Постанова № 75047282, 02.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/500/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"02" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "04" травня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Військового комісара Володимирецького об'єднаного районного військового комісаріату Ліснякова С.О. про визнання протиправним та скасування наказу , -

суддя в 1-й інстанції - Борискін С.А.,

час постановлення ухвали - не зазначено,

місце постановлення ухвали - м.Рівне,

дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військового комісара Володимирецького об'єднаного районного військового комісаріату Ліснякова С.О. про визнання протиправним та скасування наказу від 21.08.2017 №132 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року позов залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування бставин, що мають значення для справи, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що при вирішенні справи, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Наказом військового комісара Володимирецького ОРВК від 21.08.2017 №132 (далі - Наказ), позивачу за перебування на службі в нетверезому стані та порушення вимог статей 6, 11, 13, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил було оголошено дисциплінарне стягнення - сувора догана та позбавлення премії за серпень 2017 року повністю.

До відома ОСОБА_2 наказ від 21.08.2017 №132 доведений під підпис - 21.08.2017. У визначений ст.88 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" та ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк позивач до суду не звернувся, чим фактично з Наказом погодився.

Судом встановлено, що вимоги даного адміністративного позову стосуються проходження позивачем публічної служби.

Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ст.88 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 №551-XIV військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ було винесено 21.08.2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був ознайомлений з спірним наказом 21.08.2018, що підтверджується його особистим підписом.

З даним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду лише 18.01.2018 року.

В якості підстав поважності причини пропуску строку звернення до суду позивач посилається на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1361/17.

Судом встановлено, що за фактом перебування на службі в нетверезому стані ОСОБА_2, стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 КУпАП та направлено на розгляд до Володимирецького районного суду Рівненської області. 11.12.2017 за результатами розгляду вищевказаного протоколу, постановою Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/1361/17 провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.170-20 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На переконання позивача саме зазначене рішення є підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Залишаючи без розгляду даний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана позивачем поза межами строку, встановленого для звернення до адміністративного суду, а підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Колегія суддів зазначає, строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовної діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі позивача та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду з адміністративним позовом у визначений законом строк.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними доказами, та доданих до неї матеріалів.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим в Рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Крім того, слід зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008р. Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про щодо пропуску строку звернення до суду з поважних причин, оскільки Володимирецьким районним судом розглядалася справа №556/1361/17 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-20 КУпАП, адже позивач був обізнаний про існування спірного наказу з 21.08.2017 та не був позбавлений права його оскаржити у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що розгляд справи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності жодним чином не ставив в залежність можливість його звернення до суду з оскарженням наказу від 21.08.2017 №132 про його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Жодних інших доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутися за захистом порушеного права у строки, встановлені законом, позивачем суду не надано.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Додаткового суд враховує, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом (пропуск строку звернення до адміністративного суду) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у п.35 рішення від 12.03.2009 (справа "Плахтєєв та Плахтєєва проти України") зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17- 18, пп. 35- 36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51- 52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, № 316-B, сс. 80- 81, пп. 62- 67).

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо його стосуються , утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п.109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів до апеляційної скарги і в судове засідання в ході апеляційного розгляду справи про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасно звернутися за судовим захистом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи те, що національним законодавством України встановлені певні обмеження, зокрема, щодо строку звернення до адміністративного суду і це не може вважатися незаконним обмеженням у праві на доступ до суду, а також те, що у цій справі судом достовірно встановлено обізнаність позивача про порушення його прав з 21.08.2017 року.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що зазначений адміністративний позов подано поза межами строку звернення до суду, а причини поважності пропуску строку не можна вважати поважними.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "04" травня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "02" липня 2018 р.