пізніше ніж за два місяця.

Стаття 43 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до роз?яснень, що містяться у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, розглядаючи трудові спори, пов?язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов?язані з?ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зі змісту попередження від 27.10.2017 р. вбачається, що попередження ОСОБА_1 про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та можливе майбутнє вивільнення, відбулося на підставі Постанов Правління Фонду № 47 від 12.09.2017 р., № 50 від 10.10.2017 р., № 51 від 10.10.2017 р. та № 52 від 10.10.2017 р.

Постановою правління Фонду соціального страхування України № 47 від 12.09.2017 р. затверджено з 01.01.2018 граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду 188 штатних одиниць.

Постановою правління Фонду соціального страхування України № 50 від 10.10.2017 р. затверджено структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та структуру виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. На виконавчу дирекцію Фонду покладено обов?язок затвердити до 01.11.2017 р. штатний розпис виконавчої дирекції Фонду відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників виконавчої дирекції Фонду, штатні розписи управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві відповідно до затвердженої структури та граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду, провести з дотриманням вимог чинного законодавства України організаційні заходи з приведення структури виконавчої дирекції Фонду у відповідність до додатку 2 до цієї постанови, в тому числі попередити працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, про можливі звільнення тощо, забезпечити проведення робочими органами виконавчої дирекції Фонду організаційних заходів щодо приведення структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду згідно із вимогами додатку 1 до цієї постанови, в тому числі попередження працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, про можливі звільнення тощо.

Постановою правління Фонду соціального страхування України № 51 від 10.10.2017 р. затверджено схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів.

Постановою правління Фонду соціального страхування України № 52 від 10.10.2017 р. внесено до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 08.02.2017 № 14, зміни, викладено його у новій редакції згідно із додатком.

Таким чином, за змістом ст.32 КЗпП України зміною істотних умов праці є зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше. Враховуючи вищенаведені постанови правління Фонду соціального страхування України, суд приходить до переконання про те, що в Покровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відбулася зміна істотних умов праці.

Аналізуючи надані відповідачем штатні розписи Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 01.08.2017 року та від 01.01.2018 року, суд враховує, що станом на 01.08.2017 р. у відділенні було передбачено 46,75 штатних одиниць, а станом на 01.01.2018 р. 34 штатні одиниці, тобто відбулося зменшення загальної кількості штатних одиниць. Таким чином у Покровському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області відбулося скорочення штату.

Положенням ч.1 ст.42 КЗпП України закріплено переважне право залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці при скороченні чисельності чи штату працівників у зв?язку зі змінами в організації виробництва і праці. Суд приймає доводи відповідача в частині того, що питання, пов?язані з тим, кому і яку посаду запропонувати, є правом роботодавця. Судом не ставиться під сумнів кваліфікація та продуктивність праці ОСОБА_1, але підставою для звільнення стало саме скорочення чисельності працівників, а також не можливість перевести позивача на іншу посаду.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 звільнена 29.12.2017р. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018р. відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою від 19.03.2018р. провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивач звернулась до Красноармійського міськрайонного суду 26.03.2018 року. Таким чином, суд вважає, що оскільки строк на звернення до суду не пропущений, відсутня потреба його поновлювати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивач попереджений про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, звільнена не під час перебування на лікарняному, в установі дійсно відбулось скорочення чисельності працівників, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

В судовому засіданні 19 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 26.06.2018р.

Позивач: ОСОБА_3. Зареєстрована за адресою: 85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Лесі Українки, будинок 13 «в». РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Код ЄДРПОУ 41325231. Адреса: Донецька область, місто Слов’янськ, вулиця Свободи, 5.

Суддя С.М.Хмельова