Рішення № 75048188, 03.07.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/443/18

Провадження №2/148/396/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 липня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Грох Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з цим підписала заяву №б/н від 05.07.2012, згідно якої отримала кредит в розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір) , що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, свої зобов'язання за вказаним договором не виконала.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 24.01.2018 має заборгованість – 12282,89 грн. яка складається з наступного:

- 662,12 грн. – тіло кредиту;

- 632,79 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 9926,89 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 561,09 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12282,89 грн. та понесені по справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився. В матеріалах справи наявне клопотання від нього про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує. Згідно відповіді на відзив, останній зазначає, що суду надано докази щодо наявності заборгованості за договором, відповідачем дані докази не спростовані. Підтвердженням того, що відповідач отримала кредитку картку є її фото з нею. Заперечення відповідача щодо користування кредитними коштами спростовується виписками з рахунку. Також з розрахунку прослідковується, що остання частково сплачувала заборгованість за кредитом.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги не визнає, просить застосувати строки позовної давності. Також нею у визначений судом строк було надано відзив на позовну заяву, згідно якого остання зазначає, що з позовом не згодна, оскільки заяву №б/н від 05.07.2012 на суму кредиту 1000 грн. не підписувала, кредитку картку не отримувала.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засідання встановлено, що згідно договору № б/н від 05.07.2012 відповідач ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.7).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» (а.с.17), клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту установленого банком.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач була зобов'язана слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.2.1.9. «Умов та правил надання банківських послуг » (а.с.11).

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, а саме: не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

ОСОБА_2 відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в банку.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України передбачено, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідачем було прийнято пропозицію банку і підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 05.07.2012 (а.с.7).

Пунктом 1.1.3.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин договору (а.с.12).

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.14), зміни в дані «Умови та правил надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені змін шляхом використання різних каналів зв'язку, одними з яких є офіційний сайт банку: www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтів про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору про надання банківських послуг, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.1.7.11. «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.15), договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 1.1.7.43. «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.15), сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.18) зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач була зобов'язана слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг», а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6 даних Умов, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.18), при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.18), відповідач доручила банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначених Тарифами банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Умов списувати з будь якого рахунку відкритого в банку, зокрема з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі Мінімального обов'язкового платежу.

Відповідно до п. 2.1.1.5.4 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.18), за незгодою зі зміною правил та або «Тарифів Банку», позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Відповідно до cт. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування (а.с.19).

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 «Умов та правил надання банківських послуг» на суму 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом (а.с. 20).

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 «Умов та правил надання банківських послуг» (а.с.18), банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; за ч. 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.07.2012 станом на 24.01.2018 (а.с.6), відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором – 12282,89 грн. яка складається з наступного:

- 662,12 грн. – тіло кредиту;

- 632,79 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 9926,89 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 561,09 грн. - штраф (процентна складова).

В свою чергу, відповідач позовні вимоги не визнає та просить застосувати до них строки позовної давності.

Посилання відповідача на відсутність в неї кредитних зобов’язань перед ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки вона заяву №б/н від 05.07.2012 на суму кредиту 1000 грн. не підписувала, кредитку картку не отримувала не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно копії фото клієнта з карткою (а.с.63) та копій виписок по картрахунку ОСОБА_2 (а.с.60-61) вбачається, що остання, отримавши в ПАТ КБ «Приватбанк» платіжну картку на яку було встановлено кредитний ліміт, користувалася даними грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів.

Беручи до уваги письмову заяву відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14, картка діє в межах визначеного нею строку відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК України).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача (а.с.6), остання з 26.01.2016 припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, жодних платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснювала.

А тому, саме з 26.01.2016 у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникла можливість реалізувати право щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідача в примусовому порядку через суд.

Правом на захист своїх інтересівПАТ КБ "ПриватБанк" скористався 26.02.2018, про що свідчить штамп на поштовому пакеті (а.с.34).

Враховуючи норми ст.257 ЦК України та ч.2 ст. 258 ЦК України, якими передбачена загальна (3 роки) та спеціальна позовна давність (1 рік), суд приходить до висновку, що представником позивача пропущено строк спеціальної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), однак не порушено строк загальної позовної давності.

В зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог представника позивача в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) слід відмовити, застосувавши строк позовної давності, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 662,12 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 632,79 грн. підлягають задоволенню.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 11 від 18.12.2009, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи дату звернення з даним позовом до суду, позицію сторін щодо визнання позовних вимог, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягненні з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.07.2012 в розмірі 1294,91 грн., з яких: 662,12 грн. - заборгованість за кредитом, 632,79 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

З наявного в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.51) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 1 грп. з дитинства.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ груп.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України встановлено, що якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що відповідач є особою з інвалідністю І групи з дитинства та звільнена від сплати судового збору, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судові витрати по сплаті судового збору стягненню з неї не підлягають, а відповідно до ст.141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постановах від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14 та від 18.06.2014 у справі № 6-61цс14, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 11 від 18.12.2009, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.253, 256-259, 261, 267, 526, 527, 530, 549, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт серія АА 928533, виданий 02.03.1999 Тульчинським РВ УМВС України в Вінницькій області, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк», місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.07.2012 в розмірі 1294,91 грн.( одна тисяча двісті дев’яносто чотири гривні 91 копійка), з яких: 662,12 грн. - заборгованість за кредитом, 632,79 грн. - заборгованість за відсотками.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні), понесені Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 «Приватбанк», місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, компенсувати за рахунок держави.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею та штрафних санкцій відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: