Вирок № 75049979, 03.07.2018, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/313/17

номер провадження 1-кп/166/2/18

категорія: 4

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року смт. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області у складі головуючого судді Лозицького С.О.,

за участю секретаря - Заєць Н.П.,

прокурора - Кошелюк Я.В.;

захисника Хомича Ю.В.;

обвинуваченого ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017030170000031, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Самари Ратнівського району, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше несудимого, у вчиненні ним кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 21 січня 2017 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_2, після спільного розпивання спиртних напоїв зі знайомим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у ході конфлікту, який виник раптово на побутовому ґрунті, під час бійки, який двічі збивав з ніг ОСОБА_2, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій - смерті Потерпілого, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав ОСОБА_3 кілька ударів руками та ногами по голові, тулубу, верхніх і нижніх кінцівках, від яких Потерпілий впав на підлогу, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдальних крововиливів в обох великих півкулях, субдурального крововиливу в правій тім'яно-потиличній ділянці (250 см?), крововиливи в м'які тканини голови, в правий скроневий м'яз, синці та садна голови, які за ступенем тяжкості згідно висновку експерта №11 від 13.03.2017 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, середньої тяжкості - у вигляді закритого перелому кісток носа, та тілесні ушкодження у вигляді синців та садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок,які по ступеню тяжкості, згідно висновку експерта №11 від 13.03.2017 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Від отриманих травм ОСОБА_3, помер.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, не визнав та зазначив, що 20.01.2017 року близько 23-00 години він, разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3, ОСОБА_6, на запрошення Обвинуваченого, зайшли в будинок, який належав покійній бабці ОСОБА_2, що знаходиться в с Язавні Ратнівського району Волинської області, з метою розпивання горілки. Уся компанія споживала горілку приблизно до 24-00 години. Близько 24-00 години ОСОБА_2 та усі інші розійшлись по домам. При цьому, як вказав ОСОБА_2, в той вечір між вказаними особами жодних конфліктів не було. Окрім того, були відсутні конфлікти й у самого Обвинуваченого з ОСОБА_3 як в той вечір, так і взагалі. ОСОБА_2 прийшов додому та ліг спати.

Близько 3-00 години 21.01.2017 року ОСОБА_2 прокинувся та вийшов на вулицю, щоб піти в туалет, який розташований на подвір'ї. Вийшовши на подвір'я, ОСОБА_2 звернув увагу, що в хаті, де компанія відпочивала кілька годин тому, горить світло. Як зазначив Обвинувачений, він пішов до цього будинку, щоб з'ясувати причину, чому горить світло. Зайшовши у дім, ОСОБА_2 побачив як в дальній кімнаті на ліжку лежав ОСОБА_6, а ОСОБА_3 був з розбитим обличчям, з якого текла кров і, стоячи над ОСОБА_6, трусив його за грудки.

Коли ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 із запитанням, що тут відбувається, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_2 і з криком «Подушу», поштовхом збив Обвинуваченого з ніг. Коли ОСОБА_2 впав ОСОБА_3 сів на нього зверху і намагався завдати удари та душити. Як зазначив Обвинувачений, він зіштовхнув з себе ОСОБА_3, не завдаючи йому ударів, після чого піднявся на ноги. Здійнявшись на ноги, ОСОБА_2 спитав у ОСОБА_3 в чому причина агресії, після чого, ОСОБА_3, повторно, з вигуком «подушу!», зігнувшись і схопивши ОСОБА_2 за ноги, знову збив його з ніг, опинившись на ньому.

Як вказав ОСОБА_2, він зіштовхнув знову ОСОБА_3 з себе, після чого вимкнув світло у кімнаті та вийшов з хати. Вимкнути світло в кімнаті ОСОБА_2, як він сам пояснив, вирішив з метою заплутати ОСОБА_3, щоб той не вийшов на вулицю за ним, оскільки той, хто не знає планування будинку, в умовах відсутньої видимості, просто не в стані буде вийти з нього.

Вийшовши з будинку, ОСОБА_2, перебуваючи на вулиці, з телефона стільникового зв'язку, зателефонував за телефонним номером 102 і повідомив, що в с. Язовні в хаті погано чоловіку. При цьому, як показав ОСОБА_2, до відділення «швидкої допомоги» він подзвонив у зв'язку з тим, що злякався за ОСОБА_3, оскільки ніколи такої поведінки за ним не спостерігав і, враховуючи, що ОСОБА_3 кілька годин перед тим вживав з ним алкогольні напої, мав підстави вважати, що у ОСОБА_3 стався напад «білої гарячки». Додзвонившись до оператора, ОСОБА_2 повідомив йому, що в с. Язавні в хаті стало погано чоловікові. На прохання особи, яка відповіла на дзвінок, повідомити номер телефону, з якого дзвонить ОСОБА_2, Обвинувачений сказав, що номера не пам'ятає, а карету швидкої допомоги зустріне «на асфальті», тобто на дорозі. На вказані слова оператор сказав, щоб ОСОБА_2 пішов додому проспатись.

Після цього, Обвинувачений пішов додому спати.

Цього ж дня зранку до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_6 та сказав, щоб Обвинувачений пішов до хати-пустки, де відбувались вищенаведені події, та перевірив, чи не залишився там алкоголь похмелитись. Він пішов до хати пустки та, коли туди зайшов, побачив там ОСОБА_3 в крові на місці, де його скинув з себе вдруге. Лежав він на животі головою до входу в дім. До нього знову зателефонував ОСОБА_6 і запитав, що там, на що ОСОБА_2 відповів, щоб ішов подивився, що сталося.

Згодом зустрів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими вже вдруге заходив в будинок. Казав, що ОСОБА_23 там лежить. Показав, що можливо говорив, що хтось його «отоварив».

При цьому Обвинувачений зазначив, що він ударів ОСОБА_8 не наносив, з ним в конфліктних чи неприязних відносинах до вказаних подій не перебував. При падінні померлий головою не вдарявся. ОСОБА_23 хватав його за ноги та він падав. Наносити тяжкі тілесні ушкодження чи вбивати ОСОБА_8 Обвинувачений також не мав на меті і не бажав йому смерті.

Незважаючи на показання ОСОБА_2, наявність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 119 КК України, підтверджується наступними доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_9, відповідно до яких 20.01.2017 її чоловік ОСОБА_3 вийшов з дому між 17-18 год. та не повернувся. Вона до нього неодноразово телефонувала, однак ОСОБА_8 був поза зоною досяжності або ж не відповідав на дзвінки. Коли набрала до нього близько 21:20 год., телефон, напевне випадково, увімкнувся у кишені чоловіка та вона чула голос ОСОБА_8, який говорив: «Скільки ми будемо пхати твою королеву» та чоловічі голоси, яких не може впізнати. До ОСОБА_8 тоді так і не додзвонилася. На наступний день вранці зателефонувала до ОСОБА_4, запитала, чи бачив він ОСОБА_8 та чи пхали його автомобіль. ОСОБА_4 це підтвердив та сказав, що він їде до Києва. Потім до Потерпілої зателефонував брат і повідомив, що знайшли ОСОБА_8.

Потерпіла зазначила, що в ОСОБА_8 конфліктів ні з ким не було. Коли він вживав спиртне, то ніколи не ліз битися. Йому потрібна була незначна доза спиртного, щоб отримати стан сп'яніння. При такій дозі випитого, яку знайшли в нього в крові, він вже б не ходив;

-показаннями свідка ОСОБА_4, відповідно до яких 20.01.2017 близько 23:30 год. ОСОБА_4, завізши ОСОБА_10 додому, повернувся в хату-пустку. Там були ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Конфліктів між ними не було. ОСОБА_4 побув з ними до 00 год. 21.01.2017 року та, оскільки повинен був на наступний день їхати в Київ, вирішив повернутися додому. Машина знову загрузла та хлопці допомогли її випхати. Вони штовхнули авто та ОСОБА_4 поїхав додому. На наступний ранок близько 09 год 00 хв на дорозі в центрі с. Язавні напроти аптеки побачив ОСОБА_6 та ОСОБА_2. ОСОБА_2 палив цигарку. Свідок запитав: «Що, вже куриш?». На що ОСОБА_6 сказав не чіплятися до ОСОБА_2, бо в нього проблеми, а також вказав, що ходили вони до хати-пустки та виявили там труп. Василь сказав, що подзвонив до ОСОБА_2 зранку, щоб запитати, чи є похмелитися, а ОСОБА_2 сказав: «Вийшов інцидент, бійка. Виходь, треба зустрітися». Вони пішли дивитися до хати-пустки, а ОСОБА_4 поїхав. Швидку та поліцію викликав сам ОСОБА_2.

При цьому ОСОБА_4 повідомив, що 21.01.2017, коли зустрів ОСОБА_2, останній був в шоковому стані, переляканий. Йому тоді ОСОБА_6 сказав, що ОСОБА_11 вдарив. ОСОБА_2 говорив, що ОСОБА_11 його душив. За що виник конфлікт, не сказав.

Окрім того, ОСОБА_4 показав, що в будинку при ньому конфліктів не було. Повернувся додому біля 00 год., мати відкривала двері;

-показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 20.01.2017 він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їздили в с. Самари. Після цього Обвинувачений запропонував компанії поїхати до бабиної хати. Там всі вживали спиртне. Коли ОСОБА_4 зібрався їхати додому, усі допомогли випхати його автомобіль. Потім покурили і він відразу пішов додому та ліг спати.

При цьому свідок зазначив, що коли від хати-пустки вночі поїхав ОСОБА_4, він відразу пішов за ним, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 лишалися та мали ще повертатися в будинок. На наступний ранок ОСОБА_6 переодягнувся і зібрався їхати в смт Ратне. Пішов на зупинку. На зупинці він вживав спиртне з хлопцями, які їхали в ліс, потім - з ОСОБА_12. Ішов до ОСОБА_2 та подзвонив до нього з метою з'ясувати, чи немає у нього похмелитися. ОСОБА_2 запитав по телефону у ОСОБА_6: «Ти чув, ОСОБА_23 живий?». На що ОСОБА_6 поцікавився, чому б той мав помирати, на що Обвинувачений відповів: «бо я його отоварив, він вирубився». Згодом він зустрів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і разом пішли до хати-пустки. Чи ходив ОСОБА_7, точно не пригадує. В хаті виявили тіло ОСОБА_3, який лежав у найвіддаленішій кімнаті обличчям донизу, головою до дверей. ОСОБА_11 підбіг і почав його трясти. Свідок запитав, чому не приїхала швидка, чи ОСОБА_2 її не викликав. На що ОСОБА_2 відповів що викликав. Після цього вони вийшли на дорогу чекати поліцію, яку викликав ОСОБА_2 В цей час їхав ОСОБА_4 та запитав, чому ОСОБА_2 курить. А він (ОСОБА_6) сказав, щоб той не чіпав чоловіка, бо на «ранчо» труп. Разом з цим, Суд звертає увагу на те, що показання свідка ОСОБА_6 не узгоджуються з показаннями Обвинуваченого в частині того, коли ОСОБА_2 пішов додому, оскільки ОСОБА_6 повідомив, що коли усі розійшлись додому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишились біля хати.

За таких обставин, беручи до уваги, що свідок ОСОБА_6 давав показання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, а Обвинувачений, обравши спосіб захисту, який вважав найбільш ефективним у даному випадку, Суд бере до уваги саме показання Свідка в цій частині.

Окрім того, ОСОБА_6 пояснив, що чув, як ОСОБА_2, надаючи пояснення працівникам поліці, говорив, що вдарив ОСОБА_3 в «бубен» та показував механізм нанесення ним ударів ногою ОСОБА_3;

-показаннями свідка ОСОБА_13, матері Обвинуваченого, відповідно до яких 20.01.2017 її син, ОСОБА_2, ввечері пішов давати їсти худобі. Вона в той вечір його не бачила. Лягала спати о 23 год. 30 хв. У сні чула, як хтось заходив в хату. Одяг, в якому був в той вечір ОСОБА_2, віддали працівникам поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_14, відповідно до яких 20.01.2017 близько 18 год. ОСОБА_2 пішов з будинку та коли повернувся, не знає. Біля 23 години, коли лягав спати, ОСОБА_2 вдома ще не було;

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка показала, що 21.01.2017 вранці близько 06 год. чи 06:30 год., коли прокинулася, бачила, як в хаті-пустці ОСОБА_2 горіло світло. Не надала цьому значення. Біля 07:30 бачила, як їхала швидка, а близько 08 год. поблизу цього ж будинку стояла поліцейська машина. Згодом бачила, як від магазину ішов ОСОБА_6 вбік будинку ОСОБА_2 та ходив там, коли приїхала поліція. Вказані показання об'єктивно підтверджують показання ОСОБА_6 в частині того, що він чув, як ОСОБА_2 розповідав поліції про те, як наносив удари ОСОБА_3;

- показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що 21.01.2017 вранці він та ОСОБА_4 їхали в смт Ратне, щоб згодом поїхати на сезонні роботи до м. Києва. Повз них проїхала поліція та швидка. Згодом стало відомо про ОСОБА_3. По дорозі ОСОБА_4 поводив себе звичайно, казав, що бачив біля магазину ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які йому сказали про ОСОБА_3. Він (ОСОБА_24.) також їх бачив. В смт Ратне зайшли в поліцію та ОСОБА_12 дав свідчення;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який показав, що 20.01.2017 ввечері розпивав спиртне з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Згодом ОСОБА_4 завіз його додому. На наступний день вранці їхав різати ліс та бачив ОСОБА_6. Крові на ньому не було;

- показаннями свідка ОСОБА_17, яка повідомила, що 21.01.2017 біля 08 - 08:30 год. до неї в магазин прийшов ОСОБА_6, який був п'яний, щоб придбати води та сказав, що в селі труп. Крові на його одязі вона не бачила. Пізніше приходив за цигарками ОСОБА_4, який вів себе звичайно;

- показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що в суботу 21.01.2017 вранці бачила ОСОБА_6 та ОСОБА_2 неподалік хати-пустки, які когось виглядали. Стояли там до приїзду поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_19 про те, що 21.01.2017 вранці близько 08 год. біля клубу, коли ішла дорогою, бачила ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Крові ні на кому не бачила. Крім того, зазначила, що напередодні близько 00 год. її син, ОСОБА_4 повернувся додому, а вранці поїхав на сезонні роботи в Київ;

- показаннями свідка ОСОБА_20, працівника швидкої медичної допомоги, про те, що 21.01.2017 в період з 01:30 до 03 год. зателефонував невідомий, який виражався нецензурною лайкою та просив приїхати, оскільки людині погано. На запитання, що саме сталося, відповів: «Приїдеш, побачиш». На прохання дати номер телефону невідомий даних не надав. Це був чоловічий голос. Говорила одна людина. Біля нього чув тяжке дихання та хрип. Тобто людей було двоє - той, хто говорив, та той, що хрипів. Суд звертає увагу, що вказані показання суперечать показанням Обвинуваченого в частині, відповідно до якої ОСОБА_2 залишив ОСОБА_3 в будинку, коли вирвався від нього, і телефонував на лінію швидкої на вулиці.

- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 21.01.2017 біля 09 год. він ішов з магазину та зустрів ОСОБА_6. Той стояв біля групи людей, які їхали в ліс. Запропонував піти з ним за компанію додому. До них підійшов ОСОБА_2 та запропонував піти на хату, «ранчо». Не повідомляв, чому. Казав: «Сходимо і назад повернемося». Він та ОСОБА_6 пішли за ОСОБА_2. ОСОБА_11 зайшов першим, він - другим, а ОСОБА_6 - третім. З сіней в іншій кімнаті він бачив труп. ОСОБА_11 поміряв пульс та сказав: «Мабуть, мертвий». Він не впізнав, хто це. Труп лежав обличчям донизу, там була калюжа крові. Свідок перелякався та втік.

При цьому свідок повідомив, що ОСОБА_2, коли зустрівся з ними, казав, що була бійка. ОСОБА_11 розказував, що билися та не казав, з ким. Попросив: «Давай сходимо на хату і зразу назад прийдемо».

В ОСОБА_6 крові на одязі не бачив;

- протоколом огляду місця події від 21.01.2017, згідно якого в дальній кімнаті будинку АДРЕСА_3 виявлено труп ОСОБА_3 із тілесними ушкодженнями. Труп виявлено напроти входу до кімнати на відстані 1,5 м до дверного отвору. Труп лежить на животі головою до дверного отвору, ногами до маленького стола… В ділянках верхньої та нижньої губи наявні крововиливи. З рота та носа виділяється кров. На підлозі від рота трупа йде у напрямку дверного отвору три стежки бурого кольору. Одяг трупа просякнутий кров'ю. Ліва частина обличчя просякнута кров'ю. На кистях нашарування речовини бурого кольору. Інших тілесних ушкоджень на доступних для огляду ділянках тіла не виявлено. На момент огляду на столі та біля нього на підлозі стоять порожні пляшки з-під горілки…. На двох пляшках - «Первак» та «Київська Русь» наявне нашарування речовини бурого кольору. Між столом маленьким і тим, що стоїть з правої сторони від входу, на підлозі нашарування речовини бурого кольору у вигляді крапель. На ліжку, що стоїть з правої сторони від входу, в трьох місцях наявні нашарування речовини бурого кольору у вигляді бризг. На стіні, на шпалерах, на висоті 0,8 м від підлоги на шарування речовини бурого кольору у виді бризг;

- протоколом огляду місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 в ході якого вилучено куртку, штани зі слідами бурої речовини схожої на кров, та взуття, належні ОСОБА_2;

- протоколом огляду від 23.01.2017 (т. ІІ, а.с. 97), в ході якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_2 Оглядом журналу дзвінків у розділі «Набрані номера» зафіксовано: дзвінок на номер «102», час та дата надходження ІНФОРМАЦІЯ_4 дзвінок на номер 103, час та дата надходження ІНФОРМАЦІЯ_4 дзвінок до абонента «ОСОБА_25» на номер НОМЕР_1, час та дата надходження: 00:22 ІНФОРМАЦІЯ_5; дзвінок до абонента «ОСОБА_26» на номер НОМЕР_2, час та дата надходження: 00:20 ІНФОРМАЦІЯ_5.

При цьому, дані отримані в результаті проведення вказаних слідчих дій, об'єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_21 про те, що в 21.01.2017 в період часу з 00 год. до 01 год. до нього телефонував ОСОБА_2. Запитував, чого той дзвонив, ОСОБА_2 сказав, що була горілка.

-висновком судово-імунологічної експертизи №25 від 27.02.2017,згідно якого кров ОСОБА_3 відноситься до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ситеми АВ0, а кров ОСОБА_2 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0.

-висновками експерта №20 від 28.02.2017, №28 від 03.03.2017, №23 від 27.02.2017, №27 від 03.03.2017, №26 від 02.02.2017, №22 від 27.02.2017, №21 від 27.02.2017 про походження крові на об'єктах, вилучених в ході огляду місця події, а також вилучених змивів крові, згідно яких на одягу ОСОБА_2 наявна кров, яка може походити від ОСОБА_3;

-висновком судово-медичної експертизи № 11 від 13.03.2017 року (том справи ІІ, аркуші справи 227-230) про тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_3 Згідно висновку експерта на трупі виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноїдальні крововиливи в обох великих півкулях головного мозку, тотальний дифузно-обмежений крововилив в правій скроневій ділянці, крововилив під тверду мозкову оболонку в правій тім'яно-потиличній ділянці (250 см?), крововиливи в м'які тканини голови, в правий скроневий м'яз, синці та садна голови; закритий перелом кісток носа; синці та садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок.

Усі виявлені тілесні ушкодження виникли від численних ударних дій тупих твердих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, цілком можливо, від ударів кулаками та ногами.

Достовірно судити про послідовність та кількість контактів неможливо, проте їх загальна кількість становить не менше десяти.

Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими. Виникли вони від ударної дії тупого твердого предмета (предметів) із обмеженою контактуючою поверхнею в швидкій послідовності одне за одним та в короткий проміжок часу (декілька хвилин) перед настанням смерті потерпілого.

В процесі нанесення та отримання тілесних ушкоджень положення нападаючого та потерпілого по відношенню одне до одного могло змінюватися, враховуючи локалізацію ушкоджень на голові, потерпілий міг знаходитися в вертикальному чи близькому до нього положенні обличчям до нападника.

При цьому, як зазначено у вказаному висновку, після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий міг обмежений проміжок часу (кілька хвилин) до втрати свідомості, здійснювати обмежені рухи, чи розмовляти, малоймовірно - ходити.

Судово-медичних даних про активне чи пасивне переміщення тіла потерпілого ОСОБА_3 не виявлено.

Судово-медичних даних про зміну пози трупа, а також переміщення трупа після настання смерті - слідів волочіння не виявлено.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_3, виявлено етиловий спирт з концентрацією, яка відповідає важкому ступеню сп'яніння.

Разом з цим, Ратнівський районний суд Волинської області звертає увагу на ту обставину, що показання Обвинуваченого про те, що він не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_3 21.01.2017 року, а останній вже був побитий, коли ОСОБА_2 застав його в хаті-пустці приблизно о 3 годині 00 хвилин, після чого накинувся на Обвинуваченого та почав його душити, не узгоджуються з висновками експерта, відповідно до яких потерпілий міг кілька хвилин після отриманих тілесних ушкоджень здійснювати обмежені рухи, малоймовірно - ходити, оскільки заставши ОСОБА_3 з наведеними вище тілесними ушкодженнями, ОСОБА_3 міг лише «малоймовірно ходити». За таких обставин, Суд критично оцінює показання Обвинуваченого в частині щодо заперечення Обвинуваченим факту нанесення ударів ОСОБА_3, а також виявлення його у вказаному будинку вже з наявними побоями, оскільки відсутні підстави сумніватись у даних експертного висновку, підготовленого фахівцем у відповідній галузі. Окрім того, усі свідки, допитані в судовому засіданні, та які перебували у вказаний період часу в хаті-пустці, показали, що на момент залишення даного приміщення, у Потерпілого були відсутні будь-які тілесні ушкодження;

-Висновком судово-медичної експертизи №11 від 23.01.2017 року (том справи ІІ, аркуш справи 104), відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи, в ОСОБА_2 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця, в ділянці живота зліва, яке утворилося від дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, без відображення контактуючої поверхні останнього, можливо в термін і при обставинах, що мали місце в ніч на 21.01.2017 року. Вказаний доказ, зокрема узгоджується показаннями Обвинуваченого в частині того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вночі 21.01.2017 року відбулась бійка;

-висновком комісійної судово-медичної експертизи №1 від 16.01.2018 року, відповідно до резолютивної частини якого («Підсумки») зазначено, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдальних крововиливів в обох великих півкулях, субдурального крововиливу в правій тім'яно-потиличній ділянці (250 см? ), крововиливу в м'які тканини голови, в правий скроневий м'яз, синців та саден голови, крововиливу на губах, утворились як внаслідок контактів із тупими твердими предметами, так і внаслідок падіння ОСОБА_3 з висоти власного зросту з попередньо наданим прискоренням;

-поясненнями, наданими в судовому засіданні судово-медичним експертом відділу комісійних судово-медичних експертиз ОСОБА_22, відповідно до яких отримання ОСОБА_3 наведених вище тілесних ушкоджень, могло бути спричиненим в тому числі падінням з висоти власного зросту як з попередньо наданим прискоренням, так і без такого.

Разом з цим, Суд вважає необґрунтованими твердження Захисника ОСОБА_2 про те, що на досудовому слідстві органами слідства було вилучено не той одяг інших учасників, які відпочивали в ніч з 20.01.2017 року на 21.01.2017 року у будинку покійної бабки Обвинуваченого, з огляду на те, що сама по собі обставина вилучення іншого одягу не спростовує доказів, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_2 ознак складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 119 КК України.

Не є обґрунтованими та такими, що є підставою для визнання частини доказів недопустимими й посилання Захисника Обвинуваченого на ту обставину, що при вилученні одягу ОСОБА_2, в якому він був одягнений в ніч з 20.01 на 21.01.2017 року, органами досудового слідства були порушені норми процесуального законодавства, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 168 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (ч. 2 ст. 170 КПК України).

При цьому, в матеріалах кримінального провадження (том ІІ, а.с. 74) наявна ухвала Ратнівського районного суду Волинської області (слідчий суддя Лях В.І.) від 23.01.2017 року, відповідно до якої було накладено арешт в тому числі й на одяг ОСОБА_2, в якому був обвинувачений 21.01.2017 року. Дана ухвала набула законної сили.

З огляду на наведене, одяг ОСОБА_2, в якому він був одягнутий 21.01.2017 року, є допустимим доказом наявності вини Обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 119 КК України.

З огляду на наведене, Суд вважає доведеною наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 119 КК України, тобто вбивства, вчиненого через необережність.

При цьому, Суд зазначає, що діяння ОСОБА_2 органом досудового слідства були кваліфіковані як такі, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 2 ст. 121 КК України.

Разом з цим, вказана кваліфікація є помилковою з огляду на наступне:

Як вбачається з диспозиції статті ч. 2 ст. 121 КК України, відповідальність за вчинення злочину, передбаченого нею, встановлена за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.

Таким чином, Суд зазначає, що обов'язковим елементом складу кримінального правопорушення, відповідальність, за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 121 КК України, який і визначає вказане кримінальне правопорушення як таке, є його суб'єктивна сторона, тобто сукупність ознак, які характеризують вказане правопорушення з його внутрішньої сторони. При цьому, обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони злочину є вина у формі умислу чи необережності.

Разом з цим, як вже було зазначено вище та з'ясовано Судом в судовому засіданні під час допиту Обвинуваченого, він не мав на меті завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_3 під час бійки, яка раптово виникла. Між ними не було неприязних чи ворожих відносин, дії ОСОБА_2 не були спрямовані на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3

При цьому, Суд бере до уваги, що кількість ударів (не менше десяти) зумовлена саме бійкою, яка раптово виникла між Обвинуваченим та Потерпілим і не свідчить про наявність у ОСОБА_2 умислу на завдання тяжких тілесних ушкоджень, оскільки бійка супроводжувалась активними діями обох учасників.

Окрім того, як зазначено вище, смерть потерпілого ОСОБА_3 могла бути спричинена, в тому числі, й контактом з необмеженою контактуючою поверхнею, якою, зокрема, могла бути й підлога, про що зазначено у висновку експерта №1 від 16.01.2018 року та поясненнях експерта ОСОБА_22, наданих в судовому засіданні.

Також відсутність у ОСОБА_2 умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть, підтверджуються і тією обставиною, що відразу ж після бійки, ОСОБА_2 набрав по телефону стільникового зв'язку оператора швидкої допомоги та викликав медичних працівників, для надання ОСОБА_3 медичної допомоги.

Також, до уваги бере Суд і ту обставину, що зранку саме ОСОБА_2 був тією особою, яка вжила активних дій для виклику медичних працівників швидкої та поліції, коли було виявлено труп ОСОБА_3

Окрім того, згідно з даними акту токсикологічного дослідження потерпілий ОСОБА_3 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, Суд вважає за необхідне зазначити, що доказів на підтвердження направленості умислу ОСОБА_2 на завдання тілесних ушкоджень потерпілому, матеріали справи не містять.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до розяснень п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 22 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи здоров'я чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості ушкодження, передбачала настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України.

З огляду на наведене, умислом ОСОБА_2 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого в його діях вбачається саме необережна форма вини. За таких обставин дії Обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України як убивство, вчинене через необережність, а його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, є доведеною.

Обставиною, яка, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом'якшує покарання, у даному випадку, Суд вбачає спробу Обвинуваченого викликати карету швидкої допомоги безпосередньо після події вчинення злочину.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, Суд вбачає вчинення Обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Крім цього, Суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2:

-відповідно до довідки Самарівської сільської ради (т. ІІІ, а.с. 99) ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, скарг та заяв на поведінку Обвинуваченого на адресу органу місцевого самоврядування не надходило, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався;

-на обліку у лікаря-психіатра не перебуває;

-перебуває на обліку в лікаря-нарколога;

-судимостей немає;

При цьому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, Суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який є працездатною фізично здоровою особою, не працює, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин.

З урахуванням наведеного вище, Суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_2 в межах санкції статті кримінального Закону, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин - ч. 1 ст. 119 КК України - 4 роки і два місяці позбавлення волі.

При цьому, Суд дійшов висновку про те, що виправлення особи ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла до 20.06.2017 року), Суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення до строку відбування покарання за даним вироком за період з 21.01.2017 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а за періоди з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в чинній редакції).

Окрім того, судові витрати, понесені на проведення судових експертиз, загальною вартістю 20 139,15 грн. підлягають стягненню з Обвинуваченого у даному кримінальному провадженню.

Долю речових доказів, які стосуються даного кримінального провадження, Суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, Суд

ухвалив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання 4 (чотири) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла до 20.06.2017 року), зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення до строку відбування покарання за даним вироком за період з 21.01.2017 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а за період з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в чинній редакції)

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 21.01.2017 року.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь Держави в особі УК у м. Луцьку (р/р31112115700002 отримувач ГУДКСУ у Волинській області МФО 803014, ЄДРПОУ 38009628, код платежу 24060300 «Інші надходження») вартості витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням судових експертиз у даному кримінальному провадженні у розмірі 20139 грн. 15 коп.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки «Nokia», вилучений у ОСОБА_2, переданий на зберігання у камеру зберігання речових доказів Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області;

-паперову коробку з черевиками ОСОБА_2;

-картонну коробку зі штанами типу джинси ОСОБА_2;

-картонну коробку із курткою із синтетичної тканини чорного кольору ОСОБА_2,

-повернути ОСОБА_2 як законному володільцю.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки «Samsung», який належав ОСОБА_3, залишити потерпілій ОСОБА_9

- Оптичний диск CDR з папками №4506 та №0485 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

-картонну коробку з пляшкою з-під горілки «Первак»;

-картонну коробку з пляшкою з-під горілки «Дрєвнє Києвская»;

-картонну коробку з пляшкою з-під напою «Спрайт»;

-паперовий конверт із трьома дактилокартами ОСОБА_2;

-паперовий конверт із трьома дактилокартами ОСОБА_6;

-паперовий конверт із змивом долоні правої руки ОСОБА_2;

-паперовий конверт із контрольним зразком марлевої серветки;

-паперовий конверт із змивом рук трупа ОСОБА_3;

-паперовий конверт із контрольним зразком марлевої серветки та паперовий згорток з паперу білого кольору зі зразком крові трупа ОСОБА_3;

-паперовий згорток із паперу білого кольору із контрольним фрагментом марлевої серветки, за допомогою якого вилучено кров трупа ОСОБА_3;

-паперовий конверт із змивом з підлоги між тапчаном та маленьким столиком;

-картонні коробки із одягом з трупа ОСОБА_3, а саме: куртка камуфляжна, гумові черевики з утеплюючими вкладками та носками, штани спортивні та штани типу джинси, труси, футболка, сорочка, кофта спортивна;

-картонну коробку зі зрізом шпалер зі стіни над ліжком;

-паперовий пакет зі зрізом з тканини з ліжка з дальньої від входу частини;

-паперовий пакет зі зрізом з тканини з ліжка з середньої від входу частини;

-паперовий пакет зі зрізом з тканини з ліжка з ближньої від входу частини;

-паперовий згорток із зразком крові ОСОБА_2;

-паперовий конверт із зрізами нагтів з лівої руки ОСОБА_2;

-паперовий конверт із зрізами нагтів з правої руки ОСОБА_3;

-паперовий конверт із зрізами нагтів з лівої руки ОСОБА_3,

знищити.

-картонну коробку з одягом ОСОБА_4, а саме: штани, куртка та светер, повернути ОСОБА_4

-паперову коробку з одягом ОСОБА_6, а саме: чоловіча шкіряна куртка, спортивні штани, светер із тканини світло-сірого кольору, повернути ОСОБА_6

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Лозицький С.О.